Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

Київ

справа №809/1087/17

провадження №К/9901/15504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі також - ГУ НП в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду, постановлену 04 серпня 2017 року у складі головуючого судді Матуляк Я.П., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Яворського І.О.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Івано-Франківській області № 659 від 03 травня 2017 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Івано-Франківській області № 201 о/с від 10 травня 2017 року про звільнення його, капітана поліції, старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області зі служби на підставі п.п.6 п.1 статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

поновити на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області з 10 травня 2017 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41 508,30 гривень.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 4 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позовну заяву залишив без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено що з 7 листопада 2015 року по 10 травня 2017 року позивач проходив службу в органах Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 10 травня 2017 року № 201о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі п.п.6 п.1 статті 77 Закону № 580-VIII, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Витяг із наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав 10 травня 2017 року.

До суду з указаним позовом ОСОБА_2 звернувся 2 серпня 2017 року.

Обґрунтовуючи причини пропуску встановленого строку, позивач зазначав, що частиною першою статті 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарне стягнення може бути оскаржене протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Адміністративий матеріал, складений Управлінням патрульної поліції в м. Івано-Франківську, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) станом на 02 серпня 2017 року не було розглянуто Болехівським міським судом Івано-Франківської області й не вирішено по суті, а тому на думку позивача строк звернення до суду з даним позовом ним не пропущено.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, яка була чинна на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваних судових рішень, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 цього ж Кодексу, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, наведені в касаційній, та наголошує на тому, що не розгляд адміністративного матеріалу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не є перешкодою для своєчасного звернення до суду із даним позовом.

Отже, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, та про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2017 року, та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець