Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа №806/1824/18

адміністративне провадження № К/9901/3270/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду 14.05.2018 ( суддя Нагірняк М.Ф.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія у складі суддів Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е.С.)

у справі № 806/1824/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 32 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 №133 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, при виконанні інтернаціонального обов`язку;

- зобов`язати відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням з 02.08.2017 другої групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 14.05.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано п.32 рішення Міністерства оборони України №133 від 22.12.2017 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 №133;

- зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги у зв`язку із встановленням з 02.08.2017 ІІ групи інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, та з урахуванням проведених виплат.

3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач під час виконання обов`язків військової служби в Республіці Афганістан отримав травму. Рішенням штатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 МО України від 11.05.2006 №48 визнано, що отримана позивачем травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

6. Відповідно до рішення Житомирської МСЕК-2 від 01.08.2012 позивачу з 25.07.2012 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі суми 104318,88 гривень.

7. Згідно з рішенням Житомирської МСЕК-2 від 30.08.2017 за результатами повторного огляду позивачу з 02.08.2017 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

8. 13.09.2017 позивач звернувся до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів ї сімей».

9. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 № 133, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.

10. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з 02.08.2017, моменту встановлення інвалідності ІІ групи, набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

12. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

13. ІНФОРМАЦІЯ_1 надав пояснення, у яких зазначив про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за приписами п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII виплата відповідної одноразової грошової допомоги можлива за наявності двох умов: встановлення вищої групи інвалідності в межах дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності та із урахуванням раніше виплаченої суми.

15. При цьому правова позиція щодо застосування положень ст. 16-3 Закону № 2011-XII із змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, які регулюють підстави, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності, була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), згідно з якою в силу ст. 58 Конституції України норми Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII не розповсюджуються на відносини щодо встановлення інвалідності, що мали місце до його прийняття.

16. Відтак, вказане порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги у зв`язку із встановленням з 02.08.2017 другої групи інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, та з урахуванням проведених виплат.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.

18. Скаржник зазначає про те, що вирішуючи спір про право позивача на ОГД з 2017 року суди не застосували як ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 8 Порядку № 975, так і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2018 у справі № 806/744/16 (щодо реалізації позивачем свого права згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499).

19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

21. Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.

22. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

23. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

24. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:

" пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".

25. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

26. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне:

«(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;

(2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2022 у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року.

До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.»

27. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

28. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що первинно інвалідність ІІІ групи позивачу встановлена з 25.07.2012, а зміна групи інвалідності на ІІ відбулась з 02.08.2017. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої групи інвалідності.

29. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

30. Також Суд не бере до уваги посилання скаржника про те, що позивачу слід призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, встановлених Порядком №499, а не Порядку № 975, оскільки, як зазначалося вище, ключовим питанням у цій справі є саме застосування до спірних відносин пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

31. Відповідно до ст.351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

33. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі №806/1824/18 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №806/1824/18 скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб