Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/2800/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/2800/17

адміністративне провадження №К/9901/18918/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

секретар судового засідання Кривда В. І.,

представники: позивача - Гарбузова Т. А., Дьяконова О. М., відповідача - Полякова С. Б.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.11.2018 (суддя - Кузьменко В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя - Вівдиченко Т. Р., судді - Ганечко О. М., Кузьмишина О. М. ) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фармлогістика" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2017 року Приватне підприємство "Фармлогістика" (далі - ПП "Фармлогістика", Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач) про скасування: податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406 про застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1' 028' 781,42 грн за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023171406 про застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0023391406 про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 283' 841,00 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 56' 768,00 грн; податкового повідомлення-рішення (без дати та номера) про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з військового збору на 89' 228,60 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 38' 231,62 грн; податкового повідомлення-рішення (без дати та номера) про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 9865,15 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 4146,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність та недоведеність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлених за результатами перевірки порушень Підприємством норм податкового законодавства.

У відзиві на позовну заяву ГУ ДФС заперечувало проти позову та просило в його задоволенні відмовити. При цьому відповідач уточнив номери та дати податкових повідомлень - рішень, зазначені позивачем без дат та номерів, якими Підприємству було збільшено суми грошового зобов'язання з військового збору на 89' 228,60 грн та з податку на доходи фізичних осіб на 9865,15 грн, вказавши, що це податкові повідомлення-рішення від 24.11.2016 №1415140303 та №1416140303.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, адміністративний позов ПП "Фармлогістика" задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18.11.2016 №0023161406 та №0023171406; податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 89' 228,60 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 50' 996,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38' 231,62 грн; податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 9865,15 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 5718,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4146,85 грн; стягнув на користь Підприємства понесені ним витрати щодо сплати судового збору у розмірі 21' 206,45 грн (двадцять одна тисяча двісті шість гривень сорок п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Отже, суди попередніх інстанцій визнали протиправними та скасували податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС від 18.11.2016 №0023161406, №0023171406 та від
24.11.2016 №1415140303, №1416140303.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, є протиправними, оскільки порушення Підприємством податкового законодавства, встановлені у ході податкової перевірки та зафіксовані у акті від 02.11.2016 №450/26-15-14-02-02/36311997, не підтвердилися під час розгляду справи. Так, згідно з актом перевірки ПП "Фармлогістика" станом на 30.06.2016 має дебіторську заборгованість по експортних контрактах з фірмами-нерезидентами "ALLMed International Inc" в розмірі 1213 доларів США, "BC PHARMA BV LUGANO" - 45,50
доларів США, "BRANCH, BIOPHYT HOLDINGS LTD" - 223,62 доларів США, "AMERICAN NORTON CORPORATION" -101' 723,87 доларів США, "UNIPHARM Inc. " - 25,04 доларів США, "Emfor International Ltd" - 22' 932,17 доларів США, "M-INVEST LTD" - 1857,92 доларів США, "Vogt Medical Vertrieb Gmbh" - 10,89 доларів США та "Reckitt Benckiser Hungaru Kft" - 507,11 євро. Однак, врахувавши доводи позивача щодо відсутності вказаної дебіторської заборгованості та документів по взаємовідносинах з цими контрагентами-нерезидентами, суд зробив висновок, що відповідач всупереч нормам частин 1 , 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав доказів, які б підтверджували наявність у ПП "Фармлогістика" дебіторської заборгованості за операціями із вказаними нерезидентами, та відповідно правомірність прийнятих податкових повідомлень ГУ ДФС від 18.11.2016 №0023161406 та №0023171406. Недоведеність відповідачем порушень Підприємством норм Податкового кодексу України при оподаткуванні доходів, виплачених фізичним особам, слугувало підставою і для визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2016 №1415140303, №1416140303 про збільшення сум грошових зобов'язань з військового збору на 89' 228,60 грн, а також з податку на доходи фізичних осіб на 9865,15
грн.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.03.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи відповідача фактично обґрунтовані посиланням на обставини, що були встановлені під час перевірки ПП "Фармлогістика".

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, а представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Фармлогістика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 02.11.2016 №450/26-15-14-02-02/36311997.

Згідно з висновками, викладеними в цьому акті, Підприємство, крім іншого, порушило норми пункту 160.1 статті 160, абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту
164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту
168.1 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет №15-93).

Висновки контролюючого органу про порушення ПП "Фармлогістика" порядку ведення податкового обліку, здійснення розрахунків в іноземній валюті, встановлених вищезазначеними нормами, обґрунтовані посиланням на такі обставини:

1) Підприємство занизило податок на доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, за 2013-2014 роки на загальну суму 227' 073,00 грн.

Такий висновок в акті перевірки обґрунтований тим, що Підприємство не підтвердило статус фірм-нерезидентів "Lubandy Logistic Servises e, U" та "RID Logistic Solutions Gmbh" як резидентів Республіки Австрія для застосування статті 21 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 20.05.1999 та не сплатило до бюджету 15% від суми виплачених їм доходів;

2) Підприємство не утримало податок з доходу свого працівника - директора ОСОБА_1, отриманого у вигляді оплати вартості послуг мобільного зв'язку по виставлених рахунках-фактурах (послуги з міжнародного роумінгу) без фактичного його перебування у відрядженні за кордоном та не оподаткувало військовим збором дохід в розмірі 3' 365' 682,18 грн, виплачений фізичній особі ОСОБА_2 як орендна плата згідно з договором оренди приміщення. Внаслідок цих податкових правопорушень знижено податок на доходи фізичних осіб за 2013-2016 роки на загальну суму 5718,30 грн та військовий збір за 2015-2016 роки на загальну суму 50' 996,98 грн;

3) Підприємство порушило строки розрахунків в іноземній валюті по експортних контрактах з фірмами-нерезидентами "ALLMed International Inc.", "BC PHARMA BV LUGANO BRANCH", "BIOPHYT HOLDINGS LTD", "AMERICAN NORTON CORPORATION", "UNIPHARM Inc.", "Emfor International Ltd", "M-INVEST LTD", "Vogt Medical Vertrieb Gmbh", "Reckitt Benckiser Hungaru Kft" та не задекларувало дебіторську заборгованість по деяких із указаних нерезидентів.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406, №0023171406, від 23.11.2016 №0023391406 та від 24.11.2016 №1415140303, №1416140303, з яких, як вже було зазначено, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406, №0023171406 та від 24.11.2016 №1415140303, №1416140303. Питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0023391406 знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, оскільки стосовно цього податкового повідомлення-рішення немає висновку в резолютивних частинах судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

У преамбулі Декрету №15-93 (Декрет втратив чинність з 07.02.2019 згідно із Законом України від 21.06.2018 №2473-VIII) визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У Декреті також вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення його норм. Таким повноважним органом є Національний банк України (стаття 16 Декрету №15-93).

Отже, санкції, передбачені статтею 16 Декрету №15-93, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами, до яких ГУ ДФС не відноситься.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 27.04.2004 у справі №3-661к04, від 07.02.2012 у справі №21-904во10.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

За таких обставин у ГУ ДФС не було повноважень для застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій та прийняття податкового повідомлення-рішення від
18.11.2016 №0023171406.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не довів порушення позивачем встановленого правовими нормами порядку справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору при сплаті оператору мобільного зв'язку 38' 122,00 грн за надані послуги зв'язку в системі міжнародного роумінгу та орендної плати фізичній особі у розмірі 3' 365' 682,18 грн, відповідає обставинам у справі, які встановлені з дотриманням процесуальних норм, та правильному застосуванню норм матеріального права.

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК.

Відповідно до абзацу "е" підпункту 164.2.17 цього пункту до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ~law18~ від 21.12.2016) та частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV витрати підприємства у розмірі вартості послуг мобільного зв'язку можуть включатися до витрат в бухгалтерському та податковому обліку тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства.

Так, в акті перевірки підтверджено, що Підприємство здійснює підприємницьку діяльність у сфері брокерської діяльності, основний вид діяльності - складське господарство. Підприємство має дозвіл на розміщення митного складу в орендованому приміщенні, де зберігаються медикаменти, що після розмитнення передаються власникам. Серед контрагентів Підприємства є нерезиденти, а відтак користування Підприємством послугами мобільного зв'язку в системі міжнародного роумінгу об'єктивно обумовлене процесом господарської діяльності. Підтвердженням цього є і та обставина, що акт перевірки не містить висновків контролюючого органу, які б стосувалися правомірності віднесення Підприємством до витрат в податковому обліку витрат на придбання послуг мобільного зв'язку. Доказів, що послуги міжнародного роумінгу були використані директором підприємства в особистих цілях, відповідач суду не надав.

Також не знайшли підтвердження в судовому процесі обставини щодо несплати Підприємством військового збору з виплаченого ОСОБА_2 доходу за договором оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015 №1.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

До загального місячного (річного) доходу платника податку, включаються, зокрема, суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункт 164.2.2 ПК) та дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (підпункт 164.2.5 ПК).

Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом
1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК.

Як встановили суди, згідно з платіжним дорученням від 12.09.2016 №1001641042, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 227 т. 1), ПП "Фармлогістика" перерахувало до бюджету військовий збір з доходу, виплаченого ОСОБА_2 за період з березня 2015 року по серпень 2016 року, у розмірі 61' 027,07 грн.

Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Підприємством статті 1 Закону №185/94-ВР в судовому процесі встановлено, що, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406, контролюючий орган виходив з того, що Підприємство має прострочену дебіторську заборгованість за експортними контрактами з фірмами-нерезидентами "ALLMed International Inc.", "BC PHARMA BV LUGANO BRANCH", "BIOPHYT HOLDINGS LTD", "AMERICAN NORTON CORPORATION", "UNIPHARM Inc.", "Emfor International Ltd", "M-INVEST LTD", "Vogt Medical Vertrieb Gmbh", "Reckitt Benckiser Hungaru Kft". Такий висновок в акті перевірки контролюючий орган обґрунтував посиланням на реєстри рахунків бухгалтерського обліку та показники доходів і витрат ПП "Фармлогістика" за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, перелік яких наведений в додатках 11,12 до акта (пункт 2.25 акта), експортні контракти із вище зазначеними контрагентами, проведені розрахунки за експортними контрактами з 01.01.2013 по 30.06.2016, інформація щодо яких (як вказано в акті перевірки) викладена в додатку №ЕК; та шляхом співставлення інформації, отриманої при опрацюванні програми "Митниця" бази даних АІС "Податки", з даними вантажних митних декларацій, наданих ПП "Фармлогістика" до перевірки. Згідно з актом перевірки дебіторська заборгованість вказана за конкретним експортним контрактом, інформація що кожного експортного контракту, зокрема акти виконаних робіт, наведена в додатку №ЕК (пункт 3.9 акта).

У той же час, позивач, обґрунтовуючи позов, вказав, що у нього немає простроченої дебіторської заборгованості в іноземній валюті по розрахунках з нерезидентами, як підстави для нарахування пені відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР. При цьому обставини щодо господарських взаємовідносин з фірмами-нерезидентами "ALLMed International Inc.", "BC PHARMA BV LUGANO BRANCH", "BIOPHYT HOLDINGS LTD", "AMERICAN NORTON CORPORATION", "UNIPHARM Inc.", "Emfor International Ltd", "M-INVEST LTD", "Vogt Medical Vertrieb Gmbh", "Reckitt Benckiser Hungaru Kft" позивач не заперечив, доказів, які б підтверджували стан розрахунків за експортними контрактами з цими контрагентами, суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючий орган, на якого згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено тягар доказування правомірності оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, не надав суду будь-які докази, зокрема зовнішньоекономічні контракти та акти виконаних робіт, на підтвердження дебіторської заборгованості у ПП "Фармлогістика" за операціями з фірмами-нерезидентами "ALLMed International Inc.", "BC PHARMA BV LUGANO BRANCH", "BIOPHYT HOLDINGS LTD", "AMERICAN NORTON CORPORATION", "UNIPHARM Inc.", "Emfor International Ltd", "M-INVEST LTD", "Vogt Medical Vertrieb Gmbh", "Reckitt Benckiser Hungaru Kft". При цьому суди взяли до уваги доводи позивача про відсутність у нього документів, якими оформлені господарські взаємовідносини з вказаними нерезидентами, не з'ясувавши, однак, на підставі яких даних контролюючий орган зробив висновок про наявність простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках в іноземній валюті. Суд не дослідив додаток ЕК до акта перевірки, на який є посилання в пункті 3.9 акта, тоді як в ньому має бути інформація, зокрема щодо актів виконаних робіт за контрактами із зазначеними контрагентами-нерезидентами, не витребував у позивача оборотно-сальдові відомості за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в розрізі цих контрагентів. Позивач, як вже зазначалося, не заперечував факт укладення експортних контрактів із вказаними контрагентами. Відтак, якщо ці контракти були виконані, інформація щодо здійснених господарських операцій повинна бути відтворена в бухгалтерському обліку. У разі, якщо контракти не були виконані обома сторонами, у позивача також повинна бути з цього питання відповідна інформація чи відповідні пояснення. З огляду на зазначене доводи позивача про відсутність у нього документів, складених по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами-нерезидентами без пояснення причини цьому, є непереконливими. Суд не взяв до уваги, що у контролюючого органу не може бути таких документів, оскільки перевірка проводиться на підставі документів, які надає платник податків, і закінчується складанням акта перевірки. Повноваження контролюючого органу щодо витребування документів у платника податків визначені законом.

Виходячи із вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суди правильно вказали, що обов'язок доведення обставин, які слугували підставою для прийняття рішення, у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень про правомірність цього рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, встановлюючи обставини у справі, суд не повинен обмежуватися виключно доказами, що надані учасниками справи. Виходячи з принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд повинен вжити всі процесуально можливі заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, якщо це необхідно для правильного вирішення спору.

З урахуванням наведеного у суду були підстави для витребування у сторін додаткових доказів, зокрема додатка №ЕК до акта перевірки, який відсутній в матеріалах справи, зведених документів бухгалтерського обліку для перевірки їх доводів стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, про які зазначено вище, ухвалені у справі судові рішення, у частині висновків щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 №0023161406, не відповідають цим критеріям.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суди першої та апеляційної інстанції не вжили визначені законом заходи, необхідні для встановлення обставин щодо наявності у Підприємства простроченої дебіторської заборгованості за експортними контрактами, тоді як відповідач заявляв про ці обставини, а відтак і про їх встановлення.

Керуючись статтями 250, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
18.11.2016 №0023161406, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
13.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду