Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №2340/4521/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №2340/4521/18

адміністративне провадження №К/9901/14020/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР. Інфраструктурні рішення"

до Черкаської обласної державної адміністрації,

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група - Чигирин", Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області,

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою Черкаської обласної державної адміністрації

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., судді Аліменка В.О., судді Кучми А.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАР. Інфраструктурні рішення" (далі - ТОВ "ДАР. Інфраструктурні рішення", позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 31 серпня 2018 року №658 «Про скасування розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 23 січня 2018 року №25».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розпорядження Чигиринської РДА від 23 січня 2018 року №25 є ненормативним актом суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для його подальшого скасування оскаржуваним рішенням відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга Черкаської обласної державної адміністрації обґрунтована наступними доводами:

1) встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме: щодо розроблення Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення позивача проекту землеустрою, щодо звернення позивача до Чигиринської районної адміністрації із заявою від 12 червня 2018 року про затвердження проекту землеустрою, не підтвердженні належними доказами;

2) суди попередніх інстанцій помилково посилалися на обставини, встановлені у справі №2340/2921/18 як преюдиційні, оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №2340/2921/18 ухвалене 3 вересня 2018 року, тобто після прийняття відповідачем спірного розпорядження від 31 серпня 2018 року №658;

3) посилання судів попередніх інстанцій на висновки Конституційного Суду України у рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року є необґрунтованими, оскільки в зазначеному конституційному провадженні досліджувалися повноваження органів місцевого самоврядування скасовувати або вносити зміни до власних актів. Натомість спірні правовідносини у даній справі стосуються не повноважень органів місцевого самоврядування. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 3 травня 2018 року у справі №800/283/17;

4) суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо незаконності спірного розпорядження відповідача від 31 серпня 2018 року №658, оскільки зазначене рішення було прийнято у зв`язку із зверненням Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель щодо перевищення Чигиринською районною державною адміністрацією своїх повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Позиція інших учасників справи

24 червня 2019 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 16 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №809/1015/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів, однак у зв`язку із повторною неявкою сторін у судове засідання та заявленими клопотаннями відповідача від 28 лютого 2020 року, Чигиринської районної державної адміністрації від 6 квітня 2020 року, позивача від 7 квітня 2020 року про розгляд справи без участі їх представників, протокольною ухвалою суду від 7 квітня 2020 року постановлено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Чигиринської районної державної адміністрації від 22 грудня 2017 року №23-2/VII (а.с. 16) затверджено Програму економічного і соціального розвитку Чигиринського району на 2018 рік; зобов`язано Чигиринську районну державну адміністрацію забезпечити виконання Програми та фінансування заходів Програми в межах бюджетних коштів, передбачених на виконання Програми районним бюджетом Чигиринського району на 2018 рік. Згідно з Переліком інвестиційних проектів, реалізація яких запланована підприємствами району на 2018 рік (додаток до вказаного розпорядження), ТОВ «ДАР. Інфраструктурні рішення» приймає участь у розміщенні сонячної електростанції в Чигиринському районі.

Розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 23 січня 2018 року №25 (а.с.15) позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту в оренду на 25 років для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району. Код цільового використання по КВЦПЗ-14.01. землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

На замовлення позивача, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 2 лютого 2018 року було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 62,8494 га ТОВ «ДАР. Інфраструктурні рішення» в оренду терміном на 25 років для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд, об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, за рахунок земель державної власності, розташованих в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 31 серпня 2018 року №658 (а.с.14) відповідно до статей 41, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розглянувши лист голови Чигиринської районної державної адміністрації від 14 травня 2018 року №306/01-01-32, скасовано розпорядження Чигиринської РДА від 23 січня 2018 року №25 «Про надання дозволу ТОВ «ДАР. Інфраструктурні рішення» на розробку проекту землеустрою».

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, землі поділяються на відповідні категорії при визначенні їх цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частинами другою, третьої статті123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціально-економічного розвитку відповідних територій; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Чигиринської районної державної адміністрації з клопотанням №001/18 від 17 січня 2018 року (а.с.122), в якому просив прийняти розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту (14.01 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій) для обслуговування потреб територіальної громади Чигиринського району в порядку статті 122 ЗК України. Метою відведення земельної ділянки є будівництво сонячної електростанції, яка буде постачати жителям територіальної громади сіл Рацево, Вітово, м. Чигирин та Чигиринського району електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел.

Отже, у вказаному клопотанні позивачем було одночасно зазначено цілі використання такої земельної ділянки як для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, так і для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

При цьому повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району належать до компетенції районних державних адміністрацій, а для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій - до обласних державних адміністрацій.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, оскільки отримання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою свідчить про можливі наміри заявника щодо розробки проекту землеустрою, із відповідним визначенням цільового призначення земельної ділянки в процесі розробки землевпорядної документації і за наслідком такої розробки затвердження такого проекту відповідним органом і в подальшому, можливо, отримання відповідної земельної ділянки у власність чи користування.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок може бути виключно невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, беручи до уваги, що позивачем було визначено майбутнє використання земельної ділянки для обслуговування потреб територіальної громади Чигиринського району, у відповідності до положень частини третьої статті 122 ЗК України, наданні відповідного дозволу перебувало у межах повноважень Чигиринської районної державної адміністрації.

До розробки проекту землеустрою із чітким визначенням цільового використання земельної ділянки неможливо стверджувати, що при видачі розпорядження від 23 січня 2018 року №25 про надання ТОВ «ДАР. Інфраструктурні рішення» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту в оренду на 25 років для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району, місцевою адміністрацією перевищено повноваження, визначені законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Зазначений цим Законом порядок скасування розпоряджень голови державної адміністрації відповідає положенням статті 118 Конституції України.

Суд враховує, що розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації про надання дозволу є актом індивідуальної дії, стосується лише прав та інтересів позивача. Скасування такого зачіпає правомірні інтереси та «законні очікування» позивача, оскільки на час видачі дозволу на розробку проекту землеустрою він діяв правомірно.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У пункті 5 мотивувальної частини цього Рішення йдеться про акти органів місцевого самоврядування, а не органів виконавчої влади. Проте, принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у цьому Рішенні, не вичерпується застосуванням лише до суб`єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільно-управлінських відносин загалом.

Зазначений правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №2340/2921/18, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо помилковості застосування судами попередніх інстанцій Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 31 серпня 2018 року №658 «Про скасування розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 23 січня 2018 року №25», так як воно відповідає ознакам свавільного рішення; згідно з принципом «належного урядування», ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Посилання скаржника на позицію Верховного Суду, висловлену у рішенні від 3 травня 2018 року у справі №800/283/17, є помилковим, оскільки зазначене судове рішення було скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року (провадження № 11-693заі18).

Враховуючи, що на підставі розпорядження №25 від 23 січня 2018 року за заявою ТОВ «ДАР. Інфраструктурні рішення» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 62,8494 га терміном на 25 років був розроблений 2 лютого 2018 року ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», то розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 23 січня 2018 року №25 слід вважати виконаним.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що зазначені обставини щодо розроблення проекту землеустрою не підтверджені належними доказами, оскільки зазначене спростовується наявними у справі матеріалами (а.с. 120), а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що суперечить положенням статті 341 КАС України щодо меж касаційного перегляду справи.

Крім того, надання дозволу на розробку позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту в оренду на 25 років для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району не є гарантією надання такої земельної ділянки у користування в майбутньому і не зобов`язує районну державну адміністрацію прийняти відповідне рішення.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Суд звертає увагу, що наслідком надання суб`єктом владних повноважень - Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області дозволу на розробку позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, в оренду на 25 років для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району шляхом видачі розпорядження №25 від 23 січня 2018 року, які, на думку відповідача, видані із перевищенням визначених законодавством повноважень, не може бути порушення прав та інтересів позивача, який повинен мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, зокрема, в частині здійснення повноважень щодо надання відповідних дозволів у відповідності до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд відхиляє посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення було ним прийнято на підставі звернення Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель із клопотанням від 13 червня 2018 року №226-ДК/0015/КВ/06/01/18 (а.с. 91) щодо перевищення Чигиринською РДА своїх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, оскільки, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в оскаржуваному розпорядженні Черкаської обласної державної адміністрації від 31 серпня 2018 року №658 відсутні будь-які посилання на вказане клопотання, а відповідно до частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, безпідставними є твердження відповідача про те, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на обставини, встановлені у справі №2340/2921/18 як преюдиційні, оскільки з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що при оцінці спірного рішення відповідача від 31 серпня 2018 року №658, суди попередніх інстанцій посилалися на обставини, встановлені у справі №2340/2921/18.

Судом першої інстанції у рішенні від 25 січня 2019 року було лише зроблено посилання на те, що у справі №2340/2921/18 Черкаським окружним адміністративним судом було зобов`язано Чигиринську районну державну адміністрацію Черкаської області затвердити вищевказаний проект землеустрою. Однак суд, у справі, що розглядається, не посилався на жодні обставини, встановлені у справі №2340/2921/18 як преюдиційні, що стосувалися оцінки спірного рішення від 31 серпня 2018 року №658 у справі №2340/4521/18

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР. Інфраструктурні рішення" до Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група - Чигирин", Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, оскільки розпорядження Чигиринської РДА від 23 січня 2018 року №25 є ненормативним актом суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для його подальшого скасування оскаржуваним рішенням відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко