Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2018 року у справі №803/1937/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №803/1937/17

адміністративне провадження №К/9901/53946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №803/1937/17

за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Волдінера Ф. А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З. М., суддів Бруновської Н. В., Затолочного В. С.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), у якому просила:

1.1. зобов'язати Володимир-Волинську ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області провести нарахування та виплату недонарахованої індексації заробітної плати за період із березня 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 4 677,69 грн і компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що з 01.10.2002 по 15.10.2017 працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції.

2.1. Водночас із березня 2009 року по лютий 2011 року відповідачем не проводилась індексація заробітної плати позивача, як це передбачено Законом України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - ~law9~).

2.2. Позивач зазначила, що порушення відповідачем вимог законодавства в частині ненарахування та невиплати індексації підтверджується Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-01-04/0462 і винесеним на його підставі приписом №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012.

2.3. Законність висновків, викладених у вказаному акті перевірки та приписі, підтверджується постановою Волинського окружного адміністративного суду від
11.01.2012 в справі за позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ ДПС у Волинській області) до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання протиправним і скасування припису, що набрала законної сили.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 01.10.2002 по 15.10.2017 працювала на різних посадах у Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції.

4. У листопаді 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області проведено перевірку дотримання Нововолинською ОДПІ ДПС у Волинській області вимог Закону України "Про оплату праці", у зв'язку з чим було складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-21-021/0462 та винесено припис №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012.

5. Відповідно до вказаного припису індексація заробітної плати проводилася з порушенням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме: при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без урахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в цьому місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, у результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. У період з 01.01.2008 по 01.08.2012 на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ ДПС у Волинській області працівникам проводилися виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним ненарахуванням і невиплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України "Про оплату праці".

6. Також указаним приписом відповідача зобов'язано дотримуватися вимог пунктів 2,5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526.

7. Зазначений припис Нововолинська ОДПІ ДПС у Волинській області оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 11.01.2013 у справі №2а/0370/4007/12 у задоволенні позову відмовив. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2015 зазначена постанова Волинського окружного адміністративного суду залишена без змін.

8. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби", Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було реорганізовано шляхом приєднання до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:

10. зобов'язано Володимир-Волинську ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати за період з березня 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 4677,79 грн.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2008 по 01.08.2012 позивачу проводилися виплати, які носили стимулюючий характер, проте без нарахування і виплати індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України "Про оплату праці".

12. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

13. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2018 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У червні 2018 року скаржник звернувся до Верховного Суду з указаною касаційною скаргою.

14.1. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І. Л., суддям Білоусу О. В., Стрелець Т. Г.

14.2. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

14.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2019 року №690/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

14.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

15. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

16. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

17. Відповідач указав, що рішення суду в справі №2а/0370/4007/12, на яке посилалися суди попередніх інстанцій, не може враховуватися під час розгляду цієї справи, оскільки не має безпосереднього відношення до позивача.

18. Водночас відповідач зазначив про помилковість наданого позивачем до суду розрахунку суми індексації, оскільки він здійснений без урахування фактично відпрацьованих днів, перебування позивача у відпустці та на лікарняному.

19. Також, на переконання скаржника, чинним законодавством установлено тримісячний строк звернення до суду з такими позовними вимогами.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

20. Відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

21. Згідно зі статтею 2 Закон №108/95-ВР основна заробітна плата- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

22. Статтею 33 Закону №108/95-ВР установлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

23. За змістом ~law14~ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

24. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру (~law15~).

25. Відповідно до ~law16~ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

25.1. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію ~law17~.

25.2. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

25.3. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

25.4. У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

26. ~law18~ установлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі -Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

28. За змістом пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, уважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

28.1. У разі, коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

28.2. Якщо сума збільшення грошових доходів менша від суми індексації, нарахованої відповідно до цього Порядку, подальша індексація проводиться за прикладом, наведеним у додатку 4.

28.2. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції базовим місяцем уважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

28.2. Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного за базовим місяця.

28.2. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

29. Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

32. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позовних вимог, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині, у межах доводів і вимог касаційної скарги.

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.

34. З аналізу зазначених положень ~law19~ та Порядку №1078 убачається, що законодавством встановлений обов'язок для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, проводити індексацію заробітної плати в разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

35. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

36. Під час вирішення спору в цій справі судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що основним нормативно-правовим документом, який регулює умови оплати праці установи, в якій працювала позивач, є постанова Кабінету Міністрів України 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Згідно з положенням указаної постанови останнє підвищення посадових окладів працівників відбулося в лютому 2008 року, а тому базовим періодом для обчислення індексації заробітної плати працівників, які працюють в установі з лютого 2008 року і в яких не зростали доходи на суму, що перевищує розмір індексації, є лютий 2008 року.

37. Органом, що здійснював перевірку, установлено, що індексація заробітної плати відповідачем проводилася з порушенням пункту 5 Порядку №1078, а саме: при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в цьому місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, у результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів.

38. Також у період з 01.01.2008 по 01.08.2012 працівникам Нововолинською ОДПІ ДПС у Волинській області, в тому числі й позивачу, проводилися виплати, які носили стимулюючий характер, водночас без нарахування і виплати індексації, яка носить обов'язковий характер.

39. Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

40. Суд звертає увагу, що суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 №5.

41. Конституційний Суд України в Рішенні від 15.10.2013 року №9рп/2013 зазначив, що положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

42. Отже, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми індексації заробітної плати строком звернення не обмежується.

43. Суд зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильності розрахунку суми індексації наданого позивачем, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний розрахунок здійснено правильно та з урахуванням відпрацьованих днів і перебування позивача на лікарняному.

43.1. Водночас відповідачем доказів протилежного до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

44. У касаційній скарзі відповідач також посилається на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано під час розгляду цієї справи рішення Волинського окружного адміністративного суду в справі №2а/0370/4007/12, оскільки воно не стосувалося позивача безпосередньо.

45. З приводу цього Суд зазначає, що вказаним судовим рішенням установлено факт проведення індексації грошових доходів працівникам Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Волинської області за період з 01.01.2008 по 01.08.2012 з порушенням вимог чинного законодавства.

46. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 була працівником Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Волинської області в період з 01.01.2008 по 01.08.2012, водночас відповідачем під час розгляду цієї справи не надано доказів того, що нарахування позивачу індексації у вказаний період відбувалося з дотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на що такі доводи є необґрунтованими.

47. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

49. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

51. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

52. Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

53. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року в цій справі залишити без змін.

54. Судові витрати не розподіляються.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко