Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 380/12839/21

адміністративне провадження № К/990/14060/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Мартинюка В.Я. від 14 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М., Улицького В.З. від 17 травня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр», в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6127 від 10 травня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року позовну заяву Держгеонадр прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву залишено без розгляду.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу Держгеонадр залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року - без змін.

5. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення відповідачем законодавства про надрокористування позивач дізнався 25 березня 2021 року на Робочій групі з питань надрокористування при розгляді питання щодо подальшої дії спеціального дозволу. Відтак суди вважають, що саме з 26 березня 2021 року розпочався перебіг строку звернення до суду позивачем із даним позовом. А тому враховуючи, що позов було подано 23 липня 2021 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Держгеонадра звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем дотримано строк звернення із позовом до суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що перебіг цього строку слід обраховувати з дня закінчення 15-денного строку з моменту отримання відповідачем повідомлення від 06 квітня 2021 року. Оскільки останній день подання позову припадав на 01 серпня 2021 року, позовну заяву було надіслано поштовим зв`язком 23 липня 2021 року, тобто в межах тримісячного строку.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Львівський каменеобробний завод «Каменяр» подало відзив на касаційну скаргу Державної служби геології та надр України, відповідно до змісту якого відповідач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та просить касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

10. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

12. Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

13. Отже, вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен перевірити з якого часу розпочався перебіг строку, чи пропущено цей строк, чи є поважними причини такого пропуску.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14. Так, судом першої інстанції встановлено, що позовна заява Державної служби геології та надр України направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 23 липня 2021 року.

15. Зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом спору в даній справі є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6127 від 10 травня 2016 року.

16. Частиною першою статті 26 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами припиняється у разі 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Згідно з частиною другою цієї статті право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

17. За змістом наведеної норми обов`язковими умовами анулювання дозволу на користування надрами за пунктом 5 в судовому порядку є встановлення фактів порушення інших умов, передбачених спеціальним дозволом, а також незгода надрокористувача з припиненням права користування надрами.

18. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №813/2443/16 та постанові від 12 листопада 2020 року у справі №260/943/19 орган, який від імені держави надав дозвіл на користування надрами, повноважний припинити право користування надрами у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

19. Крім того, Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №812/1735/17, від 22 січня 2019 року у справі №810/3865/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 813/2441/16 вже висловлювалась правова позиція з приводу застосування положень частини першої статті 26 Кодексу України про надра, яка полягає в тому, що суд може припинити право користування надрами лише у разі незгоди користувачів в указаних вище випадках.

20. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом обмеження суб`єкта владних повноважень, у визначених законом випадках, приймати рішення про припинення права користування надрами в межах адміністративної процедури. Таким чином, законом встановлюється судовий порядок позбавлення права користування надрами, як додаткова гарантія захисту прав надрокористувачів, яка реалізується під час звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду.

21. Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

22. Оскільки закон пов`язує виникнення підстав, що дають позивачу як суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення позову про припинення користування надрами також і з незгодою відповідача з таким припиненням, а тому саме з отриманням таких відомостей пов`язано початок перебігу строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 02 липня 2020 року у справі № 240/118/19 та від 07 грудня 2020 року у справі № 805/2406/18-а.

23. За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суб`єкт владних повноважень, звертаючись до суду з вимогою припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу після отримання незгоди від надрокористувача, діяв в межах встановленої чинним законодавством процедури.

24. Таким чином, висновки судів щодо початку перебігу строку звернення до суду з 25 березня 2021 року, дати засідання Робочої групи з питань надрокористування при розгляді питання щодо подальшої дії спеціального дозволу, не можна визнати обґрунтованими.

25. Як вбачається з матеріалів справи, позивач вжив заходи для з`ясування наявності чи відсутності згоди відповідача на анулювання дозволу та надіслав відповідачу лист №5197/01/07-21 від 06 квітня 2021 року «Щодо надання згоди/незгоди на припинення права користування надрами» (а.с.40), в якому позивач просив у 15-денний строк надати до Держгеонадр власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, згідно з спеціальним дозволом на користування надрами №6127 від 10 травня 2016 року.

26. У відповідь на лист Держгеонадр від 06 квітня 2021 року відповідач надіслав контролюючому органу лист №16/04 від 16 квітня 2021 року (а.с. 41), відповідно до змісту якого товариство висловлює свою незгоду на припинення спеціального дозволу №6127 від 10 травня 2016 року на право користування надрами.

27. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо дати отримання позивачем листа №16/04 від 16 квітня 2021 року.

28. Водночас як вбачається з тексту позовної заяви (а.с.5), Держгеонадра зазначила, що лист відповідача щодо незгоди на анулювання спеціального дозволу на користування надрами державний орган отримав 19 квітня 2021 року, про що свідчить й вхідна реєстрація цього листа позивачем, а саме №7298/02/07-21 від 19 квітня 2021 року.

29. Відтак дата, з якої розпочався перебіг строку на звернення з позовом до суду, є 19 квітня 2021 року, тобто день, коли Держгеонадра отримали лист відповідача та дізналися про його незгоду щодо припинення права на користування надрами.

30. З огляду на викладене, Суд вважає помилковим твердження скаржника про те, що лист Держгеонадр №5197/01/07-21 від 06 квітня 2021 року відповідачем отримано 16 квітня 2021 року, а тому строк звернення до суду для позивача почав обчислюватися після спливу 15 днів на надання згоди/незгоди з 01 травня 2021 року та закінчується 01 серпня 2021 року.

31. Таким чином, перебіг строку на звернення з даним позовом до суду починається 19 квітня 2021 року, закінчення такого строку припадає на 19 липня 2021 року, однак позовну заяву подано до суду засобами поштового зв`язку 23 липня 2021 року.

32. Відтак, оскільки позивач звернувся до суду поза межами строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України з дати отримання незгоди відповідача, строк є пропущеним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За правилами частин першої та четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

34. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року підлягають зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа