Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.07.2021 року у справі №814/1043/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 814/1043/16

адміністративне провадження № К/9901/13157/18

Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (Суддя: Марич Є. В. ),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (Судді: Милосердний М. М., Бітов А. І., Ступаков І. Г. ),

у справі № 814/1043/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

до Миколаївської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - позивач, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач, Миколаївська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2016 року №50400000/2016/000007/2, картку відмови в прийнятті митної декларації № 504010000/2016/00007 від 24.02.2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вищенаведені судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийнятих митницею рішення та картки відмови, оскільки подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, не містять витрат на страхування товару; відсутнє обґрунтування та документальне підтвердження зниження ціни товару на 60 дол. США; а також містять певні неточності та розбіжності щодо формування контрактної ціни.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ "Єдіная торговая компанія" РФ було укладено зовнішньоекономічний контракт № В Р/Р 0/79-13/11-М, в межах якого з урахуванням Додатку №2 (Специфікації №2) від 27.01.2016 року, ВАТ "Єдіная торговая компанія" зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0 т. за ціною 205 доларів США за тонну на загальну суму 820000,00
доларів США.

З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем 22 лютого 2016 року була подана електронна митна декларація №504010000/2016/000451 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 01.04.2013 року, специфікація № 2 від 27.01.2016 р., рахунок-фактура (інвойс) № зк-01 від 04.02.2016 року, накладні СМГС №21052589,21052614,21052485,21052328,21052536,21052555,21052573,21052589,21052614,21052621,21052631,21052637,21052701,21052712,~organization1~,21052734,21052746 від 04.02.2016., підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару, сертифікати якості.

В повідомленні від 22.02.2016 року №21354 митний орган зазначив, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (відсутня інформація щодо страхування товару), підписи бухгалтера та керівника ідентичні, що ставить під сумнів дійсність інформації, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойс) № зк-01 від 04.02.2016 року; неподані повні відомості щодо ціни товару, зазначеної у п. 2.2. Контракту, тому відповідно до ч.3 ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товару та її складових частин необхідно позивачу надати додаткові документи: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 60 дол. США, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Листом від 24.02.2016 р. №291/101-10-153, на вимогу Митниці позивачем було надано додаткові документи, зокрема: 1) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСІS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 2 від 2, датовані 25.12.2015 р., 08.01.2016 р., 15.01.2016 р. платіжні доручення на оплату товару, копію митної декларації країни відправлення, обґрунтування зниження ціни товару на 60 дол. США. Також, ТОВ повідомило: що товар сода каустична не страхувався, що інших договорів із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, не укладалось, тому що позивач є кінцевим споживачем продукції, а також лист-підтвердження № 250/567 від 24.02.2016 року щодо права підпису однією особою рахунку-фактури (інвойсу).

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.02.2016 року №504000006/2016/000007/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується згідно ч.2 ст.58 МК України у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження формування вартості відповідно до п 2.2. контакту, не надано в повному обсязі витребувані митним органом документи. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі на рівні 431,60 США/т (МД № 807010001/2015/11124 від 27.12.2015).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 5504010000/2016/00007 від 24.02.2016 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Задовольняючи позов та скасовуючи вищенаведені рішення та картку відмови, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товару в договорі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Отже митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статей 59 і 60 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статей 59 і 60 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на те, що задекларований товар підлягає обов'язковому страхуванню, зі входженням вказаної суми страхування до митної вартості товару з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування. В даному випадку, вантаж, що є предметом контракту, не страхувався, про що зазначено самим позивачем митному органу, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах СРТ. Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС, термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Отже, якщо товар не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Доводи касаційної скарги про неподання доказів надання знижки ціни на 60 доларів США колегією суддів не приймаються, оскільки формування ціни шляхом зменшення на вказану суму знижки є результатом комерційних переговорів та регламентуються п.
2.2 контракту від 03.12.2015 року № РЕ/РО/ОІ016/15-517, про що також повідомлено позивачем листом від 24.02.2016 року № 291/101-10-153 на виконання запиту митного органу. До того ж, виходячи з визначення поняття митної вартості, комерційні переговори не мають відношення до її формування. В той же час цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі, тобто це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості суб'єктів господарювання у придбанні їх продукції; цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

До того ж, безпідставними є посилання митного органу на порядок оцінки ризиків за допомогою спеціальних автоматизованих інформаційних систем, оскільки спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження визначеної суми товару, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 814/1043/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І. А. Васильєва

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко