Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1307/16

адміністративне провадження №К/9901/8052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду, Банк відповідно) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року (судді Білак С.В., Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі № 804/1307/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Банк, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити позивачку до переліку вкладників Банку для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року № 009-03616-190215 «Зростаючий» у доларах США (далі - Договір банківського вкладу) та за договором від 26 лютого 2015 року № 011-03727-260215 «Зростаючий» у євро, які вона уклала із Банком; зобов'язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про позивачку, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договорів банківських вкладів (депозитів) від 19 лютого 2015 року № 009-03616-190215 та 26 лютого 2015 року № 011-03727-260215 за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд здійснити відшкодування позивачці коштів за вкладом.

Вимоги обґрунтувала тим, що законних підстав для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договорами депозитів та не включення її до реєстру вкладників немає.

Суди встановили, що 19 лютого 2015 року позивачка та Банк уклали договір № 009-03616-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 2700 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 05 березня 2015 року включно під 5,5 процентів річних.

Також позивачка та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 19 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 009-03616-190215 від 19 лютого 2015 року.

Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 46155982 від 19 лютого 2015 року ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок позивачки перерахувала кошти в розмірі 3000 доларів США.

26 лютого 2015 року позивачка та Банк уклали договір № 011-03727-260215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро, за умовами якого сума вкладу складає 1435 євро та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 12 березня 2015 року включно під 4,5 процентів річних.

Платіжним дорученням № 46532240 від 26 лютого 2015 року ОСОБА_3 на вкладний (депозитний) рахунок позивачки перерахував кошти в розмірі 1435 євро.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ відніс Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.

Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Банк наказом від 03 листопада 2014 року № 2650 з метою стабілізації діяльності банку запровадив з 04 листопада 2014 року ряд обмежень, серед іншого: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

02 березня 2015 року Правління НБУ ухвалило постанову № 150 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону № 4452-VІ, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) розміщено оголошення, що Фонд розпочне виплати вкладникам Банку за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.

На адресу позивачки надійшли повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/1332 та № 8821/3036 про нікчемність правочинів - договорів банківських вкладів (депозитів) від 19 лютого 2015 року № 009-03616-190215 та 26 лютого 2015 року № 011-03727-260215.

Позивачка, вважаючи, що її протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернулася до суду з цим позовом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 травня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Цей суд виходив із того, що операції з перерахування коштів в іноземній валюті з поточного рахунку фізичних осіб на рахунок позивачки з метою отримання цими особами гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, свідчить про нікчемність вчинених правочинів.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 серпня 2016 року це рішення скасував та постановив нове - про часткове задоволення позовних вимог. Своє рішення обґрунтував тим, що при укладанні договорів банківських вкладів (депозитів) від 19 лютого 2015 року № 009-03616-190215 та 26 лютого 2015 року № 011-03727-260215 додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено. Суд наголосив також, що питання гарантування виплати відшкодування за договором банківського вкладу це гарантований Законом обов'язок держави. Крім того, посилання відповідача як на підставу визнання договору нікчемним на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивачки шляхом перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи, є необґрунтованими, оскільки Закон № 4452-VІ або інші нормативно-правові акти не передбачають заборони вчинення таких дій.

Уповноважена особа Фонду не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ правочини неплатоспроможного банку, вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації є нікчемними. Відтак зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Такі обставини підтверджують спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішнім положенням Банку.

Крім того, умови додаткової угоди щодо зарахування вкладу шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, суперечать ознакам публічного договору, а тому є нікчемним.

Твердить, що позивачка не вносила суми вкладів за договорами, а тому немає підстав для включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено певну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко