Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №826/4767/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №826/4767/17

адміністративне провадження №К/9901/39816/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0035991303 від 15 листопада 2016 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки, оскільки Підприємцем оприбуткування готівкових коштів здійснювалось у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (яке було чинним на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №637), вчасно, у повному обсязі, з використанням книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО); водночас як 04 травня 2016 року, так і 24 червня 2016 року позивачем було проведено помилкові операції відповідно на суми 303,30 грн. та 2626,20 грн., які були скасовані у встановленому порядку; що ж до визначеної контролюючим органом в акті перевірки як неоприбуткованої суми 27952,40 грн., то остання є безготівковою виручкою Підприємця за 08 жовтня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 15 листопада 2016 року №0035991303.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про оприбуткування позивачем готівки 04 травня 2016 року в сумі 2626,20 грн., за 24 червня 2016 року в сумі 303,30 грн. та за 08 жовтня 2016 року в сумі 27952,40 грн. з дотриманням вимог законодавства, а отже й про наявність підстав для скасування оскаржуваного ним податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також неврахування встановлених в акті фактичної перевірки позивача від 31 жовтня 2016 року №43-26-54-13-06-13 порушень оприбуткування ним готівки за 04 травня 2016 року, 24 червня 2016 року та 08 жовтня 2016 року, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що в період з 25 по 31 жовтня 2016 року посадовими особами Інспекції проведено фактичну перевірку магазину позивача за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 31 жовтня 2016 року №43-26-54-13-06-13.

Вказаною перевіркою встановлено неповне оприбуткування позивачем коштів за 04 травня 2016 року в сумі 2626,20 грн., за 24 червня 2016 року в сумі 303,30 грн. та за 08 жовтня 2016 року в сумі 27952,40 грн. Зокрема згідно звіту до каси надійшло: за 04 травня 2016 року - 33073,82 грн., а оприбутковано шляхом запису в КОРО 30447,72 грн.; за 24 червня 2016 року - 20885,90 грн., а оприбутковано шляхом запису в КОРО 20582,60 грн.; за 08 жовтня 2016 року - 40500,89 грн., а оприбутковано шляхом запису в КОРО 12548,49 грн., також в книзі обліку доходів ФОП ОСОБА_2 за 08 жовтня 2016 року відображено дохід від провадження діяльності у сумі 12548,49 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 15 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0035991303, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 154 409,50 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Аналогічне визначення КОРО наведено і в пункті 1.2 глави 1 Положення №637, в якому також зазначено, що під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2 глави 2 Положення №637).

Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17).

За змістом пунктів 7 та 8 розділу ІІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150 (втратив чинність 26 липня 2016 року), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.

Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків: дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача"; забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності в суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги ОРО.

Аналогічним чином зазначене питання врегульовано і в пунктах 7, 8 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №918/29048.

Як вже вказувалось в цій постанові, зафіксоване в акті перевірки неповне оприбуткування позивачем коштів за 04 травня 2016 року в сумі 2626,20 грн. та за 24 червня 2016 року в сумі 303,30 грн. ґрунтується на тому, що згідно із звітом РРО за 04 травня 2016 року до каси надійшло 33073,92 грн., а в КОРО оприбутковано 30447,72 грн. й згідно із звітом РРО за 24 червня 2016 року до каси надійшло 20885,90 грн., а в КОРО оприбутковано 30447,72 грн.

Проте, під час розгляду справи суди встановили, що у зв'язку із допущеною помилкою (помилково роздруковано чек) позивачем здійснено службову видачу, про що складено відповідні акти від 04 травня 2016 року на суму 2626,20 грн. та від 24 червня 2016 року на суму 303,30 грн., які були підклеєні до КОРО та надавались посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, що останнім не спростовано, а відтак висновки останнього про неповне оприбуткування Підприємцем коштів за 04 травня 2016 року в сумі 2626,20 грн. та за 24 червня 2016 року в сумі 303,30 грн. є необгрунтованими.

Разом з тим, зазначаючи про неповне оприбуткування позивачем коштів за 08 жовтня 2016 року в сумі 27952,40 грн., контролюючий орган виходив з того, що згідно із звітом РРО за 08 жовтня 2016 року до каси Підприємця надійшло 40500,89 грн., а в КОРО оприбутковано 12548,49 грн., однак при цьому ним не враховано, що сума 27952,40 грн. є саме безготівковою виручкою позивача за 08 жовтня 2016 року й доказів протилежного відповідачем надано не було.

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 15 листопада 2016 року №0035991303 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду