Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/14917/21

адміністративне провадження № К/9901/47444/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/14917/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Юнікон» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (суддя - Віхрова В. С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (головуючий суддя -Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Юнікон» (далі - ПрАТ «Юнікон», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - орган ДВС, відповідач), за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (далі - АТ Завод «Електроважмаш»), у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в невиконанні вимог частини другої статті 4 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI) та у нездійсненні належних дій, необхідних для подання виконавчих документів, а також інших документів та відомостей у виконавчих провадженнях № 63312568 і № 63705168 (далі - ВП № 63312568, ВП № 63705168), до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство), для виконання судових рішень від 03 та 16 вересня 2020 року у справі №922/2312/20 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов`язати відповідача поновити ВП № 63312568 і ВП № 63705168 та подати до Казначейства документи та відомості, необхідні для перерахування ПрАТ «Юнікон» коштів, стягнутих за рішеннями Господарського суду Харківської області від 03 та 16 вересня 2020 року у справі № 922/2312/20, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов`язати відповідача повідомити суд та позивача про виконання рішення, постановленого за результатами розгляду даного позову не пізніше, ніж у десятиденний термін з дня його одержання;

- стягнути з відповідача судові витрати та витрат на правничу допомогу.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення суду в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 4901-VI, у зв`язку із включенням боржника до переліку об`єктив, що підлягають приватизації (та зупиненням, у зв`язку з цим, виконавчого провадження на невизначений строк) є протиправною та такою, що, не дає можливості позивачу домогтися виконання рішення суду на його користь та становить втручання Держави у право особи на мирне володіння її майном.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, у задоволені позовних вимог ПАТ «Юнікон» відмовлено.

4. Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34), але не визначає строку для такого зупинення.

5. Суд першої інстанції зазначив, що таке зупинення виконавчого провадження не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, оскільки приватизація державного підприємства не унеможливлює в подальшому примусове виконання рішень щодо стягнень, а лише відтерміновує їх у часі.

6. Водночас погашення заборгованості боржника за рахунок бюджетної програми за наявності майна та відкритих рахунків боржника не відповідає приписам ні Закону № 1404-VIII та ні Закону № 4901-VI, а тому суд першої інстанції зазначив, що керівник органу ДВС (державним виконавцем якого вчинялися виконавчі дії) не може звертатись до Казначейства задля перерахування стягуваних коштів у порядку, визначеному статтею 4 Закону № 4901-VI.

7. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави стверджувати про неправомірність дій начальника органу ДВС щодо незастосування приписів статті 4 Закону № 4901-VI під час виконання рішення суду про стягнення коштів із АТ «Завод «Електроважмаш», оскільки в зупиненому виконавчому провадженні виконавчі дії не вчиняються.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів бездіяльності керівника органу ДВС і невідповідності його дій приписам Закону № 1404-VIII, а тому його дії не можуть вважатися протиправними.

9. Суд апеляційної інстанції зауважив, про наявність виключної правової проблеми в контексті забезпечення ефективності судового захисту прав стягувачів у правовідносинах з державними підприємствами, які тривалий час не виконують рішень судів про стягнення коштів у добровільному порядку та включені до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що зумовлює зупинення вчинення виконавчих дій щодо таких боржників на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, а відтак унеможливлює виконання судових рішень про стягнення коштів із такої категорії боржників за рахунок бюджету.

10. З огляду на це, суди дійшли висновку, що позовна заява позивача про бездіяльність відповідача яка полягає у невиконанні судового рішення понад шість місяців з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та незвернення до Казначейства для перерахування на користь ПАТ «Юнікон» коштів за рахунок Державного бюджету України (судовий наказ від 16 та 29 вересня 2020 року) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

11. Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

12. Підставою касаційного оскарження позивач зазначив пункт 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. Позивач мотивував касаційну скаргу наступним:

- оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням частини другої статті 4 Закону № 4901-VI в сукупності із частиною третьою вказаної статті, яка не підлягає застосуванню без врахування висновків Верховного Суду, зазначених у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №905/3773/14-908/5138/14, від 12 березня 2018 року у справі №908/2671/13 та від 19 березня 2019 року у справі № 13/156 -10;

- суди неправильно застосували пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, який не підлягає застосуванню у подібних правовідносинах у зв`язку з відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання його застосування;

- суди не врахували приписів статті 9 129 Конституції України, статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори» (далі - Закон № 1906-IV) та застосування національними судами практики ЄСПЛ як джерела права.

14. Скаржник зазначає, що оскаржує лише бездіяльність органу ДВС щодо невиконання вимог частини другої статті 4 Закону № 4901-VI, оскільки вважає, що законодавством передбачений нічим не обумовлений перехід до процедури виконання рішення суду за рахунок бюджетних коштів лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (яка не була виконана) задля забезпечення виконання ухваленого на його користь рішення суду й отримання присуджених коштів.

15. Ухвалою від 10 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

17. Ухвалою від 27 грудня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини

18. 03 вересня 2020 року Господарський суд Харківської області ухвалив рішення у справі №922/2312/20, яким позов ПрАТ «Юнікон» до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення коштів задовольнив повністю. Стягнув з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ПрАТ «Юнікон» 3 963 грн 19 коп. один процент річних, 39 953 грн 63 коп. втрат від інфляції та 2 102 грн 00 коп. витрати зі сплати судового збору.

19. На підставі указаного рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2312/20 видано наказ про примусове стягнення з відповідача на користь позивача відповідних коштів.

20. 16 жовтня 2020 року державний виконавець відкрив ВП №63312568 із примусового виконання цього наказу, яке включено до зведеного виконавчого провадження відносно боржника (Державного підприємства «Завод «Електроважмаш») № 62856266.

21. Наказом Фонду державного майна №777 від 08 червня 2018 року прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства «Завод «Едектроважмаш» (код ЄДРПОУ00213121). Розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» продовжено приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році.

22. 20 жовтня 2020 року державний виконавець прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у зв`язку з тим, що боржника - Державне підприємство «Завод «Едектроважмаш» (код ЄДРПОУ00213121) включено до об`єктів великої приватизації.

23. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 16 вересня 2020 року у справі №922/2312/20 заяву АТ «ЮНІКОН» задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь АТ «ЮНІКОН» 8 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

24. На підставі указаного додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2312/20 видано наказ про примусове стягнення з відповідача на користь позивача відповідних коштів.

25. 24 листопада 2020 року державний виконавець відкрив ВП № 63705168 із примусового виконання цього наказу, яке включено до зведеного виконавчого провадження відносно боржника (Державного підприємства «Завод «Електроважмаш») № 62856266.

26. Того ж дня державний виконавець прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

27. Не погоджуючись з тим, що орган ДВС не подає ВП № 63312568 і ВП № 63705168 (які неможливо виконати за рахунок активів боржника) на виконання до Казначейства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Нормативне регулювання

28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 29 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

30. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

32. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII).

33. Згідно із частиною другою статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

34. Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону № 1404-VIII після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

35. Наказом Фонду державного майна №777 від 08 червня 2018 року прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства «Завод «Едектроважмаш» (код ЄДРПОУ00213121). Розпорядженням Кабінету міністрів України від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» продовжено приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році.

36. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулює Закон України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII).

37. Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті ФДМ України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації (частина перша статті 10 Закону № 2269-VIII).

38. Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина друга цієї ж статті Закону № 2269-VIII).

39. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. (частина друга статті 11 Закону № 2269-VIII).

40. Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання (частина перша статті 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

41. Частиною першою статті 4 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

42. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 4901-VI у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

43. За приписами частини третьої статті 4 Закону № 4901-VI протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

44. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

VІ. Позиція Верховного Суду

45. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

47. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

48. Як вбачається з матеріалів справи позивач скаржився на тривале (понад шість місяців) невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року та додаткового рішення від 16 вересня 2020 року у справі № 922/2312/20 про стягнення на його користь коштів. Вважав, що означені судові рішення слід виконати на підставі приписів статті 4 Закону № 4901-VI.

49. Суди попередніх інстанцій із цим не погодилися. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновків, що дії органу ДВС щодо незастосування приписів статті 4 Закону № 4901-VI під час виконання рішення суду про стягнення коштів із АТ «Завод «Електроважмаш», не можуть вважатися неправомірними, оскільки невиконання рішення суду пов`язане із включенням боржника до переліку підприємств, що підлягають приватизації та зупиненням у зв`язку з цим (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) виконавчих дій у такому виконавчому провадженні. В той же час у зупиненому виконавчому провадженні виконавчі дії не вчиняються.

50. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України а саме, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

51. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували статтю 4 Закону № 4901-VI без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №905/3773/14-908/5138/14, №908/2671/13 та № 13/156 -10. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII.

52. Надаючи оцінку вказаним доводам ПрАТ «Юнікон», які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що після подання касаційної скарги 07 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №908/1525/16 зазначила, що існує виключна правова проблема щодо забезпечення ефективності судового захисту прав стягувачів у правовідносинах із державними підприємствами, які тривалий час не виконують рішень судів про стягнення коштів у добровільному порядку та включені до переліку об`єктів малої або великої приватизації. Це зумовлює зупинення вчинення виконавчих дій щодо таких боржників на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII та унеможливлює виконання судових рішень про стягнення коштів із цієї категорії боржників за рахунок бюджету в порядку статті 4 Закону № 4901-VI.

53. У справі №908/1525/16 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позивачу відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність органу ДВС, яка полягає у невиконанні рішення суду в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 4901-VI з підстав включення боржника до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, зокрема, вирішила, що приписи Закону № 4901-VI до спірних правовідносин не є застосовними. Змінила мотиви судів першої й апеляційної інстанцій та зробила висновок про відсутність порушення права скаржника на мирне володіння майном (грошима), гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

54. Так, Велика Палата Верховного Суду значила, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).

55. У Законі № 2269-VIII немає приписів, які б забороняли чи обмежували можливість неодноразового (з року в рік) внесення державного підприємства до переліку об`єктів малої/великої приватизації державної власності. Тому уповноважений на те державний орган формально міг учиняти такі дії.

56. З огляду на встановлений судами факт включення відповідача до переліку об`єктів малої приватизації державний виконавець мав підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

57. Надаючи відповідь на запитання чи застосовні гарантії щодо виконання судових рішень, передбачені Законом № 4901-VI, до державних підприємств, які включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

58. Закон № 4901-VІ було прийнято 05 червня 2012 року, зокрема, з метою надання державних гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації.

59. Так, частиною другою статті 4 Закону № 4901-VI передбачалося, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

60. Отже, метою законодавця було забезпечити додаткову (субсидіарну) відповідальність держави за виконання судових рішень щодо державних підприємств, які не можуть відповідати за своїми зобов`язаннями власним майном, оскільки відчуження такого майна взагалі заборонено державою. Якби метою такої законодавчої гарантії щодо виконання судових рішень про стягнення боргу з державних підприємств було прискорення їх виконання до шести місяців з часу відкриття виконавчого провадження, то держава тим самим порушила би принцип рівності суб`єктів господарювання, створивши переваги для задоволення у виконавчому провадженні всіх вимог до державних підприємств за рахунок державного бюджету. Такої мети прийняття закону парламент не задекларував, оскільки вона порушувала б конституційні засади рівності суб`єктів підприємницької діяльності.

61. З огляду на мету прийняття Закону № 4901-VI, визначену пояснювальною запискою, щодо забезпечення державних гарантій для підприємств, які не підлягають приватизації, та обмеження такої гарантії щодо юридичних осіб, примусова реалізація майна яких допускається у статті 2 цього Закону, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обсяг державної гарантії щодо виконання судових рішень за Законом № 4901-VІ не може виходити за межі тих державних підприємств (юридичних осіб), майно яких не підлягає приватизації. Державне підприємство є юридичною особою та повинно нести відповідальність за своїми зобов`язаннями належним йому майном відповідно до загальних положень статті 96 ЦК України. За відсутності законодавчих обмежень щодо відчуження майна державного підприємства держава як його засновник не може відповідати за боргами створеної нею юридичної особи. Протилежний підхід створював би привілеї для діяльності такого суб`єкта господарювання всупереч загальним положенням цивільного та господарського законодавства. Крім того, можливість задовольнити свої вимоги за рахунок держави створює для кредитора державного підприємства переваги у черговості задоволення вимог, яка визначена імперативно законами для процедур зведеного виконавчого провадження чи провадження у справі про банкрутство. Оскільки метою законодавця при прийнятті Закону № 4901-VІ не могло бути створення переваг для окремих суб`єктів господарювання, то немає підстав і для того, аби такі переваги для кредитора державного підприємства, яке підлягає приватизації, створював суд.

62. У випадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VІ. Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства.

63. Порушення державою обов`язку забезпечити виконання чинного судового рішення у розумний строк не є підставою для покладення на неї боргу, яке за цим рішенням учасник цивільного обороту має сплатити кредиторові. Останній може претендувати на отримання від держави компенсації за неналежне виконання нею позитивного матеріального обов`язку з виконання чинного рішення суду.

64. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

65. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору дослідили, що обставина включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації є встановленою і не спростовується.

66. Державний виконавець прийняв постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у спірних ВП № 63312568, ВП № 63705168 на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у зв`язку з тим, що боржника - Державне підприємство «Завод «Едектроважмаш» (код ЄДРПОУ00213121) включено до об`єктів великої приватизації.

67. Таким чином, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вірно застосували статтю 4 Закону № 4901-VI та пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII та дійшли висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги щодо бездіяльності відповідача яка полягає в неподанні до Казначейства документів та відомостей, що необхідні для перерахування ПрАТ «Юнікон» коштів відповідно до наказів Господарського суду Харківської області від 16 та 29 вересня 2020 року у справі №922/2312/20.

68. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку із винесенням державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII у державного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 цього Закону. Отже, відсутні й підстави для звернення керівника органу ДВС до Казначейства для перерахування стягуваних коштів у порядку, визначеному частиною третьою статтею 4 Закону № 4901-VI.

69. Колегія суддів зазначає, що дискреція органу ДВС щодо можливості звернення до державного казначейства про виконання судового наказу у цій справі обмежена законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки закону (пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) у зв`язку із включенням боржника до переліку об`єктів великої приватизації, що унеможливлює повернення виконавчого документа стягувачу виконавцем відповідно до пунктів 2- 4, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

70. Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутні умови та підстави, передбачені частинами другою, третьою статті 4 Закону № 4901-VI, для подання керівником відповідного органу державної виконавчої служби до Казначейства необхідних документів та відомостей для перерахування стягувачу коштів за судовим рішенням.

71. Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні констатувала, що за змістом статті 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час виконавчого провадження. Тому за наявності передбаченої Законом № 2269-VІІІ заборони вчинення виконавчих дій на час приватизації майна державного підприємства, мала виникнути певна затримка щодо виконання судового рішення на користь скаржника.

72. Колегія суддів ураховує позицію Великої Палати (зазначену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17), що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду та вважає за необхідне урахувати висновки щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №908/1525/16 після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

73. Оцінюючи доводи касаційної скарги позивача щодо неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, за подібних цій справі спірних правовідносин, висновків Верховного Суду у справах №905/3773/14-908/5138/14, №908/2671/13 та № 13/156 -10, колегія суддів зазначає таке.

74. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

75. Незважаючи на подібність норм правового регулювання у справах, які наводить скаржник у касаційній скарзі та у справі, яка розглядається, обставини кожної справи такої категорії є відмінними, оскільки викладені обставини стягнення боргу у вказаних справах стосуються дій та бездіяльності виконавців з інших підстав, аніж, викладених у цьому рішенні. Так у справі №905/3773/14-908/5138/14 активи державного підприємства (боржника) знаходились на непідконтрольній Україні території, а у справах №908/2671/13 та № 13/156 -10 відсутні законодавчі обмеження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з державного підприємства, оскільки останні (боржники) не були включеними до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Отже, не можна стверджувати про релевантність наведених скаржником правових позицій Верховного Суду у справах №905/3773/14-908/5138/14, №908/2671/13 та № 13/156 -10.

76. Таким чином доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

77. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального права, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Юнікон» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року - без змін.

VII. Судові витрати

79. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юнікон» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року в справі №160/14917/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак А.Г. Загороднюк