Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №808/1202/17

провадження №К/9901/38916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Татаринова Д. В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Олефіренко Н. А. (головуючий), Білак С. В., Шальєвої В. А.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Запорізької області (надалі також відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії прокурора Запорізької області та скасувати наказ від 24 лютого 2017 року № 111ц;

1.2. зобов`язати прокуратуру Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу премію за лютий 2017 року в повному обсязі за його роботи на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач наполягав на протиправності спірного наказу, стверджуючи, що оскільки прокурори областей мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення як: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України, а відтак, у прокурора області відсутні повноваження на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді деприміювання, оскільки позбавлення премії не є дисциплінарним стягненням.

Разом із цим ОСОБА_1 зазначав, що преміювання працівників прокуратури не здійснюється керівником органу прокуратури за несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни; у таких випадках премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується. Між тим, на думку позивача, він не допускав несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни, тому вважає, що його позбавили преміювання незаконно.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості спірного наказу, а також зауважив, що преміювання прокурорів перебуває у площині дискреційних повноважень прокурора області.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. На оперативній нараді 15 лютого 2017 року з`ясовано, що процесуальним керівником - прокурором Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 не вжито всіх можливих заходів щодо доведеності вини обвинуваченого, зокрема: не проведено одночасний допит обвинуваченого та свідка ОСОБА_2 , не перевірено версію ОСОБА_3 щодо можливості вчинення вбивства ОСОБА_2 та вчинення, у такому випадку, ОСОБА_3 приховування особливо тяжкого злочину. Крім того, не усунуто невідповідність нового обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України. Вироком Пологівського районного суду від 11 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року, ОСОБА_3 виправдано за частиною першою статті 115 КК України у зв`язку із недоведеністю обвинувачення.

5. За результатами оперативної наради вирішено за допущені недоліки у здійсненні підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 вжити до прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 заходи впливу, позбавивши його премії на 20% за лютий 2017 року.

6. 21 лютого 2017 року на адресу прокуратури Запорізької області надійшла доповідна записка щодо преміювання працівників Запорізької місцевої прокуратури № 3 за лютий 2017 року за підписом керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Моніна І. В., відповідно до якої за порушення виконавської дисципліни, вимог наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року № 15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України», запропоновано про неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , за що останній заслуговує на позбавлення грошового заохочення у лютому 2017 року на 100%.

7. На підставі наказу прокурора Запорізької області від 24 лютого 2017 року № 111ц ОСОБА_1 не виплачена премія за лютий 2017 року за порушення виконавської дисципліни, вимог наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року №15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України», за неналежне виконання службових обов`язків та за допущені недоліки при здійсненні підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 .

8. Уважаючи наказ прокурора Запорізької області від 24 лютого 2017 року № 111ц протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

10. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з безпідставності заявлених позовних вимог з огляду на те, що керівником правомірно вирішено питання щодо невиплати премії позивачу з огляду на обставини, викладені у протоколі оперативної наради від 15 лютого 2017 року, відповідно до яких прийнято рішення про вжиття заходів матеріального впливу до позивача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, зокрема щодо повноти судового розгляду.

12. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

13. Прокуратура Запорізької області подала заперечення проти касаційної скарги, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання

14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

16. За змістом частин першої, другої статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

17. Стаття 2 Закону України 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (наводиться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає структуру заробітної плати та визначає такі її складові частини:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

18. 31 травня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», підпунктом 2 пункту 2 якої керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні.

19. Наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 84 затверджено Положення про преміювання працівників прокуратури органів прокуратури (надалі - Положення), відповідно до пункту 1.4 якого премії виплачуються працівникам щомісяця на підставі наказів Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, ректора Національної академії прокуратури України.

20. Розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (пункт 1.5 Положення).

21. Пунктом 1.8 Положення обумовлено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується.

22. Відповідно до пункту 2.1 Положення загальними критеріями оцінки роботи всіх категорій працівників органів прокуратури є: сумлінне виконання службових обов`язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури; неухильне дотримання трудової дисципліни.

23. Згідно з пунктом 3.3 Положення у разі неналежного виконання працівниками службових обов`язків, що спричиняє невиплату премії або виплату в меншому розмірі, керівники структурних підрозділів Генеральної прокуратури України складають мотивований рапорт, у якому зазначають відсоток, на який зменшується премія. Рішення про невиплату премії або виплату у меншому розмірі узгоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора України і передаються до кадрових підрозділів. На підставі цих рапортів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньо визначеного розміру премії із зазначенням працівників, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

VІ. Оцінка Верховного Суду

24. З наведеного правового регулювання висновується, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком. Розмір премій установлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов`язків та дотримання трудової дисципліни.

25. Оскільки, як установили суди, позивач допустив неналежне виконання службових обов`язків, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність наказу прокурора Запорізької області щодо депреміювання ОСОБА_1 згідно з оскаржуваним наказом, виданим за пропозицією безпосереднього керівника - керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3.

26. Стосовно аргументів позивача щодо неналежного звернення керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 до прокурора Запорізької області з питання преміювання (доповідна записка замість рапорту) суд касаційної інстанції зазначає, що зазначена обставина не може бути самостійною підставою для констатації протиправності вирішення питання преміювання працівників указаної прокуратури, у тому числі ОСОБА_1 .

27. Отже, висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є правильними.

VІІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

28. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІIІ. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі № 808/1202/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич