Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2019 року у справі №0640/3952/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №0640/3952/18

провадження №К/9901/6000/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді: Нагірняка М.Ф. від 30 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 22 січня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 65 від 22.06.2018 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 65 від 22.06.2018 року, та зобов`язано повторно розглянути його звернення від 26.02.2018 року у повній відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у встановленому порядку не розглянув заяву позивача та не прийняв рішення щодо можливості призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 29.10.1982 року по 17.10.1984 року проходив військову службу в Республіці Афганістан, де отримав множинні осколкові поранення голови, тулубу, лівої руки та обох ніг.

6. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (протокол від 20.07.2012 року №1448) визнано, що отримані ОСОБА_1 поранення пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії.

7. Рішенням Житомирської МСЕК-2 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 з 25.09.2012 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби.

8. Рішенням Житомирської МСЕК-2 від 15.04.2013 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 з 10.04.2013 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби.

9. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей».

10. 22 червня 2018 року рішенням Міністерства оборони України, оформленим протоколом № 65, ОСОБА_1 відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відсутні правові підстави для призначення одноразової грошової допомоги.

11. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що інвалідність позивачу було встановлено у 2012 році до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. На час встановлення інвалідності позивачу діяли правила статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок № 499. Крім того, зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

13. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - лютий 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

16. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла у лютому 2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

17. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

18. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

19. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

20. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок №499).

21. Так, частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній до 1 січня 2014 року, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

22. Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

23. Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

24. З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 25 вересня 2012 року, але із відповідною заявою він звернувся лише у лютому 2018 року, тобто із пропуском трирічного строку звернення, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів зазначає наступне.

25. Як зазначалось вище, пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

26. Днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у позивача є 25 вересня 2012 року відповідно до приписів пункту 3 Порядку № 975, що відповідачем не заперечується, а відтак виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

27. Так, частина 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI від 04 липня 2012 року.

28. Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

29. Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, частина 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесена Законом України № 5040-VI від 04 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», набрала чинності 01 січня 2014 року, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.

30. Доводи відповідача про те, що нова редакція (з 01 січня 2014 року) Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на позивача з огляду на дату звільнення також є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство пов`язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Отже, у спірних правовідносинах застосовується редакція статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла до 01 січня 2014 року, оскільки інвалідність встановлена вперше у 2012 році.

31. Відповідно до пункту 7 Постанови №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

32. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

33. Встановлено, що Міністерство оборони прийняло одне із передбачених Порядком рішень, а саме: про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, викладену у протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. .

34. Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем у встановленому порядку не розглянуто заяву позивача та не прийнято рішення щодо можливості призначення йому виплати одноразової грошової допомоги є помилковим.

35. Враховуючи те, що судом встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання такої допомоги, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є визнання протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №499 та статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

36. При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до частини першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

38. З огляду на наведене, судові рішення відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва ) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний