Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2019 року у справі №520/3314/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3314/19

адміністративне провадження № К/9901/32307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (суддя:

Волошин Д. А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (судді: Мельнікова Л. В., Рєзнікова С. С., Калитка О. М. ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.03.2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідає усім вимогам, наведеним у пп.
81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі -ПК України), а, відтак, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку щодо наявності підстав для його скасування. Також наголошує, що платник податків, який вважає порушеним порядок та відсутніми підстави до призначення податкової перевірки має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, у випадку ж допуску таких осіб до проведення перевірки, предметом судового розгляду можуть бути лише виявлені нею порушення. Наголошує, що в даному випадку допуск до перевірки відбувся і наказ як такий, що прийнятий в межах закону і компетенції, - реалізований, а тому не може бути самостійним предметом судового розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, а також те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 березня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання норм обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносини з працівниками (найманими особами), на підставі п.п.20.1.2, п.п.20.1.4, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, винесено наказ №2146 від
25.03.2019 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1".

25 березня 2019 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано направлення на проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 №786,785,788,787.

27 березня 2019 року уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, для проведення фактичної перевірки.

Однак, ФОП ОСОБА_1 відмовилась від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки, про що було складено відповідний акт від 27.03.2019 №1974/20-40-13-05/ НОМЕР_1.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт "Про результати фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань здійснення контролю за дотриманням норм законодавства регулювання норм обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період з 01.01.2018 року по дату завершення перевірки" від 05.04.2019 №1104/20-40-13-05-08/ НОМЕР_2.

Вважаючи таку перевірку такою, що призначена з порушенням визначеного законом порядку, а також наголошуючи на тому, що допуск посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки фактично не відбувся, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного наказу, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок, в тому числі й фактичних, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України. При чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 ПК України.

Тобто, фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1-80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Як з'ясували суди попередніх інстанцій правовою підставою для призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в оскаржуваному наказі відповідачем було вказано підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з п.п.80.2.2 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктами 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу слугувала доповідна записка начальника управління податків і зборів з фізичних осіб від 25.03.2019 №781/20-40-13-05-17 на ім'я заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області Л. Катеринської, зі змісту якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2. Поряд із цим з аналізу відкритої інформації в мережі Інтернет було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 також здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1, надає послуги з туристичного відпочинку та розміщення, проводить розрахунки в іноземній валюті. Відповідно до наданої звітності ФОП ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників.

Виходячи із зазначеного припущено можливість мінімізації ФОП ОСОБА_1 бази оподаткування та ймовірне ухилення від оподаткування, оскільки, за позицією відповідача, здійснювати господарську діяльність одноосібно одночасно за двома різними адресами неможливо.

Оцінивши належність та допустимість такої доповідної записки як достатнього обґрунтування для призначення фактичної перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказана доповідна записка не може слугувати підставою для призначення фактичної перевірки у відповідності до приписів п.п.80.2.2 та п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, оскільки її наявність не свідчить про отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання позивачем праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Вказана доповідна записка також не містить жодних ідентифікуючих ознак джерел, з яких було отримано відповідну інформацію, з огляду на що суди дійшли висновку, що фактично обставини, які сприяли видачі оскаржуваного наказу про проведення податкової перевірки ФОП ОСОБА_1, ґрунтуються виключно лише на припущеннях.

При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту
80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18.

Однак спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Головним управлінням ДФС у Харківській області встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Надаючи оцінку посиланням податкового органу на те, що у зв'язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, колегія суддів враховує, що в ході судового розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_1 заперечувала факт допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки.

Факт відмови у допуску до проведення перевірки також підтверджується змістом акту перевірки №1104/20-40-13-05-08/ НОМЕР_2 від 05.04.2019, в якому зазначено, що до перевірки не надано жодного документа бухгалтерського обліку. Поряд із цим заходи реагування за неподання документів до позивача не застосовувались.

Крім того, з наданих представником податкового органу пояснень слідує, що перевірка використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин здійснювалась шляхом "візуального спостереження", тобто з порушенням порядку ведення фактичної перевірки, визначеного статтею 80 ПК України.

На підставі встановлених обставин справи, суди дійшли висновку, що відповідач усупереч положенням частини 2 статті 77 КАС України не довів факту вжиття в даному випадку дій, які складають зміст фактичної податкової перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем як суб'єктом владних повноважень наявності правових підстав у контексті розуміння п.п.80.2.2 та п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться фактично до переоцінки встановлених обставин справи, -що перебувають поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська