Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №820/2921/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №820/2921/18

адміністративне провадження №К/9901/67328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 820/2921/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій незаконними провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лях О.П., суддів: Подобайло З.Г., Старосуда М.І.) від 07 листопада 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС у Харківській області), в якому просив:

1.1. Скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 15.11.2013 року про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 05.04.2006 року про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з дітьми: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, громадянства України за територіальним походженням;

1.2. Визнати протиправною дію ГУ ДМС України в Харківській області щодо видачі позивачу довідки № 16 від 15.11.2013 року про припинення громадянства України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було винесено рішення Головного управління ДМС України в Харківській області від 15.11.2013 року про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 05.04.2006 року про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, громадянства України за територіальним походженням. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року по справі № 820/2921/18 частково задоволено адміністративний позов:

3.1. Скасовано рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 15.11.2013 року про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 05.04.2006 року про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з дітьми: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, громадянства України за територіальним походженням;

3.2. В інші частині позовних вимог відмолено.

4. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була односторонньо та поверхнево проведена перевірка, без врахування прав позивачів на участь у розгляді цього питання, можливості надати пояснення та надати документи, що підтверджують факт проживання на території України з 1990 року.

Також, суд першої інстанції вказав, що на час розгляду справи, судове рішення Червонозаводського районного судом м. Харкова рішення від 07.03.2006 року по справі № 2-263-06 про встановлення факту постійного проживання громадянина позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року не скасовано, факт його підробки не встановлено, а тому воно є законним та підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 07 листопада 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.

5.2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року по справі № 820/2921/18 - скасувати в частині задоволення адміністративного позову.

5.3. Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, щодо скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 15.11.2013 року про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 05.04.2006 року про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з дітьми: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, громадянства України за територіальним походженням.

5.4. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року по справі № 820/2921/18 - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, невірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 07 грудня 2018 року ОСОБА_2 (касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

8.1. Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 820/2921/18, залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі № 820/2921/18.

8.2. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача та його представника.

9. 28 грудня 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 820/2921/18 без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2006 р. позивач звернувся до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з заявою про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".

13. Одночасно у заяві викладене прохання про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

14. Для підтвердження свого постійного проживання на території України, позивач надав рішення Червонозаводського районного суду від 07 березня 2006 року, яким задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання на території України з січня 1990 року.

15. У заяві позивач зазначив, що достовірність викладених у заяві відомостей і дійсність поданих документів він підтверджує, а також, під його підпис йому повідомлено, що у разі подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів він втратить громадянство на підставі ст. 21 Закону України "Про громадянство України".

16. ГУ МВС України в Харківській області 05.04.2006 року було прийнято рішення про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з дітьми: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 громадянства України за територіальним походженням.

17. 07.06.2013 року на адресу Головного управління ДМС України в Харківській області надійшов запит від Подільського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві щодо надання документів для підтвердження набуття громадянства України.

18. 27.06.2013 року на адресу Червонозаводського районного суду м. Харкова Головним управлінням ДМС України в Харківській області було направлено запит з проханням підтвердити факт прийняття Червонозаводським районним судом м. Харкова рішення від 07.03.2006 року по справі № 2-263-06 про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

19. 25.07.2013 року на адресу Головного управління ДМС України в Харківській області надійшла відповідь з Червонозаводського районного суду м. Харкова, відповідно якої до облікових даних суду цивільна справа про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року громадянина ОСОБА_2 в 2006 році в суді не зареєстрована.

20. 15.11.2013 року ГУ ДМС України в Харківській області на підставі відповідного подання було прийнято рішення про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 05.04.2006 про набуття громадянином ОСОБА_2, разом з: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 громадянства України за територіальним походженням в зв'язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

21. На запит відповідача від 03.09.2018 року щодо надання повної інформації стосовно цивільного провадження за №2-263-06 Червонозаводський районний суд м. Харкова повідомив, що за єдиним унікальним номером 2-263-26 зареєстровано іншу цивільну справу.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Конституція України від 28 червня 1996 року

22.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року № 2235-III

23.1. Статтею 1 Закону визначено, що: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

23.2. Відповідно до ст. 8 Закону, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

23.3. Згідно статті 17 Закону, громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

23.4. Статтею 19 Закону встановлено, що підставами для втрати громадянства України є: добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

24. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215.

24.1. За змістом п. 44 Порядку, у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

24.2. Відповідно до пункту 88 Порядку, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами внутрішніх справ, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу внутрішніх справ, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу внутрішніх справ України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону)

24.3. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 Порядку, надсилається до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

24.4. Відповідно до п.п.96, 97 Порядку, подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується районним, районним у місті, міським управлінням або відділом Міністерства внутрішніх справ України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

26. На запит відповідача від 03.09.2018 року щодо надання повної інформації стосовно цивільного провадження за №2-263-06 Червонозаводський районний суд м. Харкова повідомив, що за єдиним унікальним номером 2-263-26 зареєстровано іншу цивільну справу.

Суд першої інстанції помилково посилався на наявність на час розгляду справи судового рішення Червонозаводського районного судом м. Харкова рішення від 07.03.2006 року по справі № 2-263-06 про встановлення факту постійного проживання позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року як законного, оскільки воно не скасовано, проте колегія суддів апеляційної інстанції правильно зазначила, що не може бути скасовано рішення, яке судом в установленому законом порядку не приймалося, про що свідчить офіційна відповідь від суду.

27. Суд погоджується із доводами суду апеляційної інстанції, що позивачем на підтвердження факту проживання на території України було надано судове рішення, яке не існує, а отже в порушення вимог чинного законодавства при набутті громадянства позивачем надано завідомо неправдиві відомості.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

32. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

І.Л. Желтобрюх