Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2020 року у справі №640/21075/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/21075/19

адміністративне провадження № К/9901/3675/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 (головуючий суддя - П. В. Вовк)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 (головуючий суддя - А. Б. Парінов, судді - А. М. Горяйнов, Л. В. Губська)

у справі № 640/21075/19

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К.М. із винесення постанови від 03.07.2019 ВП № ~organization0~ про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у розмірі 55 846,06 грн. на підставі постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21.05.2019 ВП № 46072816;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21.05.2019 ВП № 46072816 про стягнення виконавчого збору у розмірі 55 846,06 грн. ;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К.М. від
03.07.2019 ВП № ~organization1~ про відкриття виконавчого провадження стягнення виконавчого збору у розмірі 55 846,06 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваних дій та рішень відповідача з огляду на те, що виконавчий збір стягується виключно на завершальній стадії виконавчого провадження, тобто після фактичного виконання виконавчого документа, чого не було здійснено в межах виконавчого провадження № 46072816. На думку позивача, обставини закінчення виконавчого провадження № 46072816 без досягнення його кінцевої мети - стягнення коштів з боржника, проте з постановленням у такому виконавчому провадженні рішення про стягнення виконавчого збору, з урахуванням відкриття нового виконавчого провадження з виконання виконавчого документу, який був підставою відкриття виконавчого провадження № 46072816, створюють умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
27.12.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в межах досліджуваних у даній справі правовідносин, не вчинялось дій чи бездіяльності, не приймалось рішень, які б не відповідали вказаним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що судами не було надано належної правової оцінки тому факту, що питання відкриття виконавчого провадження регулювалось у відповідності до норм іншого законодавства, а постанова про відкриття виконавчого провадження не була вручена позивачу, що підтверджується матеріалами справи, відповідно приватний виконавець не мав повноважень із примусового виконання рішення суду до сплину строку на добровільне його виконання.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Згідно матеріалів виконавчого провадження № 46072816 та № ~organization2~
19.01.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 46072816 по виконанню виконавчого листа № 755/1334/13-ц, виданого 16.08.2013 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (стягувач) в сумі 558 460,68 грн. У вказаній постанові божнику було роз'яснено про необхідність самостійно сплатити борг в семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

11. Вказану постанову було направлено державним виконавцем боржнику за адресою: АДРЕСА_1, проте 27.05.2015 вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого строку зберігання.

12.26.04.2019 стягувачем було подано до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про повернення виконавчого документу.

13.21.05.2019 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято постанову у ВП № 46072816 про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 755/1334/13-ц) стягувачу.

14. Одночасно, 21.05.2019 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято постанову у ВП № 46072816 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 55 846,06 грн. на користь Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

15.03.07.2019 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № ~organization3~ по виконанню постанови № 46072816 виданої 21.05.2019 Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

16. Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача щодо стягнення з нього виконавчого збору у ВП № 46072816 позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ~law13~) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у ~law14~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law15~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law16~, а також рішеннями, які відповідно до ~law17~ підлягають примусовому виконанню.

19. Відповідно до ~law18~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law19~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

20. Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від
21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження, далі - ~law21~) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ~law22~ для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому ~law23~.

21. Згідно із абзацом 2 ~law24~ у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених ~law25~.

22. Згідно із ~law26~ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

23. ~law27~ передбачено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

24. ~law32~ виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

25. ~law33~ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ~law34~, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ~law35~), 11,14 і 15 ~law36~, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ~law37~.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

29. З урахуванням редакції ~law38~, яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору становила 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

30. Таким чином, постанова Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21.05.2019 ВП № 46072816 про стягнення виконавчого збору у розмірі 55 846,06 грн. прийнята відповідачем у відповідності до положень ~law39~.

31. На час прийняття оскаржуваної постанови від 03.07.2019 ВП № ~organization4~ про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору чинним нормативно-правовим актом, який регулював спірні правовідносини, був ~law40~.

32. Відповідно до пунктів 5,6 та 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law41~ виконавчі документи, видані до набрання чинності ~law42~, пред'являються до виконання у строки, встановлені ~law43~.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності ~law44~, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності ~law45~, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності ~law46~. Після набрання чинності ~law47~ виконавчі дії здійснюються відповідно до ~law48~.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що Прикінцевими та перехідними положеннями ~law49~ врегульований порядок вчинення саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження", і тому кожна окрема виконавча дія завершується відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

34. З матеріалів справи встановлено, що на момент подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документу до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору діяли "Прикінцеві та перехідні положення" ~law50~, а тому постанова від 21.05.2019 ВП № 46072816 про стягнення виконавчого збору була прийнята у відповідності до ~law51~.

35. Відповідно до ~law52~ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі ~law53~, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

36. Судами встановлено та не заперечується позивачем, що ним не було фактично виконано зобов'язання визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження № 46072816 по виконанню виконавчого листа № 755/1334/13-ц, виданого
16.08.2013 Дніпровським районним судом м. Києва.

37. З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач приймаючи спірні постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

38. Необґрунтованими є доводи скаржника про те, що обов'язковою умовою стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження є саме фактичне примусове стягнення суми коштів, оскільки позивач посилається на правові норми ~law54~ у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від
03.07.2018 №2475-VIII (далі - ~law56~).

39. Так, ~law57~ внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542 із наступними змінами), зокрема у статті 27 у частині другій слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

40. Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 824/172/18-а, оскільки у вказаній постанові для вирішення спірних правовідносин суд керувався нормами ~law59~, які були чинними до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII.

41. Посиланням скаржника на неотримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 46072816 по виконанню виконавчого листа № 755/1334/13-ц, виданого
16.08.2013 Дніпровським районним судом м. Києва, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, відповідно посилання на практику Верховного Суду у постановах від
16.08.2019 у справі № 520/987/19, від 07.02.2018, від 10.05.2018 у справі № 826/4030/16 є необґрунтованим.

42. Доводи касаційної скарги відносно наявності подвійного стягнення виконавчого збору та винагороди приватного виконавця судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки ~law61~ визначено, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. За таких обставин, викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

44. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

45. За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

46. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

47. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

48. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі № 640/21075/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жука

Н. М. Мартинюк