Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2020 року у справі №826/9117/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/9117/17

адміністративні провадження №К/9901/868/18, К/9901/866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/9117/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар"

до Міністерства юстиції України

третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ", Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя Келеберда В. І.) від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: головуючого судді Василенка Я. М., суддів Кузьменка В. В., Шурка О. І.) від 14 листопада 2017 року

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" (далі - ТОВ "Агроволодар") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2221/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані Міністерством юстиції України від 12 липня 2017 року № 2221/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" щодо ТОВ "Агроволодар" (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., а саме: від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ" (далі - ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ"), якому згідно статуту належить 99 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" (далі - ТОВ АФ "Олімпекс-Агро"), не надало належного доказу та не навело у скарзі обґрунтованої підстави, яка би вказувала на порушення саме його прав, а не ТОВ АФ "Олімпекс-Агро". Так, зі змісту скарги вбачається, що внаслідок прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень відбулось порушення прав та інтересів ТОВ АФ "Олімпекс-Агро" щодо належного користування орендованими земельними ділянками. За таких обставин, в даному випадку спірні правовідносини пов'язані з забезпеченням права користування на майно, яке виникло (втрачене) на підставі договірних відносин, законність яких може бути оскаржене в цивільній справі. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач при прийнятті наказу не повідомив належним чином про розгляд скарги ТОВ "Агроволодар" та третю особу, та не здійснив перевірку відомостей у Державних реєстрах. Отже, дії відповідача є протиправними та незаконними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ" порушено строк звернення до відповідача зі скаргою, а тому останнім всупереч встановленим п. 7 Порядку № 1128 нормам, не було прийнято мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. Крім того, суди вказали на те, що Міністерством юстиції України було допущено порушення п. 9,10,11 Порядку № 1128, оскільки не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду скарги ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ" позивача та приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевича Є. В. та не було направлено всіх додатків доданих до скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 04 грудня 2017 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

6. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень враховано лише порядок прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, проте не досліджені підстави прийняття оскаржуваного наказу. Тобто, не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи порушенням приватним нотаріусом норм законодавства, що свідчить про неповне встановлення судами усіх істотних обставин справи та призвело до прийняття незаконних судових рішень.

7. Також, 05 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України звернулось ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

8. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що наказом Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2221/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відновлено речове право на нерухоме майно (користування земельними ділянками), що виникло до 01 січня 2013 року у ТОВ АФ "Олімпекс-Агро". Висновок судів попередніх інстанцій, що у державного реєстратора був відсутній обов'язок запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які проводили оформлення та реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, інформацію необхідну для такої реєстрації є протиправним, оскільки такі дії послугували існуванням державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку. Також скаржник зазначає про те, що ТОВ АФ "Олімпекс-Агро" дізналось про зареєстровані права оренди за ТОВ "Агроволодар" лише 22 травня 2017 року, а тому у відповідача не було підстав для прийняття рішення про відмову у розгляді скарги з підстав пропущеного строку звернення із скаргою.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у справі № 810/751/17 дійшов висновку, що окремі порушення процедури розгляду скарг мають формальний характер та не можуть бути підставою для скасування висновку та наказу Міністерства юстиції України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 грудня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ".

8.15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.

9. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. На виконання вимог підп. 7 п. 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

12. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року та 19 липня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л.

В., справу передано головуючому судді.

13. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 28 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, впродовж липня-вересня 2016 року між громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які є власниками земельних ділянок згідно державних актів на право приватної власності на землю (за договорами - орендодавці) та ТОВ "Агроволодар" (за договорами - орендар) було укладено ряд договорів оренди землі, згідно умов яких, зокрема, орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування/оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Личківської сільської ради в Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

15. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. було зареєстровано зазначені вище договори оренди земельних ділянок, про що на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номера 33081227 від 21 грудня 2016 року, 31073030 від 23 серпня 2016 року, 30819673 від 07 серпня 2016 року, 30588068 від 22 липня 2016 року, 30666540 від 27 липня 2016 року, 31052408 від 22 серпня 2016 року, 30687103 від 28 липня 2016 року, 30680309 від 28 липня 2016 року, 30605657 від 24 липня 2016 року, 30819828 від 07 серпня 2016 року, 30574397 від 21 липня 2016 року, 30605685 від 24 липня 2017 року, 30658588 від 27 липня 2017 року) було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право № 1841969, № 1609820, № 1585165, № 15612262, № ~organization1~, № 16098014, № 15706353, № 15695162, № 15658809, № 15861409, № ~organization2~, № 15659084, № 15669525 - право оренди земельних ділянок, орендар: ТОВ "Агроволодар".

16.06 липня 2017 року ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ", якому належить 99 % в статутному капіталі ТОВ Агрофірма "Олімпекс Агро", звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою № 06-07/17-2, в якій скаржник просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса про державну реєстрації прав та їх обтяжень: індексний номер 33081227 від 21 грудня 2016 року; індексний номер 31073030 від 23 серпня 2016 року; індексний номер 30819673 від 07 серпня 2016 року; індексний номер 30588068 від 22 липня 2017 року; індексний номер 30666540 від 27 липня 2016 року; індексний номер 31052408 від 22 серпня 2016 року; індексний номер 30687103 від 28 липня 2016 року; індексний номер 30680309 від 28 липня 2016 року; індексний номер 30605657 від 24 липня 2016 року; індексний номер 30605657 від 24 липня 2016 року; індексний номер 30819828 від 07 серпня 2016 року; індексний номер 30574397 від 21 липня 2017 року; індексний номер 30605685 від 24 липня 2017 року; індексний номер 30658588 від 27 липня 2016 року.

17. Свою скаргу ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ" обґрунтовувало тим, що земельні ділянки, які є предметами договорів оренди землі, укладеними між зазначеними вище громадянами-власниками земельних ділянок та ТОВ "Агроволодар", використовуються ТОВ Агрофірма "Олімпекс Агро" на підставі договорів оренди земельних ділянок, які були заключні в 2005,2006 та 2010 роках, та станом на дату звернення до відповідача зі скаргою не є розірваними, чи такими, що визнані судом недійсними.

18. Договори оренди земельних ділянок, укладені між фізичними особами - власниками земельних ділянок і ТОВ Агрофірма "Олімпекс Агро" були зареєстровані у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії центру Державного земельного кадастру.

19. Таким чином, на думку ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ", приватним нотаріусом допущено подвійну реєстрацію прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, оскільки третьою особою в порушення норм чинного законодавства не було перевірено наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року.

20.12 липня 2017 року Міністерство юстиції України наказом № 2221/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" частково задовольнило скаргу ТОВ "Управлінське товариство "УЛФ" від 06 липня 2017 року № 06-07/17-2. Скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року № 33081227, від 23 серпня 2016 року № 31073030, від 07 серпня 2016 року № 30819673 та № 30819828, від 22 липня 2016 року № 30588068, від 27 липня 2016 року № 30666540 та № 30658588, від 22 серпня 2016 року № 31052408, від 28 липня 2016 року № 30687103 та № 30680309. Тимчасово заблокувало доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

21. Вказаний наказ був прийнятий відповідачем на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 11 липня 2017 року.

22. Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, ТОВ "Агроволодар" звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

25. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

28. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

29. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

30. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

31. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

33. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

34. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 823/325/16.

35. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

36. Також Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

37. Як вбачається з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ТОВ "Агроволодар" з наказом Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2221/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було скасовано реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди позивача на земельні ділянки. Тобто, ТОВ "Агроволодар" звернулося до суду з метою захисту порушених прав, які виникають із земельних правовідносин.

38. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що даний спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

39. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

40. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

41. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

42. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

43. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

44. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

45. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

46. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

47. Європейський суд з прав людини у пункті 44 рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

48. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

49. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінське товариство "УЛФ", Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроволодар", що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що останнє вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій