Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №826/10853/17

адміністративне провадження №К/9901/58531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес 2009» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 (головуючий суддя - Аблов Є.В., судді: Літвінова А.В., Мазур А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя - Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №826/10853/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес 2009» до Державної фіскальної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес 2009» (далі - ТОВ «Велес 2009» ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 №15072/6/99-99-11-03-01 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0023041404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, в позові відмовлено.

При прийнятті зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, а при прийнятті оскаржуваного рішення про результати розгляду відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Велес 2009» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Велес 2009» посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, вважає рішення прийнято без надання вірної правової оцінки порядку розгляду скарг платника податків.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 24.04.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у місті Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «Велес 2009», за результатами якої складено акт від 24.04.2017 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0023041404.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України та повідомив про намір взяти участь у розгляді скарги.

Державна фіскальна служба України за результатом розгляду скарги позивача прийняла рішення від 12.07.2017 №15072/6/99-99-11-03-01-25, згідно з яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення від 18.05.2017 №0023041404 без змін.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Поряд з цим судами з'ясовано, що ТОВ «Велес 2009» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0023041404 до суду та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2017 відкрито провадження у справі №826/9162/17.

За таких обставин, Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес 2009» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду