ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Київ

справа №807/257/14

адміністративне провадження №К/9901/4647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 (суддя - Скраль Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 (судді - Качмар В.Я., Гінда О.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ОДПІ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Баркасово" (СТОВ "Баркасово"), третя особа - Мукачівське управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області (далі - УДК), про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року ОДПІ звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з СТОВ "Баркасово" заборгованість перед державним бюджетом за бюджетною позичкою та фінансовою допомогою у сумі 1517,52 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що за СТОВ "Баркасово" обліковується прострочена заборгованість зі сплати бюджетної позички, в тому числі пеня, нарахована за несвоєчасне повернення коштів. Контролюючий орган здійснив передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення бюджетної заборгованості, які дають йому право на стягнення коштів в судовому порядку, - сформував та направив на адресу СТОВ "Баркасово" першу та другу податкові вимоги від 19.04.2007 № 1/249, від 03.07.2007 № 2/372, проте вжиті з метою стягнення цього боргу заходи до позитивного результату не призвели - СТОВ "Баркасово" не сплатило заборгованість за бюджетною позичкою та фінансовою допомогою.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.02.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, провадження у справі закрив з тих підстав, що спірні правовідносини за своєю правовою природою не належать до сфери публічного права, оскільки мають договірну природу позики між державою як суб'єктом цивільних правовідносин та товариством як позичальником, відповідно вирішення такого спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, яка поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Кодексу адміністративного судочинства України, а підлягають розгляду господарським судом у порядку господарського судочинства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексних робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року" від 11.09.1997 №1003 між відділенням Державного казначейства України у Мукачівському районі Закарпатської області та СТОВ 30.09.1997 укладено договір № 9 про надання фінансової допомоги в сумі 3000,00 грн для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 року на умовах повернення до 01.10.1998 (а.с. 15-16).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" від 10.12.1998 №1953 між відділенням Державного казначейства України у Мукачівському районі Закарпатської області та СТОВ 12.02.1999 укладено договір № 11 про надання фінансової допомоги в сумі 1000,00 грн для підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у 1999 році на умовах повернення до 01.10.1999 (а.с. 11-12).

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Вимоги касаційних скарг обґрунтовані висновком про те, що з урахуванням складу учасників договірних правовідносин укладені угоди у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є адміністративними договорами. Спори з приводу виконання яких належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 касаційну скаргу відповідачу прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідачів та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з абз. 1 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення податкового органу з позовом) прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Зі змісту пункту 14 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, вбачається, що щомісяця, до кінця місяця, що настає за звітним, територіальні органи Казначейства надають у паперовому вигляді відповідним територіальним органам Міндоходів подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № N 174, щодо: простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті з обов'язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом; простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, заборгованості з основного боргу, відсотків, плати за надання гарантій та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті та валюті кредиту з обов'язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час звернення податкового органу з позовом) контролюючи органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Отже, аналіз положень податкового та бюджетного законодавства дають підстави для висновку про те, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками, тим самим наділивши правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб'єктом як позичальником, ознаками публічно-правових, стягнення якого здійснюється органами державної податкової служби України шляхом звернення до суду з відповідним позовом з врахуванням вимог, встановлених главою 9 розділу II цього Кодексу.

Главою 9 "Погашення податкового боргу платників податків" розділу II Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування (стаття 102 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з абз. 2 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Колізію між статтею 102 Податкового кодексу України та статтею 17 Бюджетного кодексу України слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України щодо правовідносин з приводу реалізації прав і обов'язків, щодо яких виник спір, слід вважати загальною. Перевагу ж мають спеціальні норми. Такими є норми Бюджетного кодексу України, а саме: абз. 2 частини 9 статті 17, які регулюють вузьке коло суспільних відносин (відносини, що виникають у сфері погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою).

Враховуючи системний аналіз викладених положень, органи державної податкової служби України, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності.

Оскільки суди попередніх інстанцій, внаслідок помилкового застосування норм процесуального права дійшли хибного висновку про неналежність даного спору до адміністративної юрисдикції та не переглянули дану справу по суті, відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду