Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2020 року у справі №640/21299/19
Постанова КАС ВП від 29.06.2023 року у справі №640/21299/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/21299/19

адміністративне провадження № К/9901/19068/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі № 640/21299/19 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбуд», Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» про визнання протиправними і скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), треті особи: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «Національні інформаційні системи»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбуд» (далі - ТОВ «Будівельна компанія «Міськбуд»), Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» (далі - ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»), в якому просила визнати протиправними і скасувати накази Мін`юсту України:

№ 2056/5 від 05.07.2019 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

№ 2077/5 від 09.07.2019 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України №2056/5 від 05.07.2019 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30.03.2020 відмовив у задоволенні позову.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.06.2020 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» (третя особа) подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка здійснює нотаріальну діяльність в Київському міському нотаріальному окрузі на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5324, виданого Мін`юстом України 13.09.2004, та на підставі реєстраційного посвідчення № 747, виданого ГУЮ у м. Києві у 2009 році.

Так, 14.03.2006 між ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» (за договором - орендарем) та Київською міською радою (за договором - орендодавцем) було укладено договір оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 000000000:66:108:0002; 8000000000:66:105:0002) строком до 14.03.2021 (далі - договір від 14.03.2006).

07.06.2019 позивачкою за результатами розгляду заяв ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» було проведено реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:

- відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:108:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848492980000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31927737; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31928097; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент», орендар: ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», номер запису про інше речове право 31928478;

- відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848290680000, зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, номер запису про право власності 31924714; право оренди на вказану вище земельну ділянку, орендар ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської рад, номер запису про інше речове право 31926082; право суборенди на вказану вище земельну ділянку, суборендар: ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент», орендар: ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», номер запису про інше речове право 31926853.

Державна реєстрація іншого речового права (право суборенди) № 31928478, №31926853 за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» щодо земельних ділянок проведена на підставі рішень позивача від 10.06.2019 № 47245117 та № 47270353.

19.06.2019 в порядку статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) до Мін`юсту України надійшла скарга ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», з доповненнями, з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117 та №47270353, прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 12.06.2019 під час отримання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1. 10.06.2019 було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47275117 від 10.06.2019, номер запису про інше речове право 31928478 від 07.06.2019, про реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002, а також земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002 за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена), 101 за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент».

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, рішення про реєстрацію права суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002 за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» прийняті на підставі договору суборенди вказаних земельних ділянок від 09.04.2008, що укладений між ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» та ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» строком на 14.03.2021.

Водночас, за твердженнями скаржника, у приватного нотаріуса не було законних підстав для проведення реєстраційний дій, оскільки за вимогами договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006, передача орендарем земельних ділянок у суборенду можлива виключно за письмовою згодою орендодавця, в той час як ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» не зверталося до Київської міської ради за наданням згоди на передачу земельних ділянок в суборенду і вказана згода Київською міською радою не надавалась.

04.07.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок, яким вирішено задовольнити скаргу ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від 19.06.2019 № 55, з доповненнями до неї від 21.06.2019 №59 та від 04.07.2019; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117 та №47270353, прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.; тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

05.07.2019 відповідно до частини другої, п`ятої статті 26, підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128) Мін`юстом України прийнято наказ №2056/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким:

1. Скаргу ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від 19.06.2019 № 55 задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117, прийняте приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1.

3. Тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1 до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

Згідно із пунктами 4, 5 цього наказу, виконання пункту 3 покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи», а пункту 2 на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

Згодом керуючись статтею 37 Закону № 1952-IV, пунктом 12 Порядку №1128, Мін`юстом України прийнято наказ від 09.07.2019 №2077/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким:

внесено зміни до наказу Мін`юсту України від 05.07.2019 №2056/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» виклавши пункт 2 в наступній редакції: « 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 № 47245117 та № 47270353 прийняті приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1 та скасувати записи про державну реєстрацію іншого речового права №№ 31928478, №31926853, внесених на підставі цих рішень».

Вважаючи накази Мін`юсту України від 05.07.2019 № 2056/5 та від 09.07.2019 №2077/5 протиправними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог, позивачка насамперед вказала на процедурні порушення, допущені відповідачем при розгляді скарги, що виявилися у неналежному повідомленні її, як зацікавленої особи, про розгляд скарги у сфері державної реєстрації прав. Також з посиланням на пункт 4 частину восьму статті 37 Закону №1952-IV позивачка стверджує, що у відповідача не було законних підстав для задоволення скарги ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» з огляду на наявне судове провадження (справа № 640/11734/19) між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

По суті проведеної державної реєстрації за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» іншого речового права (право суборенди), то позивачка пояснила, що подані на реєстрацію заявником документи відповідали вимогам законодавства, а тому за відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав нею були прийняті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 47245117 (за заявою № 34449372) та № 47270353 (за заявою № 34448238). Позивачка зазначила, що у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку отримала відомості із ДЗК щодо земельних ділянок, в т.ч., і про орендаря, що у свою чергу дало можливість здійснити реєстрацію прав оренди ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» та прав суборенди ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідач позов не визнав. З посиланням на статтю 24 Закону № 1952-IV стверджує, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. В контексті наведеного нормативного регулювання відповідач зазначив, що державна реєстрація іншого речового права (право суборенди) за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» щодо земельних ділянок, проведена на підставі рішень від 10.06.2019 № 47245117 та №47270353, прийнятих приватним нотаріусом ОСОБА_1. за результатами розгляду заяв, до яких було додано договір оренди земельних ділянок від 14.03.2006 № 499, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С., відповідно до пункту 13.1 якого, орендар має права передавати земельні ділянки або їх частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця. Своєю чергою, згідно із пунктом 13.2 згаданого Договору, орендодавець надає свою згоду чи заперечення щодо передачі земельних ділянок або їх частини у суборенду шляхом прийняття в установленому законодавством порядку відповідного рішення.

Водночас заявником не було додано до заяв письмової згоди орендодавця щодо передачі спірних земельних ділянок у суборенду, а позивачкою, в свою чергу, не були належним чином перевірені документи на наявність підстав для зупинення розгляду вказаних заяв та проведено державну реєстрацію іншого речового права (право суборенди) за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» на земельні ділянки без документів, необхідних для проведення такої реєстрації, чим було порушено вимоги статей 10, 18, 23 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 14 Порядку № 1127.

У відповідь на відзив Мін`юсту України позивачка зазначила, у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Наполягає на законності проведеної нею за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» державної реєстрації іншого речового права (право суборенди) на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002.

ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»(третя особа) подало письмові пояснення у справі, у яких наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваних наказів Мін`юсту. Стверджує, що у державного реєстратора не було законних підстав для державної реєстрації за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» іншого речового права (право суборенди) на земельні ділянки.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на правові висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалах від 10.10.2017 по справі К/800/24251/17, від 10.10.2017 у справі К/800/21878/17, від 13.07.2017 у справі К/800/10886/17, виходив з того, що законодавець передбачив альтернативні дії суб`єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації речових прав. За таких обставин, суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про неповідомлення її про розгляд скарги.

По суті проведеної позивачем державної реєстрації за ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» іншого речового права (право суборенди), то суд першої інстанції дослідивши умови договору оренди земельної ділянки земельних ділянок від 14.03.2006 констатував, що передача орендарем земельної ділянки у суборенду здійснюється виключно за письмової згоди орендодавця. Водночас у ході судового розгляду встановлено, що заявником разом із заявами на проведення державної реєстрації речових прав письмова згода Київської міської ради (орендодавця) на передачу спірних земельних ділянок в суборенду ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» не надавалась.

За встановлених обставин, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачка не мала законних підстав для здійснення спірних реєстраційних дій, оскільки на реєстрацію було подано неповний пакет документів, що своєю чергою є підставою для зупинення розгляду заяви.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Зважаючи на виявлені у межах розгляду скарги порушення порядку державної реєстрації прав, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб прийнято рішення (пункт 3 наказу від 05.07.2019 № 2056/5) про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одночасно з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі №800/206/15, від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17, суд першої інстанції констатував, що позивачка не є учасником правовідносин, що стосуються наслідків реєстраційних дій, а тому відсутні підстави вважати, що положення оскаржуваних наказ у цій частині впливають на права, свободи або законні інтереси позивачки, а тому у позові слід відмовити.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. За позицією апеляційного суду, при розгляді скарги на рішення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1. відповідачем було порушено процедуру, визначену законодавством. Суд констатував, що на законодавчому рівні передбачається обов`язок Комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. До категорії зазначених осіб, в цьому випадку, безумовно належать позивач, як державний реєстратор.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем було направлено позивачці листа з інформацією про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту. Водночас за висновками апеляційного суду, така інформація не містила відомостей про день та час здійснення відповідної публікації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, що не дає можливості встановити обставини вчасного повідомлення позивачки про час і місце розгляду скарги.

Також апеляційний суд зазначив, що стаття 34-1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру. Проте, за позицією апеляційного суду, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачці строк обмеження у доступі до Єдиного державного реєстру, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Апеляційний суд зазначив, що такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19.

Таким чином, зважаючи на те, шо відповідачем порушено порядок розгляду скарги, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування наказів Мін`юсту України від 05.07.2019 №2056/5 та від 09.07.2019 № 2077/5.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга третьої особи (ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій») обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Насамперед скаржник посилається на необхідність відступу у спірних правовідносинах від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19, на які послався апеляційний суд вирішуючи питання обґрунтованості застосування до позивачки санкції у вигляді тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Єдиного державного реєстру. Скаржник стверджує, що хоча правовідносини у справі, що розглядається і у справі № 440/1246/19 є подібними за змістом, проте виникли за різного правового регулювання та фактичних обставин. В контексті наведених доводів, скаржник зазначає, що у справі № 440/1246/19, на відміну від справи, що розглядається, санкції до приватного нотаріуса за порушення законодавства у сфері державної реєстрації були застосовані за результатами ініційованої Мін`юстом камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно порядок проведення таких заходів та оформлення результатів здійснюється зі різними процедурами та нормативним регулюванням. У спірному випадку, перевірка відповідності дій приватного нотаріуса розпочата у межах розгляду скарги у сфері державної реєстрації, результати якої відображені у висновку Комісії із зазначенням конкретних порушень. Відповідно встановлення порушень позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації є достатньою підставою для застосування санкції у вигляді блокування доступу до Державного реєстру прав. Крім того, у відповідача наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу суб`єкта реєстрації до Державного реєстру прав. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17.

Іншим аргументом скаржника є те, що внаслідок скасування оскаржуваних наказів поновлюється незаконно зареєстроване право суборенди іншої особи на земельну ділянку, орендарем якої є ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» згідно умов договору від 14.03.2006.

Крім того скаржник вважає, що оскільки права приватного нотаріуса оскаржуваними наказами були обмежені у зв`язку із порушенням порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно такі не підлягають судовому захисту.

Також на переконання скаржника, апеляційний суд розглянув підставу позову, що не була заявлена в суді першої інстанції. На переконання скаржника, при звернення з цим позовом до суду, позивачка не обґрунтовувала позов несвоєчасним повідомлення її про розгляд скарги.

Крім того, за твердженнями скаржника, апеляційним судом було розглянуто справу не дочекавшись відзиву ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» на апеляційну скаргу, чим порушені його права.

Також за позицією скаржника, відповідачем не було допущено процедурних порушень при розгляді скарги, оскільки розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту про розгляд скарги є належним повідомленням зацікавлених осіб про розгляд порушеного у скарзі питання.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Насамперед позивачка зазначає про відсутність підстав для відступу від правових позицій, викладених у постанові № 440/1246/19. Позивачка стверджує, що незважаючи на те, що процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації (стаття 37 Закону №1952-IV) та моніторингу і камеральної перевірки реєстраційних дій в ДРРП (стаття 37-1 Закону №1952-IV) мають деякі відмінності, проте процесуальний результат за наслідками застосування обох вищевказаних процедур один і той самий - наказ Мін`юсту, яким до суб`єкта реєстрації можуть бути застосовані санкції у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав. Таким чином, за твердженнями позивачки, не має значення в рамках якої процедури до приватного нотаріуса будуть засновані санкції. Також позивачка зазначає, що у справах № 440/1246/19, від якої скаржник пропонує відступити, та № 820/5866/17, на яку скаржник посилається як протилежну, відсутні розбіжності в застосуванні норм матеріального права.

Щодо тверджень про винятковість значення цієї справи для скаржника, то позивачка зазначила, що господарським судом вирішено спір (справа № 910/15166/19) між ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» та ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» шляхом визнання недійним договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2008, а отже ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» необхідно звернутися до державного реєстратора із заявами про скасування записів про суборенду на виконання судового рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2020, яке набрало законної сили.

Також позивачка не погоджується із доводами скаржника щодо порушення апеляційним судом його прав на подачу відзиву на апеляційну скаргу, оскільки останній мав достатньо часу, однак не скористався свої правом.

Щодо тверджень скаржника про належне повідомлення приватного нотаріуса про розгляд скарги, то позивачка наголосила, що відповідачем не було створено належних умов для реалізації останньою можливості висловити свою позиції по суті порушеного у скарзі питання. Позивачка зазначає, що про розгляд скарги 04.07.2019 їй стало відомо під час перегляду в той же день інформації на сайті Мін`юсту, що було обумовлено службовою необхідністю. У зв`язку із відсутністю можливості належно підготуватися до засідання, представник позивача клопотав про відкладення розгляду скарги, проте таке клопотання залишилося без уваги. Зважаючи на допущені відповідачем порушення процедури розгляду скарги, позивачка вважає, що судом апеляційної інстанції правильно надана оцінка спірним правовідносинам, а оскаржуване судове рішення є законним.

Також позивачка зазначила, що питання забезпечення права зацікавлених осіб бути присутніми під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом і з цього питання вже висловлена правова позиція.

VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із доводів касаційної скарги є те, що права позивачки, у зв`язку із порушенням порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, не підлягають судовому захисту. Водночас скаржник просить скасувати тільки рішення апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, в тому числі з тих підстав, що оскаржувані накази в частині реєстраційних дій не порушують права позивачки, залишити в силі.

Надаючи оцінку цим доводам та враховуючи приписи абзацу другого частини першої статті 354 КАС України, відповідно до якого порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року визначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постанові від 21.10.2019 у справі № 826/3820/18 та від 09.09.2021 у справі №1570/4005/2012.

Крім того, у постанові від 23.12.2021 у справі № 370/2759/18 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справі, що переглядається, позивачка звернулася із позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати:

наказ від 05.07.2019 №2056/5, яким вирішено:

1. Скаргу ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від 19.06.2019 № 55 задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 №47245117, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

3. Тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 6 місяців.

Згідно із пунктами 4, 5 цього наказу, виконання пункту 3 покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи», а пункту 2 на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

А також наказ від 09.07.2019 №2077/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким вирішено внести зміни до наказу Мін`юсту України від 05.07.2019 №2056/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» виклавши пункт 2 в наступній редакції: « 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 № 47245117 та № 47270353 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та скасувати записи про державну реєстрацію іншого речового права №№ 31928478, №31926853, внесених на підставі цих рішень».

Колегія суддів враховує, що реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора (приватного нотаріуса), а тому, у частині скасування рішень про реєстрацію, оскаржуваний наказ не може порушувати прав нотаріуса.

Державний реєстратор (приватний нотаріус) не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому і не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної ді; саме вони мають право на звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 826/1906/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20, від 13.01.2022 у справі №826/9221/17, від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21 та від 22.03.2023, і колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

У постанові від 01.07.2020 у справі № 9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Частиною першою статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, нотаріус у цих правовідносинах не має права на звернення до суду з метою оскарження пунктів наказу, що стосуються реєстраційних дій, в жодному виді провадження, а тому провадження у частині позовних вимог про визнання протиправними пунктів 1, 2, 4 наказу від 05.07.2019 №2056/5 та наказу від 09.07.2019 №2077/5 підлягає закриттю.

Що стосується оскарження позивачкою пункту 3, і як похідного пункту 5 наказу 05.07.2019 №2056/5, яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1. до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 6 місяців, колегія суддів зазначає таке.

Закон 1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону №1952-IV нотаріус є державним реєстратором.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону №1952-IV.

Так, частиною першою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до МЮУ, його територіальних органів або до суду.

МЮУ розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (пункт 1 частини другої статті 37 Закону №1952-IV).

Згідно із частиною шостою цієї статті, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону №1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів МЮУ визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок № 1128 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються МЮУ або відповідним територіальним органом.

Своєю чергою, відповідно до пункту 2 розділ І Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Мінюсту України від 12.01.2016 № 37/55 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за №42/28172, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Використання прислівника «обов`язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише поінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення № 37/5.

Тлумачення пункту 9 Порядку № 1128 в такому розумінні відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.01.2022 у справі №826/9221/17.

Способи повідомлення визначені у пункті 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.

У справі, що розглядається, апеляційний суд, вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури розгляду скарги ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_1., яка є зацікавленою особою, не була належним чином та своєчасно повідомлена про розгляд скарги, що позбавило її права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем було направлено позивачці листа від 01.07.2019 №4/21382-33-19/1921 з інформацією про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту (а.с. 38, том І).

Водночас апеляційний суд констатував, що зазначений лист не містить відомостей про день та час здійснення відповідної публікації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, що не дає можливості встановити обставини вчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги.

В контексті обставин цієї справи слід звернути увагу на неодноразово висловлену Верховним Судом правову позицію щодо відсутності обов`язку особи здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації, адже обов`язок надання такої інформації встановлений спеціальним порядком (постанова від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 17.07.2019 у справі №420/5711/18, від 08.08.2019 у справі №813/2632/18, від 12.12.2019 у справі №540/15/19, від 30.04.2020 у справі № 820/5458/17, від 08.07.2021 у справі №640/25601/19, від 08.02.2022 у справі № 460/3137/20).

Таким чином, доводи скаржника в частині того, що позивачка була належним чином поінформована про місце, дату та час розгляду скарги, не знайшли свого підтвердження.

Також Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17 та від 20.05.2019 у справі №826/9046/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справах про оскарження наказів Мін`юсту, прийнятих за наслідком розгляду скарг на реєстраційні дії державного реєстратора, адміністративні суди, у першу чергу, перевіряють правомірність дій Мін`юсту під час розгляду скарги на рішення та дії державного реєстратора. При цьому, оцінку діям державного реєстратора може бути надано судами цивільної або господарської юрисдикцій у справах за позовами осіб, яких стосуються відповідні реєстраційні дії.

Також апеляційний суд слушно відмітив, що у висновку Комісії та наказі МЮУ, не вказано підстави та обґрунтування застосування міри покарання до позивачки у вигляді блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на 6 (шість) місяців.

Стаття 37 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачці строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 12.12.2019 у справі №440/1246/19, від якої скаржник пропонує відступити, та від 11.02.2021 у справі №160/1511/19, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від такої.

Підсумовуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження надіслання суб`єктом владних повноважень та отримання приватним нотаріусом запрошення на розгляд скарги по суті (пункт 9 Порядку № 1128), а також належного обґрунтування застосування міри покарання до позивачки у вигляді блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме на 6 (шість) місяців, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що розгляд скарги на дії суб`єкта реєстрації проведено з порушенням встановленої процедури, а тому прийнятий за результатами такої перевірки наказ від 05.07.2019 № 2056/5 в частині тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_1. до Реєстру є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що оскільки скасування наказу від 05.07.2019 №2056/5 в частині пов`язано із процедурними порушеннями, допущеними відповідачем при розгляді скарги, то відповідно за таких обставин, відповідач не позбавлений права повторно провести перевірку, і у разі доведення факту порушення позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації, вжити відповідних заходів.

Одночасно колегією суддів не встановлено процесуальних порушень судом апеляційної інстанції на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 345 349 350 354 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №640/21299/19 в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 05.07.2019 № 2056/5 та наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2019 № 2077/5 та закрити провадження в цій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №640/21299/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа