Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №462/3097/17

адміністративне провадження №К/9901/35162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - ОСОБА_2, на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді Попко Я.С., Хобор Р.Б., Сапіга В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі - управління ПФУ) про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

13 липня 2017 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати управління ПФУ провести поновлення їй пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Залізничний районний суд міста Львова постановою від 16 серпня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови у виплаті пенсії за віком та зобов'язав поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 14 січня 2017 року. Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання управління ПФУ поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 13 січня 2017 року - залишив без розгляду.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову - про часткове задоволення позову. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 13 січня 2017 року включно - залишив без розгляду. Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 Зобов'язав управління ПФУ поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14 січня 2017 року, та провести відповідні виплати, із проведенням індексації та компенсації. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції у частині залишення позовних вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 13 січня 2017 року без розгляду і через представника звернулася із касаційною скаргою про його зміну в частині строку з якого має бути поновлена пенсія позивачки та зобов'язати управління ПФУ провести поновлення пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову відповідно до Закону № 1058-ІV та на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

У касаційній скарзі йдеться про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній на час розгляду справи в суді.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд України вже висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права і, зокрема у постанові від 08 грудня 2015 року (справа № 645/2730/15-а) зазначив таке.

З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Усуваючи розбіжності у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду Верховний Суд України вказав, що спори у справах зазначеної категорії мають вирішуватися з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Подібні норми права містяться у статтях 122, 123 КАС, у чинній на сьогодні редакції.

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням строків звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивачки слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - ОСОБА_2, залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко