Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.11.2023 року у справі №815/1477/18
Постанова КАС ВП від 29.11.2023 року у справі №815/1477/18
Ухвала КАС ВП від 10.07.2019 року у справі №815/1477/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 815/1477/18

адміністративне провадження № К/9901/18151/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1477/18

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Балан Я.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2018 року заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор, позивач), в інтересах Департамента державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ в Одеській області), звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради (далі - відповідач, Управління МА Одеської МР), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії, щодо видачі Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради будівельного паспорта реєстраційний номер №01-07/37 від 14 березня 2016 року, щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0020) та площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0019) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , замовники - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 ;

- скасувати будівельний паспорт реєстраційний номер №01-07/37 від 14 березня 2016 року, виданого Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради, щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0020) та площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0019) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , замовники - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході опрацювання прокуратурою стану додержання діючого архітектурно-будівельного та містобудівного законодавства встановлено, що дії Управління містобудування та архітектури Одеської МР, щодо видачі будівельного паспорта реєстраційний № 01-07/37 є протиправними, оскільки порушують вимоги законодавства України та як наслідок, будівельний паспорт підлягає скасуванню.

Відповідно до Генерального плану м. Одеси, на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , заплановано розташування установ стаціонарної рекреації, проте Управлінням містобудування та архітектури Одеської МР, в порушення приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не повернуто замовнику пакет документів щодо отримання будівельного паспорта.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що у спірному випадку відсутня невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, тощо, а тому Управління архітектури та містобудування Одеської МР не мало підстави для повернення пакету документів, наданого третіми особами для видачі оскаржуваного будівельного паспорта.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 01 липня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Одеської області подана в інтересах Департаменту ДАБІ в Одеській області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована допущенням судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального та матеріального права, що унеможливило прийняття законних та обґрунтованих рішень.

Скаржник наполягає на ігноруванні судами попередніх інстанцій тієї обставини, що спірний будівельний паспорт виданий для будівництва дачного будинку на земельній ділянці з цільовим призначенням не землі рекреації, а землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Звертає увагу, що судами не надано оцінки його доводам про невідповідність виданого будівельного паспорту положенням ДБН 360-92*, в частині недопущення будівництва нових дачних та садівницьких районів в межах міських населених пунктів.

Також прокурор зазначив про грубе порушення суспільного інтересу, оскільки наміри забудови не відповідають генеральному плану м. Одеси, який передбачає на цій земельній ділянці вільну для використання, необмеженого кола осіб, ландшафтно-рекреаційну територію.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

02 серпня 2019 року до Верховного Суду від представника третіх осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що будівельний паспорт від 14 березня 2016, як один із дозвільних документів вичерпав свою дію, оскільки Департамент ДАБІ в Одеській області прийняв в експлуатацію дачний будинок, на будівництво якого виданий оскаржуваний будівельний паспорт.

Треті особи наполягають на відсутності у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах Департаменту ДАБІ в Одеській області, порушенні ним строку звернення до суду з цим позовом, а також на відсутності порушених прав та інтересів держави і третіх осіб. Вони вважають, що будівництво індивідуального дачного будинку та навісу в зоні установ стаціонарної рекреації не суперечить цільовому призначенню вказаних земельних ділянок та не суперечить Генеральному плану м. Одеси.

Разом з відзивом представник третіх осіб подав заяву про розподіл судових витрат. Заява обґрунтована тим, що 16 травня 2018 року між адвокатом Романюком В.І. та третіми особами у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори про правничу допомогу № 03/18-К та додаткові угоди № 1 від 25 червня 2018 року, згідно яких, за надання правової допомоги по цій справі, треті особи мали сплатити адвокату по 2500 грн. після винесення кінцевого рішення по справі. Сплата коштів підтверджується копіями Актів прийому-передачі, які містяться в матеріалах справи та копіями доданих до заяви прибуткових касових ордерів № 4/2019 та № 5/2019 від 28 травня 2019 року на суму 2500 грн. кожний.

8. Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2023 року закінчив підготовку справи та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 29 листопада 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:47:003:0020 та 5110136900:47:003:0019, площею 0,1 га кожна, за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення вказаних земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Т.І, а.с.145-148).

За заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 01 березня 2016 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано будівельний паспорт за реєстраційним номером №01-07/37 від 14 березня 2016 року щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0020) та площею 0,1 га (кадастровий номер 5110136900:47:003:0019) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи протиправним видачу будівельного паспорту, оскільки він суперечить Генеральному плану м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради №6489-VІ від 25.03.2015 року, за яким на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_2 , 111/Г заплановано розташування установ стаціонарної рекреації, заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини 3 статті 23 України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, згідно зі змісту вказаної статті Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказаний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 810/3787/16.

11. В той же час, можливість прокурора представляти інтереси держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснюється, нерозривно пов`язано із повноваженнями органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних звертатись до суду з відповідним позовом.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував звернення до суду порушенням інтересів держави щодо гарантування останньою дотримання вимог містобудівного законодавства усіма суб`єктами права та відсутністю реагування на виявлений факт порушення органом, який наділений державою відповідними повноваженнями.

Отже, підставою звернення до суду є саме нездійснення/неналежне здійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до повноважень якого належить здійснення відповідного захисту у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Тобто, суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку коли таке право надано йому законом.

При цьому, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що передбачені положеннями КАС України (частина 5 статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 823/1090/18.

12. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) в редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено повноваження ДАБІ.

Частиною першою статті 41-1 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 41-1 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 41-1 Закону № 3038-VI з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Частиною четвертою статті 41-1 Закону № 3038-VI встановлено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об`єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, головний інспектор будівельного нагляду повідомляє голову відповідного органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи.

13. Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначено Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є:

1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Так, згідно пункту 32 Порядку № 698, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Отже, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ (суб`єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об`єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

У цій справі заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту ДАБІ в Одеській (уповноважений орган здійснювати нагляд). Спір виник у зв`язку із необхідністю скасування будівельного паспорту, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Виходячи із окреслених повноважень Департаменту ДАБІ в Одеській області, він, як суб`єкт державного архітектурно-будівельного нагляду, не був наділений компетенцією звертатись до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради (уповноважений орган на здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності) при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій. Натомість, відповідно до пункту 32 Порядку № 698, до повноважень Департаменту ДАБІ в Одеській області, серед іншого, належить скасування визначених рішень відповідача, яке реалізовано не було.

14. Колегія суддів КАС ВС зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Зазначений підхід до вирішення аналогічних спорів був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 823/1050/18, від 22 липня 2021 року у справі № 500/498/19, від 21 вересня 2022 року у справі №823/1002/18 та від 16 листопада 2023 року у справі № 815/1485/18.

Враховуючи викладене колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що позов, з яким звернувся заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту ДАБІ в Одеській області, про скасування будівельного паспорту не підлягає розгляду в судовому порядку.

15. За правилами пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі.

16. Представник третіх осіб Романюк В.І. надіслав до КАС ВС заяву про розподіл судових витрат у розмірі 5000 грн., у зв`язку з отриманням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правової допомоги при розгляді справи № 815/1477/18. Стосовно вказаної заяви колегія суддів КАС ВС, зазначає про таке.

16 травня 2018 року між адвокатом Романюком В.І. та третіми особами у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори про надання правової допомоги № 03/18-К та додаткові угоди до них № 1 від 25 червня 2018 року. Згідно умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали сплатити адвокату 5 000 грн. за надання правової допомоги, після винесення кінцевого рішення по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Романюка В.І. про ухвалення додаткового судового рішення з питання здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., понесених у зв`язку із розглядом адміністративної справи №815/1477/18.

Відмову у задоволенні вказаної заяви суди обґрунтовували тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат, тобто фактичної їх оплати, у тому числі розрахункових чи платіжних документів, інших матеріалів, у разі якщо оплата проводилась в іншому ніж безготівковому порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Романюка В.І. , як адвоката ОСОБА_1. та ОСОБА_3., на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №815/1477/18.

Отже питання розподілу судових витрат третіх осіб понесених на правничу допомогу вже вирішувалось судами.

Романюк В.І. 30 липня 2019 року направив до КАС ВС заяву про розподіл судових витрат та додав до неї прибуткові касові ордери на підтвердження оплати послуг у розмірі 5000 грн. за надання правничої допомоги, під час розгляду справи 815/1477/18.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини десятої статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною одинадцятою статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується нею за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така третя особа заявлені позовні вимоги.

За загальним правилом при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень; при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Положення статті 139 КАС України дають підстави вважати, що зі сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають стягненню лише судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постановах від 01 лютого 2022 року по справі № 320/6751/18 та від 28 вересня 2023 року по справі №640/17408/19.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залучено у справу як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - суб`єкта владних повноважень, Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради, то понесені ними витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з Прокуратури Одеської області.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заяви Романюка В.І. про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області, подану в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 815/1477/18 - скасувати.

Провадження у справі № 815/1477/18 - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.