Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №808/8247/15

адміністративне провадження №К/9901/14800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКомунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня»на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Н.А. Олефіренко, С.В. Білак, В.А. Шальєва)у справі№808/8247/15за позовомКомунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня»доДержавної фінансової інспекції у Запорізькій областіпровизнання протиправною та скасування вимоги від 26 червня 2015 року №004-14/180,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа «Токмацька центральна районна лікарня» (далі - КУ «Токмацька центральна районна лікарня») звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати п.1 вимоги від 26 червня 2015 року № 004-14/180 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією» в частині відшкодування збитків, завданих Лікарні в сумі 544126,09 грн. шляхом стягнення з юридичних осіб, яким протягом 2011-2014 років були надані платні медичні послуги з проведення попередніх та періодичних медичних оглядів на безоплатній основі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відсутні правові підстави: для стягнення з бюджетних установ витрат, понесених Позивачем та ненадання Позивачем послуг з проведення медичних оглядів працівників бюджетних установ в залежності від фінансування лікувального закладу, з огляду на що вимога прийнята безпідставно, відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суд від 15 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Токмацької об'єднаної державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 26 червня 2015 року № 004-14/180 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559 (далі - Порядок №559), не передбачено інших відшкодувань, зокрема бюджетними установами витрат, які здійснив заклад охорони здоров'я, пов'язані з проведенням обов'язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з бюджетних установ витрат, понесених позивачем та ненадання ним послуг з проведення медичних оглядів працівників бюджетних установ в залежності від фінансування лікувального закладу, а отже, обов'язкова вимога № 004-14/180 від 26 червня 2015 року є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суд від 15 лютого 2016 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір, а зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення місцевого суду, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судом з'ясовані неповно. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що державною фінансовою інспекцією проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності КУ «Токмацька центральна районна лікарня» за період з 01 лютого 2011 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2015 року № 08-04-14-14/4155, у якому, зафіксовано, що позивачем протягом 2011-2014 р.р. здійснювались платні медичні послуги з проведення попередніх та періодичних медичних оглядів на безоплатній основі, що завдало збитки в сумі 544126,09 грн.

Пунктом 8 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року №1138 (далі Перелік №1138) передбачено, що зазначений вид послуг надається закладами охорони здоров'я на платній основі. А тому, відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України плата за послуги, які надаються бюджетними установами згідно із законодавством є власником надходженнями і затверджується по спеціальному фонду кошторису.

Перевіркою розрахунків до кошторису Лікарні по КГКВК 080101 по загальному та спеціальному фонду на 2011, 2012, 2013 та 2014 роки планування видатків на проведення медичних оглядів працівників будь-яких установ не встановлено.

Отже, перевіркою встановлено, що внаслідок надання Лікарнею окремим юридичним особам платних медичних послуг з проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з винесенням висновку в санітарну книжку на безоплатній основі без укладання відповідних договорів, Лікарнею за період з 01 лютого 2011 року по 31 березня 2015 недоотримано доходів від надання платних послуг на загальну суму 544126,09 грн., в т.ч.: у 2011 році на 113575,55 грн., у 2012 році на 132839,74 грн., у 2013 році на 149566,13 грн. та у 2014 році на 148144,67 грн., чим порушено пункт 8 розділу І Переліку №1138; пункт 2 Порядку №559 в частині того, що обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців, ст. 626 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині того, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Внаслідок допущеного порушення Лікарні завдано матеріальної шкоди на загальну суму 544126,09 гривень.

Державною фінансовою інспекцією пред'явлено позивачу вимогу № 004-14/180 від 26 червня 2015 року «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень виявлених ревізією», яким на усунення зазначеного вище порушення позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку; розглянути питання про притягнення працівників установи, винних у зазначених порушеннях до встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з чим зобов'язано відповідача стягнути з юридичних осіб, яким протягом 2011-2014 років були надані платні медичні послуги з проведення попередніх та періодичних медичних оглядів на безоплатній основі, збитки завдані Лікарні в сумі 544126,09 грн.

У справі, що розглядається, мова йде про можливість здійснення судом перевірки вимоги органу державного фінансового контролю, що вказує на виявлені збитки та їх розмір, за позовом підконтрольної установи без судового контролю власне розміру збитків, а лише перевірки наявності встановлених порушень.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства..

Таким чином, є підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач пред'явив вимогу від 26 червня 2015 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача.

При цьому оскаржувана вимога державної фінансової інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що у спірній вимозі відповідач вийшов за межі власних повноважень, вимога не конкретизує винних осіб та завданої ними шкоди, яка має бути відшкодована за рахунок матеріально-відповідальних осіб, відхиляються судом, оскільки як зазначалося вище, перевірка обґрунтованості/необґрунтованості висновків органу державного фінансового контролю, фактичної наявності та розміру заподіяної шкоди має перевірятися судом, який розглядатиме позов органу державного фінансового контролю про стягнення виявлених збитків.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Комунальної установи «Токмацька центральна районна лікарня» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду