ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2022 року

Київ

справа №140/11951/21

адміністративне провадження №К/990/28694/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/11951/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.),-

ВСТАНОВИВ:

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 15 березня 2022 року, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2021 року №3044155-2406-0318, яким позивачу донараховане податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 35377,95 грн, відмовив (а.с.51-53).

Копія рішення суду першої інстанції була отримана ОСОБА_1 (далі - скаржник, ОСОБА_1 ) 28 березня 2022 року (а.с.55).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 червня 2022 року подав апеляційну скаргу. До апеляційної скарги було долучено заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яку апелянт обґрунтовував тим, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан. З огляду на ці обставини протягом березня-травня 2022 року ОСОБА_1 перебував за межами Волинської області, що, в свою чергу, позбавило його технічної можливості здійснити підготовку та своєчасну подачу апеляційної скарги. Наголосив, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 «Про засвідчення форс-мажорних обставин внаслідок введення воєнного стану» засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації, що стало підставою введення воєнного стану . Наголосив, що згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02 березня 2022 року процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Враховуючи викладене у сукупності ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с.56-65).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 липня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання документа про сплату судового збору (а.с.70-71).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копія вказаної ухвали була отримана позивачем 21 липня 2022 року (а.с.73).

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору (а.с.74-76).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 серпня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин його пропуску.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення прийнято 15 березня 2022 року, тоді як апеляційну скаргу подано 30 червня 2022 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження. Посилання апелянта на те, що через введення воєнного стану позивач перебував поза межами Волинської області, що позбавило його технічної можливості подати апеляційну скаргу, апеляційний суд відхилив та зауважив, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги (а.с.77-78).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копія вказаної ухвали була отримана позивачем 29 серпня 2022 року (а.с.80).

05 вересня 2022 року ОСОБА_1 поштою направив до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Також за змістом указаної заяви вказав, що нормами статей 169 298 КАС України не передбачено можливості повторного залишення апеляційної скарги без руху з інших причин після усунення недоліків у строк, встановлений судом (а.с.81-86).

Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт мотивував тим, що з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан. Протягом березня 2022 року по м. Луцьк двічі було завдано ракетних ударів, в тому числі з Республіки Білорусь. До червня 2022 року існувала реальна загроза вторгнення у Волинську область із території республіки Білорусь. З метою збереження життя вимушений був евакуюватися у безпечне, на його погляд, місце - село Битків, Надвірнянського району Івано-Франківської області, де перебував протягом березня-червня 2022 року. На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 долучив заяву ОСОБА_2 від 01 вересня 2022 року, яка надала житло позивачу (а.с.85). Апелянт зазначив, що, виїжджаючи, взяв із собою виключно речі першої необхідності, тому у нього з собою не було ні необхідних документів, ні комп`ютерної техніки, а також він був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою. ОСОБА_1 наголосив, що із зменшенням соціальної напруги та зниженням загрози вторгнення безпосередньо на територію Волинської області він якнайшвидше вжив заходів щодо підготовки та подачі апеляційної скарги

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі №140/11951/21 (а.с.87-89).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апелянт так і не зазначив, які саме обставини, зумовлені введенням воєнного стану, перешкоджали апелянту звернутись до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом. При цьому сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Суд врахував, що введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану безумовно є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватись при вирішенні питання про поновлення процесуального строку. Однак, між введенням воєнного стану і пропуском процесуального строку повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок. Суд відхилив посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними причинами, достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду ОСОБА_1 не навів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що нормами статей 169 298 КАС України не передбачено можливості повторного вирішення питання про залишення апеляційної скарги без руху після усунення попередньо зазначених судом недоліків. Наголошує, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року його апеляційну скаргу було залишено без руху виключно з підстав несплати судового збору, цей недолік він усунув в повному обсязі. Скаржник звертає увагу, що частина третя статті 169 КАС України передбачає, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відтак, після отримання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі від 13 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції протягом п`яти днів зобов`язаний був прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі.

Щодо поважності наведених ним суду апеляційної інстанції причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що у відповідній заяві він детально описав обставини завдання ракетних ударів по м. Луцьк, наявності реальної загрози вторгнення у Волинську область з Республіки Білорусь, непередбачуваності воєнної ситуації. Вищенаведене змусило позивача евакуюватися у більш безпечне місце та постійно, протягом березня-червня 2022 року, перебувати там. Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не навів жодних мотивів, з яких наведені скаржником обставини були визнані неповажними. Твердження суду про ненадання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження є помилковим, оскільки позивач надав до суду заяву ОСОБА_2 , яка підтвердила факт проживання ОСОБА_1 у належному їй домоволодінні у період з березня 2022 року по червень 2022 року. Зазначає, що за обставин надання такого прихистку тимчасово оформлення будь-яких інших документів не здійснювалось.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просив залишити її без задоволення, а ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Зауважив, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки. При цьому поважною може бути визнана причина, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від особи, унеможливила звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо правомірності ухвали апеляційного суду від 18 серпня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху повторно для наведення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

За правилами частини другої та третьої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною першою статті 300 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу (частина друга статті 300 КАС України).

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. У випадку невиконання як вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

У постановах від 24 лютого 2020 року (справа №182/1768/17(6-а/0182/50/2018)), від 14 серпня 2020 року (справа №420/4676/19), від 28 грудня 2020 року (справа №320/7209/19), від 21 лютого 2022 року (справа №744/658/20) Верховний Суд вказував, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв`язку з допущеними недоліками та їх виправлення.

Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху є процесуальним судовим рішенням, прийняття якого спрямоване на надання особі, яка подає таку скаргу, можливості привести її у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому процесуальний закон не містить імперативного обов`язку для суду перелічити в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху усі виявлені ним недоліки. Відсутня також і заборона на вжиття судом заходів, передбачених частинами другою, третьою статті 298 КАС України, у разі додаткового виявлення недоліків апеляційної скарги.

У постанові від 21 жовтня 2019 року (справа №823/5301/15) Верховний Суд висловив позицію, що якщо недолік апеляційної скарги було виявлено після усунення недоліків, визначених ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, у суду є можливість повторно залишити апеляційну скаргу без руху.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку.

Посилання скаржника на норму статті 171 КАС України є безпідставними, оскільки питання відкриття апеляційного провадження у справі унормовані статтею 300 КАС України, частина перша якої чітко встановлює, що суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі у випадку відсутності підстав, зокрема, для залишення апеляційної скарги без руху.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким не надано належної правової оцінки судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У цій справі ОСОБА_1 отримав копію рішення суду першої інстанції 28 березня 2022 року, тобто, під час дії воєнного стану. Встановлений статтею 295 КАС України строк на апеляційне оскарження сплинув 27 квітня 2022 року, проте, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 30 червня 2022 року.

Скаржник доводив, що не міг звернутись до суду з апеляційною скаргою у строки, встановлені статтею 295 КАС України, оскільки з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан. З огляду на ракетні обстріли та постійну небезпеку вторгнення у Волинську область зі сторони Республіки Білорусь він був вимушений тимчасово виїхати в Івано-Франківську область з метою збереження життя, де і перебував протягом березня-червня 2022 року. Впродовж зазначеного періоду скаржник не мав можливості подати апеляційну скаргу, оскільки взяв із собою лише найнеобхідніші речі.

Оцінюючи такі доводи ОСОБА_1 , апеляційний суд обмежився лише загальним висновком, що введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а скаржник не надав доказів на підтвердження зазначених ним обставин.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У цій справі, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції поверхнево підійшов до вирішення порушеного апелянтом питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обмежившись лише загальним висновком про не наведення обставин, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутись до суду із скаргою в строки, встановлені статтею 295 КАС України. Водночас, такий висновок апеляційного суду не відповідає дійсності.

Дослідження змісту як заяви, поданої разом з апеляційною скаргою, так і заяви, поданої на усунення недоліків апеляційної скарги, доводить, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою. Такими обставинами позивач вважав близькість розташування Волинської області до території Республіки Білорусь, посилення ракетних обстрілів в області, що змусило його виїхати у більш безпечний регіон країни - Івано-Франківську область. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, ОСОБА_1 також надав суду заяву ОСОБА_2 , яка підтвердила факт надання позивачу тимчасового прихистку у період з березня 2022 року по червень 2022 року. Проте, мотивувальна частина ухвали від 19 вересня 2022 року, в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 248 КАС України, не містить жодного обґрунтування того, чому суд апеляційної інстанції визнав неповажними саме приведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження та подані на їх підтвердження докази.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт масового виїзду громадян України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, у більш безпечні регіони країни або за кордон є загальновідомим. У разі, якщо особа посилається на такі обставини, у суду виникає обов`язок надати їм належну правову оцінку з наведенням належного мотивування прийнятності чи неприйнятності таких доводів, виходячи з доказів, наданих на їх підтвердження.

Крім того, за позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22), протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в даному конкретному випадку, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки підставам пропуску строку на апеляційне оскарження, які ОСОБА_1 навів як поважні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не оцінивши усі наведені скаржником обставини, з якими він пов`язував пропуск строку на апеляційне оскарження. Вказане призвело до того, що фактично клопотання скаржника не було розглянуто, а доданим до нього доказам належна оцінка не надана, внаслідок чого було обмежено право позивача на апеляційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з направленням справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути надана відповідна правова оцінка обставинам, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та у заяві на усунення недоліків апеляційної скарги, в залежності від чого вирішено питання про наявність/відсутність поважних причин для поновлення строку апеляційного оскарження та, відповідно, наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №140/11951/21 скасувати.

Справу №140/11951/21 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко