Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №818/3864/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №818/3864/15

адміністративне провадження №К/9901/9338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року (головуючий суддя Калашнікова О.В., судді Горбатюк С.А., Мороз Л.Л.) у справі №818/3864/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (далі по тексту - ПАТ «Дельта Банк») за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 13 лютого 2015 року № 001-18509-130215 та включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишено без змін.

ОСОБА_1 подала заяву про перегляд вказаної ухвали Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VІ (далі - Закон №4452-VІ), що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року у справі №К/800/11078/16, від 07 березня 2017 року у справах №К/800/13085/16, №К/800/13097/16, від 11 квітня 2017 року у справі №К/800/7498/16, від 04 серпня 2015 року у справі №К/800/24809/15.

Заявник просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в чинній редакції) матеріали вказаної заяви передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі №818/3864/15 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у даній справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2015 року між ПАТ „Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 001-18509-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США (далі - Договір).

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що грошові кошти перераховуються із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору. В разі нездійснення перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, договір вважається таким, що не був укладений.

Між позивачем та банком 13 лютого 2015 року укладено додаткову угоду № 1, якою змінено зміст пункту 1.8 Договору щодо перерахування коштів, зокрема, даний пункту викладено в новій редакції, а саме: визначено право перерахування грошових коштів із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору, а також право перерахувати кошти із відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента. Також додатковою угодою №1 від 13 лютого 2015 року сторони визначили, що умови пункту 5.11 Правил до правовідносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.

В день підписання даного договору, сума вкладу в розмірі 10 000,00 доларів США перерахована платіжним дорученням від 13 лютого 2015 року № 45828331 в безготівковому порядку з рахунку іншої особи - ОСОБА_4, відкритого в ПАТ „Дельта Банк".

Постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ ПАТ „Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ „Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 затверджено тимчасову адміністрацію в ПАТ „Дельта Банк" з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „Дельта Банк" Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію запроваджено строком до 02 вересня 2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації по 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ „Дельта Банк".

Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ „Дельта Банк" виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності. В протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках окремих клієнтів ПАТ „Дельта Банк" перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна. Вказаними фізичними особами було ініційовано процес зарахування коштів на депозитні рахунки інших осіб у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вказані дії вчинялись в період дії постанови Національного Банку України про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних.

Наказом Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Листом від 23 вересня 2015 року № 8821/853 позивача повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) „Найкращий від Миколая" від 13 лютого 2015 року №001-18509-130215 є нікчемним на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Підставою для визнання вказаного правочину нікчемним слугувало те, що під час перевірки правочинів (договорів), укладених ПАТ „Дельта Банк" з вкладниками, встановлено, що рахунок відкрито після прийняття постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, виходив із доведеності факту отримання позивачем від банку окремих переваг в порівнянні з іншими вкладниками, з огляду на укладення додаткової угоди до договору банківського вкладу всупереч вимог пункту 5.11 Правил Банку, зарахування коштів на вкладний рахунок від третьої особи. Крім того, договір банківського вкладу укладено в період дії заборон, встановлених постановою правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, а тому дії Уповноваженої особи щодо віднесення вказаного правочину до категорії нікчемних з підстав, встановлених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закон №4452-VІ, є правомірними.

У поданій скаржником ухвалі Вищого адміністративного суду №К/800/24809/15 від 04 серпня 2015 року, наданій як приклад неоднакового застосування норм матеріального права до подібних правовідносин, суд, задовольняючи вимоги адміністративного позову, виходив з того, що Уповноваженою особою, всупереч встановленого законом обов'язку, не було визначено обставин, з якими Закон №4452-VІ пов'язує нікчемність правочину, а відсутність посилання на визначені Законом №4452-VІ підстави нікчемності свідчить про необґрунтованість такого рішення відповідача. Крім того, судом зазначено про внесення коштів на депозитний рахунок безпосередньо позивачем готівкою через касу банку, що узгоджується із приписами чинного законодавства та свідчить про фактичне внесення таких коштів.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі №К/800/24809/15, копії судового рішення в якій додано до заяви.

Разом з тим, у наданих для порівняння ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року (справи №К/800/13097/16, №К/800/13085/16), від 11 квітня 2017 року (справа №К/800/7498/16), від 22 червня 2017 року (справа №К/800/11078/16) Вищий адміністративний суд України, попри подібні правовідносини, дійшов протилежного правового висновку. Так, відповідно до зазначених ухвал судом зазначено, що дії Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю договорів банківського вкладу є протиправними, оскільки відповідачем не наведено доказів на підтвердження нікчемності таких правочинів (спрямованості їх на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном). Такі висновки суду, у наданих для порівняння рішеннях, ґрунтуються на тому, що на момент укладення договорів банківського вкладу банк не було визнано неплатоспроможним, кошти внесено до банку до запровадження тимчасової адміністрації, позивачами дотримано вимоги законодавства щодо можливості перерахування на вкладні рахунки коштів від інших осіб, тобто дії позивачів були вчинені в межах норм та правил, встановлених законодавством та договором. Водночас, зазначено, що умови договорів банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» є типовими, та з їх змісту не встановлено, які саме пільги або переваги отримали б (могли б отримати) позивачі.

Перевіряючи зміст наведених рішень Вищого адміністративного суду України та рішення, про перегляд якого подано заяву, колегія суддів доходить до висновку, що договори банківського вкладу у досліджуваних спірних ситуаціях укладені за схожих обставин, зокрема: у період проблемності банку, але до дати віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації; кошти на рахунок вкладника (позивача) надійшли з рахунку іншої особи; Уповноваженою особою Фонду стверджується нікчемність правочину на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Наведені судові рішення свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 38 Закону № 4452-VI при вирішенні спорів, пов'язаних із оскарженням дій Уповноваженої особи щодо не включення вкладників банку до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу цих осіб нікчемними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI (у редакції, що діяла на час укладення договору - 13 лютого 2015 року) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Пунктом 7 частини 3 вказаної статті визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

У даній справі, про перегляд якої подано заяву, суди помилково послались на пункт 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Укладення між позивачем та банком додаткової угоди №1 до договору банківського вкладу від 13 лютого 2015 року № 001-18509-130215 про незастосування пункту 1.8 до вказаного Договору не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування в банку.

Постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому навіть у разі невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ вказане не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Як встановили суди, позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до умов договору від 13 лютого 2015 року № 001-18509-130215 на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 10 000 доларів, що підтверджується платіжним дорученням №45828331 від 13 лютого 2015 року.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Колегія суддів зазначає, що станом на дату розгляду справи у суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, вже сформовано та подано на затвердження ФГВФО, тому належним способом захисту порушених прав позивачів буде зобов'язання відповідача подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС України суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

Підпунктом а) пункту 2 частини 2 статті 243 КАС України за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, визначено, що суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили обставини справи з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі №818/3864/15 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 13 лютого 2015 року № 001-18509-130215.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

О.П. Стародуб,

Судді Верховного Суду