Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №815/3080/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 815/3080/16

адміністративне провадження № К/9901/25340/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Іванова Е. А. від 13 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О. В., суддів Бойка А. В., Танасогло Т. М. від 27 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг" ЛТД до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсберг" ЛТД (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеської області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року №0003861401 від 21.06.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 365400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу про недотримання Товариством терміну подання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції за 2015 рік не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними доказами. Зазначив, що в його діях відсутня ознака протиправності, оскільки ним вжито всіх можливих заходів для своєчасного подання відповідного звіту у встановлені Податкових кодексом України (далі - ПК України) строки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем не допущено порушень податкового законодавство у спірних правовідносинах та вчасно подано звіт з контрольованих операцій за 2015 рік у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, як наслідок, податковим органом безпідставно застосовано до Товариства штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки за інформацією АІС "Податковий блок" направлений позивачем 04 травня 2016 року в електронній формі звіт про контрольовані операції за 2015 рік не було прийнято, адже документ не відповідав затвердженому електронному формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов'язаних документів. 14 травня 2016 року підприємством подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік з відповідними додатками (уточнюючий), який було прийнято. Відтак на порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України Товариством несвоєчасно подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику і митну політику, звіт про контрольовані операції за 2015 рік, що, в свою чергу, зумовлює накладення штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 червня 2016 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №157/15-32-14-01/1387999-1, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а саме несвоєчасне подання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції за 2015 рік, який необхідно було подати до 04 травня 2016 року.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Так, згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції, чинній до 31 грудня 2016 року) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 120.3 статті 120 ПК України).

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов'язок подавати засобами електронного зв'язку в електронній формі щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, що настає за звітним.

Відтак, як установили суди, оскільки останній день строку подання Товариством звіту про контрольовані операції за 2015 рік припав на вихідний день (1 травня 2016 року), а першим після нього робочим днем було 4 травня 2016 року, то граничним строком подання такого звіту було 4 травня 2016 року, обставини щодо чого не заперечувалися та визнавалися відповідачем у ході розгляду справи.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 7 розділу III Інструкції, зокрема, передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків.

Після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідністі електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку.

Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 04 травня 2016 року о 15 год. 57 хв., тобто у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, Товариство направило до контролюючого органу засобами електронного зв'язку звіт про контрольовані операції за 2015 рік. Згідно квитанцій №1,2 звіт цього ж дня доставлено до районного рівня ДФС України, однак не прийнято податковим органом з посиланням на те, що документ не відповідає затвердженому електронному формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов'язаних документів.

Однак, позивачем цього ж дня також подано до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік у паперовому вигляді, що підтверджується відповідним штампом цього органу. Повідомлення про неприйняття такого звіту Товариство не отримувало.

Окрім того, 14 та 16 травня 2016 року позивач направив до контролюючого органу засобами електронного зв'язку уточнюючі звіти в електронному вигляді, які прийняті відповідачем. Такі обставини, як установили суди, підтверджують наявність прийнятого основного звіту за 2015 рік, дані якого уточнювалися.

Враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності застосування контролюючим органом штрафних санкцій до Товариства за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, адже останній поданий до органу ДФС у строки, встановлені ПК України, що не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.

Наведене не свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко