Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №815/1835/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №815/1835/17

адміністративне провадження №К/9901/40176/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №815/1835/17

за позовом ОСОБА_1 до відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Селянського фермерського господарства "Задум" (на стороні позивача) та Дочірнього підприємства "Украгросоюз" (на стороні відповідача), про визнання протиправними дій та скасування записів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оксюти Вадима Васильовича на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кравченка К. В., суддів: Джабурія О. В., Вербицької Н. В.,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області та Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Відділу Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області щодо державної реєстрації 20.06.2012 договору оренди землі від
30.09.2008, укладеного між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством "Украгросоюз", та скасувати запис №512020004001405 про реєстрацію договору оренди землі від
30.09.2008;

- визнати протиправними дії Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" щодо державної реєстрації 20.06.2012 додаткової угоди до договору оренди землі від 10.07.2008, укладеного між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством "Украгросоюз", та скасувати запис №512020004001405 про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі;

- визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у Ананьївському районі Одеської області з внесення 16.05.2015 до розділу 4 "Земельна ділянка. Оренда, суборенда" Поземельної книги по земельній ділянці №5120281400:01:002:0364 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством "Украгросоюз" та скасувати запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 року розділу 4 "Земельна ділянка. Оренда, суборенда" Поземельної книги по земельній ділянці №5120281400:01:002:0364 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством "Украгросоюз".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Відділу Держгеокадастру у Ананьївському районі Одеської області з внесення 16.05.2015 до розділу 4. "Земельна ділянка. Оренда, суборенда" Поземельної книги по земельній ділянці №5120281400:01:002:0364 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством "Украгросоюз";

Скасовано запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 розділу 4. "Земельна ділянка. Оренда, суборенда" Поземельної книги по земельній ділянці №5120281400:01:002:0364 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством "Украгросоюз".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ДП "Украгросоюз" (Орендар) був укладений договір оренди землі від 30.09.2008, за яким в оренду на 5 років була передана земельна ділянка площею 3,06 га, розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області. За актом прийому-передачі ОСОБА_1 передала, а ДП "Украгросоюз" в особі директора Гайдаржи Є. Д. прийняв вказану земельну ділянку.

Також матеріали справи містять додаткову угоду від 10.07.2008 до договору оренди землі від 30.09.2008, за яким ОСОБА_1 та ДП "Украгросоюз" визначили строк дії договору оренди - до 31.12.2018, а також розмір щорічної орендної плати.

Стосовно того факту, що дата укладання додаткової угоди до договору оренди землі передує даті укладання самого договору оренди, судами встановлено, що це помилка в році укладання цієї додаткової угоди, оскільки фактично вона була укладена
10.07.2009, тобто наступного року після укладання основного договору.

Як договір оренди землі від 30.09.2008, так і додаткова угода до нього містять відомості про їх реєстрацію в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2012 за №512020004001405.

Також, 16.05.2015 до розділу 4 "Земельна ділянка. Оренда, суборенда" Поземельної книги (аркуш №4) по земельній ділянці №undefined державним реєстратором Відділу Держземагенства в Ананьївському районі Ткач Н. А. внесено запис про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП "Украгросоюз".

Вважаючи такі дії та рішення реєстратора протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, як власника землі, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки договор оренди землі від 30.09.2008 не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відкриття Поземельної книги та формування вказаних даних у розділах 3 та 4 станом на 16.05.2015.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що обов'язок по проведенню реєстрації договору оренди був законодавчо визначений, а порядок її проведення був врегульований підзаконними актами.

Не погоджуючись із такими рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка через свого представника оскаржила його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У поданому відзиві ДП "Украгросоюз" просить відмовити в задоволенні скарги.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірні земельні ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на землю від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивачки і ДП "Украгросоюз", оскільки якщо позивачка вважає, що існування договору оренди та додаткової угоди до нього обмежують її права на розпорядження належної їй земельної ділянки, то в цьому випадку можливе порушення її прав саме внаслідок підписання цього договору та додаткової угоди до нього, а не внаслідок їх державної реєстрації.

Отже, даний спір має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою.

Оскільки позивачка не була заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішення та дій, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких їх прийнято/вчинено.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки безпосередньо пов'язаний із захистом позивачкою свого цивільного права та має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня та 28 листопада 2018 року ( № 823/2042/16,823/1508/16 відповідно) від 19 червня 2019 року у справі № 823/216/17, за яким спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права за іншою особою є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статті 354 КАС . Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

статтею 19 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті стаття 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оксюти Вадима Васильовича задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №815/1835/17- закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду