ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №826/11545/17

адміністративне провадження №К/9901/50438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Мирополець Тетяни Дмитрівни, треті особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Григоровича П.О. від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В, Кучми А.Ю. від 03 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Мирополець Тетяни Дмитрівни, треті особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Мирополець Тетяни Дмитрівни, які полягають у проведенні 25 листопада 2014 року реєстраційної дії № 10711070011001011 «Внесення змін відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах»;

- зобов'язати державного реєстратора скасувати реєстраційну дію "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис № 10711070011001011 від 25 листопада 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення частин першої та другої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Державним реєстратором були вчинені відповідні дії без наявності відсутній примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) розпорядчого документа про призначення керівника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Мирополець Тетяни Дмитрівни, треті особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр».

Постановляючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що про порушене право у формі реєстраційної дії від 25 листопада 2014 року № 10711070011001011 вона дізналась лише 29 липня 2017 року, під час отримання копій документів, що містяться в реєстраційній справі ТОВ «Сервіс-Центр».

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Центр» у встановлений касаційним судом термін надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем оскаржуються дії державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які полягають у проведенні 25 листопада 2014 року реєстраційної дії № 10711070011001011 «Внесення змін відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах».

Крім цього, встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/25157/15 за позовом ТОВ «Світ-Сервіс» до ТОВ «Сервіс-Центр» про скасування протоколу від 28 травня 2014 року № 37 (рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади Генерального Директора, на підставі якого і було вчинено спірну реєстраційну дію).

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 була залучена до участі у справі № 910/25157/15, як третя особа, а представник позивача у вказаній справі діяв на підставі довіреності, що була підписана ОСОБА_2

Відповідно до пункту 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2015 року про порушення провадження у справі № 910/25157/15, зобов'язано відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві надати суду реєстраційну справу ТОВ «Сервіс-Центр».

Отримання Господарським судом міста Києва вказаної реєстраційної справи 08 жовтня 2015 року підтверджується відтиском штампу канцелярії суду на супровідному листі від 05 жовтня 2015 року № 5-20-1/334, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що виноситься ухвала.

Колегія суддів звертає увагу, що положення частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом.

Колегія суддів зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Відтак, законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

З огляду на це, для встановлення факту пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) України, значення має визначення моменту, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що станом на жовтень 2015 позивач мала змогу ознайомитись з матеріалами господарської справи № 910/25157/15, а отже, могла достовірно знати про порушення свого права у формі реєстраційної дії від 25 листопада 2014 року № 10711070011001011, а тому звернення з адміністративним позовом у вересні 2017 року було здійснено позивачем із суттєвим пропуском строку звернення до суду.

При цьому, посилання позивача на те, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду повинен рахуватися з 29 липня 2017 року, під час отримання копій документів, що містяться в реєстраційній справі ТОВ «Сервіс-Центр» суди визнали безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції).

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не надано жодного доказу в розумінні статей 69-74 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.

На цій підставі колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди у даній справі дійшли до обґрунтованого висновку про те, що позивачем було пропущено встановлений КАС України строк звернення до адміністративного суду, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку не надано, у зв'язку з чим правильно застосували наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, встановлені статтями 120-122 КАС України.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко