Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2019 року у справі №320/3328/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №320/3328/19

адміністративне провадження №К/9901/26884/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (головуючий суддя - В. І. Лисенко)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 (головуючий суддя - В. П. Мельничук, судді - Ю. А. Ісаєнко, І. О. Лічевецький)

у справі № 320/3328/19

за позовом ОСОБА_1

до Броварського міськрайонного суду Київської області

про визнання протиправною бездіяльності,

встановив:

Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварського міськрайонного суду Київської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Броварського міськрайонного суду Київської області щодо неприйняття рішення по заяві позивача від 13.02.2019 "Про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на відповідача";

- зобов'язати Броварський міськрайонний суд Київської області розглянути заяву позивача від 13.02.2019 "Про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на відповідача";

- зобов'язати Броварський міськрайонний суд Київської області відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 50 000 грн;

- зобов'язати Броварський міськрайонний суд Київської області відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 50 000 грн;

- зобов'язати Броварську міську раду Київської області надати звіт про виконання судового рішення згідно статті 129-1 Конституції України.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі.

3. При прийнятті рішень суди виходили з того, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що через неповне вивчення матеріалів справи, судами було надано неналежну правову оцінку встановленим обставинам справи та встановлено, що спір пов'язаний з оскарженням рішень, пов'язаних з розглядом справи, що змінює підстави та предмет позову, при цьому позивач оскаржує бездіяльність суду і це є протилежним оскарження рішення суду.

Позиція інших учасників справи

6. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

8. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Оцінка Верховного Суду

9. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

10. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

11. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

13. Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

14. Верховний Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

15. Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

16. Слід звернути увагу на те, що відповідно до роз'яснень, викладених у ~law15~, у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції - прим. ) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

17. До того ж, за висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001, відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина 1 статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

18. Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади").

19. Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

20. Таким чином, Броварський міськрайонний суд Київської області не може бути відповідачем у суді у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

21. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

22. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

24. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми процесуального права.

25. За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

27. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

28. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 320/3328/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко А. В. Жук

Н. М. Мартинюк