Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.07.2018 року у справі №826/13529/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13529/17

адміністративне провадження № К/9901/56052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/13529/17

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, ухвалене суддею Скочок Т. О.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я. Б., суддів Пилипенко О. Є., Шелест С. Б.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Київській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України (далі - третя особа 1, ДСА України), Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - третя особа 2, ГУ ДКС України у Київській області), в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Київській області щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у 32 000 грн;

1.2. зобов'язати ТУ ДСА України в Київській області здійснити перерахунок та виплачувати їй суддівську винагороду з 01 січня 2017 року, виходячи із посадового окладу у 32000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем протиправно не було здійснено їй нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Указом Президента України "Про призначення суддів" від 25 липня 2006 року №640/2006 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Постановою Верховної Ради від 22 вересня 2011 року № 3780-VI останню обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.

4. У відповідності до наказів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2006 року № 103 та від 14 жовтня 2011 року № 144-К ОСОБА_1 визнана такою, що приступила до виконання обов'язків судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.

5. Згідно з наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів, починаючи з 01 січня 2017 року посадовий оклад позивачки, як судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, становить 16 000,00 грн.

6. Уважаючи дії відповідача щодо нарахування суддівської винагороди у такому розмірі протиправними, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством, що регулює спірні правовідносини, передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму.

8.1. Суддівська винагорода розраховується за критерієм, визначеним пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин) та відповідно до чинного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі-Закон №1774-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

9.12 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржниця просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року і ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

10. У касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що вона призначена на посаду судді до набрання чинності ~law20~ та не проходила кваліфікаційне оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому її посадовий оклад необхідно обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі-Закон № 2453-VI; в редакції на час дії спірних правовідносин) та має становити 10 мінімальних заробітних плат.

10.1. Скаржниця зазначає, що законодавцем не вносились зміни до ~law22~ та/або до ~law23~ у частині розміру суддівської винагороди в тому числі й розрахункової величини, з якої і здійснюється нарахування суддівської винагороди.

10.2. З огляду на викладене та зважаючи на гарантію, передбачену частиною 2 статті 130 Конституції України (стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок), скаржниця вважає, що застосування відповідачем при виплаті їй суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ~law24~ та невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law25~ порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових її незалежності.

11.12 липня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О. В., судді Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Білоуса О. В., суддів Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г. від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Білоуса О. В. від 10 грудня 2018 року закінчено підготовчі дії по справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 12 грудня 2018 року.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Білоуса О. В., суддів Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г. від 12 лютого 2019 року дану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року ця справа повернута відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Білоуса О. В., суддів Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г. від 26 квітня 2019 року зупинено провадження у справі № 826/13529/17 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3,9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами.

17.30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного Суду від 30 травня 2019 року № 525/0/78-19 у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді - доповідача Білоус О. В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 04 вересня 2019 року прийнято до провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/13529/17.

19. З метою з'ясування стану розгляду в Конституційному Суді України справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3,9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами, Верховним Судом направлятися листи 04 вересня 2019 року, 25 червня 2020 року, 23 жовтня 2020 року, 04 червня 2021 року, на які було отримано відповіді від 20 вересня 2019 року від 4-11/1-4/3890, від 10 листопада 2020 року № 004-11/1-04/4678, від 09 липня 2020 року № 004-11/1-16:2606 та від 22 червня 2021 року № 004-11/1-04/2101 якими повідомлено, що Конституційний Суд України продовжує розгляд цієї справи на закритій частині пленарного засідання.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Єресько Л. О., суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М. від 27 вересня 2021 року з метою дотримання розумних строків розгляду справи поновлено провадження у справі № 826/13529/17 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними документами у матеріалах справи.

Позиція інших учасників справи

21.26 липня 2018 року від ТУ ДСА України в Київській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що положеннями ~law28~ не регулюють відносини судоустрою, проте ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути врахована при призначенні її величини. Зауважують, що на час складання відзиву на касаційну скаргу ~law29~ не визнаний неконституційним. При цьому ~law30~ не містить указівки щодо незастосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення ~law31~ до Законів України № 1402-VIII та № 2453-VI.

21.1. Зважаючи на це, а також ту обставину, що в кошторисі на відповідний рік не передбачено посадовий оклад в розмірі 10,15 мінімальних заробітних плат для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя, у відповідача не має правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачці поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

22.06 серпня 2018 року від ДСА України надійшов відзив на касаційну скаргу, де третя особа 1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму.

23. Від третьої особи 2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Нормативне регулювання

24. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

25. ~law32~ визначалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

26. Законом України від 19 грудня 2013 року № 716-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було виключено положення абзацу п'ятого ~law34~ (щодо запровадження посадового окладу з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат).

27. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі-Закон № 192-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було викладено в новій редакції Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI", частиною третьою статті 133 якого визначалось, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

28.30 вересня 2016 року набрав чинності ~law37~, ~law38~ та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено ~law39~. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

29. ~law40~ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

30. Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, з-поміж іншого, ~law42~ було викладено в такій редакції: "Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

31. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3200 грн.

32. Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law44~ (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування") було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (тобто ~law47~), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності ~law48~. Судді, які на день набрання чинності ~law49~ пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).

33. Пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).

34. Згідно з ~law53~ (у редакції ~law54~) суддівська винагорода регулюється ~law55~, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35.08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - ~law58~).

36. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law59~, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності ~law60~.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

38. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

39. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

40. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

42. Спірні правовідносини в цій справі виникли щодо правильності розрахунку ТУ ДСА України в Київській області суддівської винагороди позивачки, починаючи з 01 січня 2017 року.

43. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

44. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка є суддею. Призначена на цю посаду до набрання чинності ~law61~, кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог законодавства не проходила.

45. Також установлено, що позивачу, з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" ~law62~, суддівську винагороду нараховували відповідно до ~law63~ з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law64~, що становить 16000 грн.

46. Позивачка стверджує, що розмір суддівської винагороди визначено у ~law65~, який є спеціальним нормативним актом для цих правовідносин, тож застосування положень іншого закону, який до того ж звужує обсяг гарантій суддівської незалежності, є порушенням норм статті 130 Конституції України.

Тобто, позивач вважає, що суддівську винагороду мали б нараховувати з розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", тобто 3200 грн (стаття 8).

47. Верховний Суд у складі його Великої Палати в постанові від 04 листопада 2020 року в справі № 200/9195/19-а, аналізуючи наведені норми законодавства за подібних фактичних обставин справи, дійшов таких висновків.

48. Як свідчить зміст ~law67~, ~law68~ вносилися зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

49. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, у тому числі й суддів.

50. Водночас пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law69~ законодавець передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

51. З прийняттям ~law70~ в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата.

52. Аналіз такого правового регулювання дав підстави зробити Великій Палаті Верховного Суду висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

53. Положеннями частини 1 статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

54. За такого правового регулювання спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону України "Про оплату праці", прийнято Закон №1774-VIII, яким установлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме шляхом застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати.

55. Перехід на нову розрахункову величину - неоподатковуваний мінімум доходів громадян замість мінімальної заробітної плати фактично не погіршив рівня суддівської винагороди для суддів, що її отримували за ~law73~. На момент набрання чинності ~law74~ суддівська винагорода на підставі положень ~law75~ ще не виплачувалася.

56. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про наявність негативного впливу на рівень матеріального забезпечення позивачки, який є складовою його незалежності, від зміни розрахункової величини, яка застосовується для обрахунку його посадового окладу, що спростовує відповідні доводи останнього.

57. Отже, розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки ~law76~, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Законів № 2453-VI та № 1402-VIII, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму оскаржуваному рішенні.

58. За таких обставин, правового регулювання спірних правовідносин та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про законність дій відповідача щодо нарахування судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатної особи, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", що становив 1600 грн.

59. Колегія суддів враховує раніше сформовані правові позиції Верховного Суду як суду касаційної інстанції щодо практики застосування наведених законодавчих норм при визначенні суддівської винагороди (постанови Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі №805/2364/17-а, від 20 вересня 2018 року у справі №804/2622/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №812/227/18, від 24 жовтня 2018 року у справі №826/12077/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №812/227/18, від 24 жовтня 2018 року у справі №826/12077/17, від 10 липня 2019 року у справі №820/3217/17, від 30 липня 2019 року у справах №820/1850/17, № 820/1852/17, від 9 серпня 2019 року у справі №826/9404/17, від 4 березня 2020 року у справі №809/1684/17, від 14 грудня 2020 року у справі №640/22027/18, від 03 квітня 2020 року у справі № 820/3234/17, від 23 грудня 2020 року у справі № П/811/922/17) та від 15 липня 2021 року у справі № П/811/1010/17.

60. Вказана правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 11 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/17/19 ( №200/9195/19-а), яка постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року залишена без змін.

61. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в цьому спорі, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

62. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

63. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. Доводи та аргументи скаржника до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

65. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

67. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

69. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

71. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року № 826/13529/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. О. Єресько А. Г. Загороднюк В. М. Соколов