Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 580/11259/21

адміністративне провадження № К/990/20967/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року (головуючи суддя - Тимошенко В.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року (головуючи суддя - Кузьменко В.В., судді Василенко Я.М., Ганечко О.М.)

у справі №580/11259/21

за позовом ОСОБА_1

до Звенигородської районної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення їй неналежних посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію внести зміни до штатних розписів Шполянської районної державної адміністрації за 2013 - 2016 роки, та встановити посадовий оклад в 2013 році в розмірі 1365 грн, 2014 році - 1365 грн, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1365 грн, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4480 грн;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію здійснити перерахунок заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року;

- стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації на її користь невиплачену заробітну плату за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 49 727,66 грн;

- рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію надати до Пенсійного Фонду України інформацію про зміну розміру її заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року;

- стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка з урахуванням індексу інфляції становить 21704,28 грн.

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, позовну заяву повернуто позивачу.

4. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Також суд першої інстанції зазначив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки позивач звернулася з позовом про визнання неправомірними дій голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення їй неналежних посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 роки та зобов`язання Звенигородської районної державної адміністрації здійснити перерахунок її заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року відповідно до наданих розрахунків, а не про стягнення належної їй заробітної плати.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 04 грудня 2019 у справі №815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій перші дві вимоги були вирвані з контексту її позовної заяви та повністю проігноровано третю вимогу - «стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 49 727,66 грн» та жодним чином не пояснюється повернення позовної заяви в цій частині. Вважає, що саме ця вимога є основною, тому вказаний спір не є спором стосовно проходження державної служби, адже розмір її посадового окладу є імперативно встановленим. У зв`язку з чим, посилається на нормативно-правові акти, що регулюють питання розмірів посадових окладів державних службовців у вказаний нею спірний період.

10. Серед іншого, посилається на рішення Конституційного Суду, в якому зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

11. Вказує, що судами повністю ігнорується той факт, що саме неправомірні дії голови Шполянської районної адміністрації, які є прямим порушенням законодавства про працю, спричинили невиплату їй належного розміру заробітної плати.

12. Таким чином, доведенню підлягають порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, що спричиняє відповідне формулювання позовних вимог.

13. Вважає, що вказаний спір є, перш за все спором стосовно стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, а не спором стосовно питань проходження державної служби.

14. Тому, для вирішення питання пропуску строків позовної давності має застосовуватись частина друга статті 233 КЗпП України, як спеціальна норма, яка регулює вказане питання, а також роз`яснення застосування цієї норми, що викладене в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №8-рп/2013 (№1-13/2013) та №9-рп/2013 (№1-18/2013).

15. Звертає увагу на те, що вимоги щодо визнання неправомірними дій голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення їй неналежних посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року та зобов`язання Звенигородської районної державної адміністрації здійснити перерахунок її заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року відповідно до наданих розрахунків є не більше ніж належним юридичним оформленням її права на отримання посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України.

16. Крім того, зазначає про помилковість застосування апеляційним судом правових висновків викладених в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судових рішень, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

19. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом.

20. За перевіркою матеріалів справи, 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення їй неналежних посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію внести зміни до штатних розписів Шполянської районної державної адміністрації за 2013 - 2016 роки, та встановити посадовий оклад в 2013 році в розмірі 1365 грн, 2014 році - 1365 грн, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1365 грн, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4480 грн;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію здійснити перерахунок заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року;

- стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації на її користь невиплачену заробітну плату за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 49 727,66 грн;

- рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання;

- зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію надати до Пенсійного Фонду України інформацію про зміну розміру заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року;

- стягнути з Звенигородської районної державної адміністрації на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка з урахуванням індексу інфляції становить 21704,28 грн.

21. Водночас на етапі звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом вперше позивач не просила поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку, оскільки відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

22. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 грудня 2021 року залишаючи позовну заяву без руху зазначив, що позивач зокрема просить зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію внести зміни до штатних розписів Шполянської районної державної адміністрації за 2013 - 2016 роки, та встановити посадовий оклад в 2013 році в розмірі 1365 грн, 2014 році - 1365 грн, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1365 грн, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4480 грн, однак з позовом до суду звернулася лише 22 грудня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду. У зв`язку з чим, надав позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

23. На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 17 січня 2022 року подала до суду заяву, до якої додала позовну заяву, яка за своїм змістом є ідентичною раніше поданій позовній заяві, за винятком прохальної частини, з якої позивач виключила вимогу «зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію внести зміни до штатних розписів Шполянської районної державної адміністрації за 2013 - 2016 роки, та встановити посадовий оклад в 2013 році в розмірі 1365 грн, 2014 році - 1365 грн, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1365 грн, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4480 грн».

24. В обґрунтування дотримання строку звернення з вказаним позовом до суду, після усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду, позивач, як і в попередній позовній заяві, не просила поновити строк звернення до суду, вважаючи його не пропущеним на підставі частини другої статті 233 КЗпП України та, відповідно, заяву про його поновлення не подавала.

25. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що положення частини другої статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду з позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону, яким визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, у зв`язку з чим, повернув позовну заяву позивачу.

26. Верховний Суд надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

27. Зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. Зміст позовної заяви повинен бути логічним та зрозумілим, а викладені обставини послідовними.

28. Як вбачається з матеріалів справи, позивач формуючи позовну заяву та викладаючи зміст позовних вимог, зазначила про незгоду з діями голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення їй посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року, під час проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, які призвели до невиплати їй заробітної плати в розмірі 49 727,66 грн, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з вказаним позовом.

29. Отже, викладений позивачем зміст позовних вимог стосується оскарження дій голови районної державної адміністрації щодо встановлення посадових окладів, внаслідок яких позивачу здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати.

30. Відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого частиною другою статті 9 КАС України, суд вирішує лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Тобто суд в рамках цього адміністративного спору зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог позивачем, які є логічними і зрозумілими, а обставини послідовними.

31. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що основною вимогою у контексті спірних правовідносин є визнання неправомірними дій голови Шполянської районної державної адміністрації щодо встановлення позивачу неналежних посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

32. Що ж стосується інших позовних вимог заявлених позивачем, серед яких є також і вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 25 липня 2013 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 49 727,66 грн, то такі вимоги є похідними від основної та, відповідно, можуть бути вирішені лише після розгляду основної вимоги у контексті спірних правовідносин.

33. Тому виключення з прохальної частини вимоги «зобов`язати Звенигородську районну державну адміністрацію внести зміни до штатних розписів Шполянської районної державної адміністрації за 2013 - 2016 роки, та встановити посадовий оклад в 2013 році в розмірі 1365 грн, 2014 році - 1365 грн, з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 1365 грн, та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4480 грн» не змінює суть спірних правовідносин і не перетворює цей спір про оплату праці, на який поширюються гарантії статті 233 КЗпП, як зазначає позивач у обґрунтуванні позовної заяви.

34. Отже безпідставним є твердження позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про стягнення заробітної плати, а тому до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки вказані вимоги у цьому спорі є лише похідними, позаяк, як вже зазначалося, він стосується оскарження дій голови районної державної адміністрації щодо встановлення неналежних посадових окладів, а тому є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби.

35. Таким чином, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України.

36. Матеріалами справи підтверджується, що залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції роз`яснив, що недоліки необхідно було усунути шляхом надання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.

37. З огляду на зазначені вище висновки щодо строків звернення до суду в межах спірних правовідносин, слід вважати, що позивач не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, у результаті чого не довела поважності пропущеного нею строку.

38. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

39. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

40. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

41. Як встановлено судами, позивач оскаржує дії голови районної державної адміністрації щодо встановлення посадових окладів за період з 27 липня 2013 року по 31 серпня 2015 року та з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року, проте з цим позовом звернулася до суду лише 22 грудня 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

42. Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, і будь яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску зазначено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

43. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі №9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

44. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

45. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

46. Щодо доводів касаційної скарги про помилкове застосування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №815/2681/17 та від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19, слід зазначити таке.

47. Так, у справах №815/2681/17 та №560/4006/19 предметом позовних вимог є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні яка не входить до структури заробітної плати, в той час як у справі, що розглядається предметом позовних вимог є оскарження дій голови районної державної адміністрації щодо встановлення посадових окладів та стягнення середнього заробітку внаслідок таких дій.

48. Враховуючи те, що спірні правовідносини не є подібними, то, відповідно викладена у вказаних постановах правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин у справі, що розглядається та, відповідно, не повинна була застосовуватися судами в оскаржуваних судових рішеннях.

49. Отже, доводи касаційної скарги про помилкове застосування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №815/2681/17 та від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19 знайшли своє підтвердження.

50. Водночас, помилкове застосування судами попередніх інстанцій вказаних правових висновків у справі, що розглядається не вплинуло на правильність висновків судів про повернення позовної заяви, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

51. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконних рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

52. Доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 355 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №580/11259/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.В. Калашнікова

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду