Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №813/1868/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №813/1868/18

адміністративне провадження №К/9901/23473/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Львівській області) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (судді Гінда О. М., Ніколін В. В., Старунський Д. М. ) у справі № 813/1868/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Фірма "Нафтогазбуд" (далі - ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 18 травня 2018 року №
0156951308.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статей 1, 14 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що порушує його права й інтереси та, відповідно, є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 9 квітня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування 208948,03 грн за податковим зобов'язанням та 120595,75 грн - штрафними санкціями, у задоволенні решти вимог - відмовив.

Не погодившись із цим судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційним судом при розгляді справи, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовити.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явились.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Керуючись вищевикладеними положеннями КАС України, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Спеціалізованого управління № 14 Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 3 квітня 2018 року №868/13-01-14-12/01291436, за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема: підпунктів 168.1.1,168.1.2,168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту
171.1 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України; підпунктів
168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року № 0156951308 форми "Д", яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 217778,21 грн за податковим зобов'язанням та 655976,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення, та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення; невиконання таких зобов'язань є правопорушенням; нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі; оскільки податок на доходи фізичних осіб, утриманий із заробітної плати після виплати оподатковуваного доходу, позивачем до бюджету перераховано несвоєчасно, тому відповідачем правомірно нараховано суму грошових зобов'язань за несвоєчасну сплату податку з доходу фізичних осіб.

Скасовуючи частково це рішення, апеляційний суд, врахувавши доводи позивача про розбіжність даних податкового обліку з даними, наведеними в акті перевірки, дійшов висновку, що сума нарахування податкового зобов'язання має становити 8833,18 грн, а не 217778,21 грн; оскільки встановлено несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 8833,18 грн, то відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України штрафна санкція має становити 6624,89 грн (8833,18*75%=6624,89), а не 127220,64 грн; визначення штрафної санкції відповідно до пункту 126.2 статті 126 ПК України у розмірі 528755,78 грн (2643778,91*20/100=528755,78) визнав правильним.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду у цій справі не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування вимог позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд" посилалося на прийняття цього рішення всупереч приписам ПК України та статей 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, зазначало, що згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд", яке припинено ухвалою цього суду від 21 липня 2014 року; відповідач безпідставно нарахував штраф у період дії мораторію; сума зобов'язання - 217778,21 грн була самостійно задекларована позивачем, тому донарахування її контролюючим органом є помилковим; відповідач зазначив помилковий код позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; контролюючий орган порушив принцип правової визначеності.

За змістом частини 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Додаткові пояснення, в яких позивач змінює підстави позову та зазначає про помилковість даних, зазначених в акті перевірки щодо сум оборотів по дебету за 2016 рік та даних щодо дебету та кредиту за 2017 рік, а також відсутність детального розрахунку щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 655976,42 грн, подані позивачем до суду першої інстанції з порушенням вимог частини 1 статті 47 КАС України, отже обґрунтовано не взяті ним до уваги.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою, яку позивач обґрунтовував доводами, аналогічними тим, що зазначені в додаткових поясненнях, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції з урахуванням підстав, які, у розумінні частини 5 статті 308 КАС України, не були заявлені в суді першої інстанції.

За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про те, що, оскільки сума грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 217778,21 грн не була перерахована до державного бюджету, то контролюючий орган правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив суму грошового зобов'язання з цього податку та застосував штрафні санкції за зобов'язаннями, строк виконання яких виник у 2015-2017 роках після припинення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд" ухвалою Господарського суду Львівської області від 21 липня 2014 року.

Ураховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року скасувати, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко