Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2020 року у справі №461/1257/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа №461/1257/17

адміністративне провадження №К/9901/45705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року (суддя Волоско І.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів Макарика В.Я., Глушка І.В., Коваля Р.Й.)

у справі №461/1257/17

за позовом ОСОБА_1

до Львівської міської ради

третя особа - ОСОБА_2

про скасування ухвали, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 17.02.2017 до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

2. Позивач просила суд:

- визнати протиправною та скасувати ухвали Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2

- визнати протиправними дії Львівської міської ради у питанні підготовки, розгляду та погодження меж земельної ділянки між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

4. 03.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також висловлювала намір взяти участь в судовому засіданні.

5. Ухвалою від 09.11.2017 відкрито касаційне провадження.

6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.

7. Заперечень на касаційну скаргу не подано. Інших клопотань від учасників справи не надходило.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_2 та є власником земельної ділянки площею 0,0197 га, по

АДРЕСА_2. 9 . 26.04.2016 ОСОБА_1 звернулась до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

10. Листом від 27.10.2016 № 2403-5515 Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин надало ОСОБА_1 відповідь на заяву від 26.04.2016, про те, що питання, порушене у зверненні, не може бути вирішено, оскільки до міської ради надійшло аналогічне звернення від гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку. Крім того, гр. ОСОБА_2 до свого клопотання додав довідку від 30.05.2016, видану Державним архівом Львівської області, що станом на 26.10.1953 за будинком АДРЕСА_1 залишено в користуванні земельну ділянку площею 578,4 кв.м.

11. ОСОБА_2 звернувся до Львівської міської ради 04.08.2016 з відповідною заявою про погодження місця розташування земельної ділянки на надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку, зареєстроване у Львівській міській раді.

12. ОСОБА_2 з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 звернувся до міської ради 04.08.2016. Додав перелік документів, передбачений рішенням від 8.08.2014 № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада».

13. 10.11.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою», серед яких в додатку до ухвали за № 19 надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку. Рішення прийняте більшістю від загального складу - 35 голосів.

14. 27.01.2017 ОСОБА_1 отримала від Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів лист, яким запропрошена на засідання узгоджувальної комісії, яке відбудеться 03.02.2017 о 10:00 год., для вирішення земельного спору щодо погодження межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_2. 15 . Згідно з витягом з протоколу від 03.02.2017 №28, Узгоджувальна комісія на засіданні вирішила, що врахувавши ухвалу Львівської міської ради від 10.11.2016 №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» погодити межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , по лінії В-А відповідно до акту обстеження та показу меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 та державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою

АДРЕСА_2. 16 . У листі Управління архітектури Департаменту містобудування №4-2401-510 від 10.06.2016 зазначено, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,0160 га відповідно до відкоригованого Генерального плану міста Львова знаходиться в межах території малоповерхової та садибної житлової забудови, де не передбачено ведення садівництва.

17. У листі відділу Держгеокадастру у м. Львові від 01.03.2017 зазначено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

18. Судами встановлено, що з плану земельної ділянки вбачається, що спірна земельна ділянка межує між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , є дотичною, як до будинку № АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 , так і до будинку АДРЕСА_1 в проживає ОСОБА_2 .

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26.04.2016 вона звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_2 . Листом від 27.10.2016 повідомлено про не можливість розгляду її клопотання, оскільки гр. ОСОБА_2 , який є її сусідом також звернувся до відповідача з аналогічним проханням. Вважає, що вона перша звернулась до міської ради з відповідним клопотання, яке у встановлений місячний строк не було вирішено. Разом з тим, міська рада надала незаконну перевагу у наданні аналогічного дозволу гр. ОСОБА_2 , який звернувся пізніше від неї.

20. В лютому 2017 року позивач отримала лист, в якому власникам будинку АДРЕСА_2 запрошено прибути на засідання Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради для розгляду спору щодо погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Згодом, отримала лист узгоджувальної комісії, з якого дізналась, що на підставі ухвали Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, а узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів погодила межі між земельними ділянками на

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. 21 . Вважає дії Львівської міської ради протиправними, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель, що ненадані у власність чи користування, а тому ОСОБА_2 мав би спочатку визнати за собою право власності, а тоді погоджувати межі із землекористувачами. Крім того, межі ділянок погоджено з порушенням норм ДБН 360-92, оскільки межа цієї ділянки пролягає по стіні її будинку, де відстань є меншою ніж 1.0 м.п. Таким чином, позивач зазнаватиме перешкод у обслуговуванні свого будинку.

22. Відповідач та третя особа проти позову заперечували. Стверджували, що ухвала про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям. Акт, що вичерпав свою дію не може бути скасований чи змінений. Відповідно ухвала №1257 від 10.11.2016 про надання надання дозволу не порушує права позивача, оскільки стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лише за результатами розгляду погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міська рада буде вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 .

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради. Отже, рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, а лише рішенням, яке є підставою для прийняття рішення органу місцевого самоврядування - ухвали. Тобто оскарження рішення узгоджувальної комісії не є способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

24. Таким чином, ухвала № 1257 від 10.11.2016 в частині надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою не порушує прав позивача, оскільки зазначене рішення міської ради стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лише за результатами розгляду погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міська рада буде вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 .

25. Крім того, ОСОБА_1 фактично оспорила дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано, тому в силу ч. 2 ст. 171 КАС України не бути оскаржений позивачем, якої цей акт не стосується.

26. Також суди зазначили, що спірна ділянка знаходиться в межах території малоповерхової та садибної житлової забудови, яка не передбачена для ведення садівництва. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не проводилась.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

27. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів з таких підстав:

А) Суди не правильно встановили, що спірна земельна ділянка була надана гр. ОСОБА_2 в користування, про що безпосередньо зазначалось у довідках Держкомзему, що ділянка не перебуває у користуванні чи власності.

Б) Суди не перевірили, що заяву позивача від 26.04.2016 було розглянуто поза межами строку, встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України. Відмова надана листом від 27.10.2016 Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, тобто у спосіб не передбачений ЗК України. Підстава відмови - надання аналогічного дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі - не відповідає підставам відмови, передбаченим ЗК України. Крім того, з відповідним дозволом позивач звернулась набагато швидше, ніж третя особа. Лист, яким позивачеві відмовлено у наданні дозволу не був надісланий вчасно, тому вона була позбавлена можливості своєчасно оскаржити ці дії.

В) Суди не взяли до уваги, що спірна земельна ділянка проходить по одній стороні її будинку і без належного відступу немає можливості обслуговувати свій будинок.

Г) Суди помилково виходили з того, що позивач не має права оскаржувати ухвалу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 , оскільки її права не порушено. Вважає, що йдеться про порушення прав та інтересів на набуття у власність земельної ділянки на рівних умовах.

Д) Суди зробили неправильний висновок, що земельна ділянка не може бути відведена для садівництва, оскільки має інше цільове призначення. Зокрема, 18.04.2016 управління архітектури Львівської міської ради погодило позивачу план земельної ділянки із зазначенням цільового призначення для садівництва.

28. Відзиву на касаційну скаргу не подано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

30. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про надання третій особі (гр. ОСОБА_2 ) дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оцінка дій відповідача щодо розгляду заяви позивача ( ОСОБА_1 ) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва, а також правомірність дій міської ради щодо узгодження меж земельної ділянки (оформлене протоколом від 03.02.2016).

31. Усі вимоги позивача суди попередніх інстанцій відхили.

32. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права та вирішили спір в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування ухвали Львівської міської ради від про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та визнання протиправними дії Львівської міської ради у питанні підготовки, розгляду та погодження меж земельної ділянки між будинками

АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. 33 . Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка межує між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , тобто є дотичною, як до будинку № АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_1 , так і до будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_2 .

34. І ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 мали інтерес щодо відведення цієї ділянки у власність, у зв`язку з чим клопотали перед міською радою про надання дозволу на виготовлення проектної документації на відведення земельної ділянки.

35. Заявою від 26.04.2016 ОСОБА_1 звернулась до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення садівництва.

36. Заявою від 04.08.2016 ОСОБА_2 звернувся до Львівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку.

37. Отже, виникла ситуація, коли на одну й ту саму земельну ділянку претендують дві особи. При цьому, позивач звернулась до міської ради з відповідною заявою раніше, ніж її сусід ОСОБА_2 .

38. Верховний Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

39. Як вбачається зі ст. 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

40. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

41. Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

42. Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

43. Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, колегія суддів вважає, що ухвала від 10.11.2016 № 1257 про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення документації із землеустрою на АДРЕСА_3 не порушує прав та інтересів позивача - ОСОБА_1 . Вона теж клопотала про надання їй такого самого дозволу на ту ж саму земельну ділянку.

Те, що було задоволено не її заяву, а сусіда, не виключає можливість захисту її законного інтересу як на стадії розробки проекту відведення спірної земельної ділянки, так і на стадії його затвердження радою.

Інтерес позивача полягає в отриманні земельної ділянки у власність, а не в позбавленні такого права третьої особи. Тому немає підстав для скасування ухвали від 10.11.2016 № 1257 про надання гр. ОСОБА_2 . дозволу на виготовлення документацій із землеустрою.

44. 26.04.2016, раніше за ОСОБА_2 , позивач зверталася до міської ради з заявою про надання дозволу. Проте листом від 27.10.2016 її повідомлено про не можливість розгляду її клопотання, оскільки гр. ОСОБА_2 , який є її сусідом також звернувся до відповідача з аналогічним проханням.

45. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ст. 118 Земельного Кодексу України встановлює вичерпний перелік таких підстав. Серед них немає такої підстави як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. З огляду на це, міська рада не мала права відмовляти у наданні дозволу ОСОБА_1 з тих підстав, що такий дозвіл було надано ОСОБА_2 .

46. Позивач просила суд зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути її заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва. Проте суди обох інстанцій необгрунтовано не надали оцінки цим вимогам, не проаналізували підстави неприйняття уповноваженим суб`єктом жодного рішення за заявою ОСОБА_1 та у задоволенні цієї вимоги відмовили.

47. Зважаючи на те, що мотиви відмови не ґрунтуються на вимогах ст. 118 ЗК України та не викладені у формі рішення міської ради, Суд вважає, що в цій частині позов підлягає до задоволення.

48. Суд вважає помилковими висновки суду щодо невідповідності цільового призначення земельної ділянку, оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ст. 20 ЗК України). З цією метою позивач і хотіла отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

49. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для оскарження рішення (протокол № 28 від 03.02.2017) узгоджувальної комісії про узгодження меж земельної ділянки, як такого, що не порушує прав позивача.

50. У постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

51. Суд звертає увагу, що станом на час надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою, узгодження меж бажаної до відведення земельної ділянки її розпорядником виступала Львівська міська рада, отже була її власником.

52. Як правильно зазначили суди, рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, а лише підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення у встановленій законом формі. Оскільки самі дії щодо підготовки, розгляду та погодження меж земельної ділянки самостійного значення не мають, у задоволенні цієї вимоги відмовлено обґрунтовано.

53. Відповідно ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

54. Зважаючи на вищевикладене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

55. Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги, на користь скаржника слід стягнути половину судових витрат, сплачених за подання касаційної скарги, - 384 грн. (768 грн./2), а також третину судового збору (за одну позовну вимогу, котру задоволено) за подання позову - 640 грн. (1920 грн./2) та апеляційної скарги - 351 грн. (704 грн./2). Всього - 1375 грн.

Керуючись статтями 341, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

3. В цій частині справу ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. Зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

4. В іншій частині Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79006, код ЄДРПОУ 04055896) 1375 (одну тисячу триста сімдесят п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб