Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа № 804/7071/16

адміністративне провадження № К/9901/35807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 (суддя Царікова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 (головуючий Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.)

у справі № 804/7071/16 за позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25.08.2015 (без номеру), яким йому визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку фізичних осіб у розмірі 22 916,67 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 № /04-03-173 (форми "Ф").

Не погодившись з постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилається на те, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 підтверджується дата реєстрації транспортного засобу 30.11.2010 Mitsubishi модель Pajero, рік випуску 2010, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом циліндрів двигуна 3200 см.куб власником якого є ОСОБА_2

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 31.01.2015 № 1206-59/VI встановлено транспортний податок на території міста на 2015 рік.

25.08.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № /04-03-173, відповідно до якого, з урахуванням року випуску авто, позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 22916,67грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що згідно приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см. Рішення Дніпродзержинської міської ради про встановлення транспортного податку було прийнято 31.01.2015, однак відповідно до податкового та бюджетного законодавства це рішення може регулювати сплату транспортного податку лише з 2016 року а не на 2015 рік. Суд першої інстанції вказував, що зміни до Податкового кодексу України відносно транспортного податку були прийняті 28.12.2014, тому відповідно до Бюджетного кодексу України такі зміни повинні застосовуватись не раніше 2016 року.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.

Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рішенням Дніпродзержинської міської ради № 1206-59/VI від 30.01.2015 "Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська" встановлено транспортний податок на рівні 25000,00 грн., а також затверджено Положення про транспортний податок.

Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.

Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 08.09.2015 було сплачено транспортний податок у сумі 22916,67 грн. Однак, в вересні 2016 року ознайомившись з рішенням Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі № К/800/8077/16, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення про визначення суми транспортного податку за 2015 рік, та яке знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач вирішив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення порушує його права та інтереси. Позивач оскаржив рішення податкового органу, відповідачем виконано рішення суду першої інстанції та повернуто позивачеві суму транспортного податку у розмірі 22916,67 грн. 29.03.2017.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

..........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду