Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №640/20569/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа №640/20569/18

адміністративне провадження №К/9901/12872/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН""

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року (головуючий суддя - Бояринцева М. А.)

та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ганечко О. М., судді - Федотов І. В., Коротких А. Ю.)

у справі №640/25069/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН""

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН " " (далі - Товариство, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН"", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 04 квітня 2018 року №630185/34240626 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.03.2018 №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН"";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.03.2018 №18 подану ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН"";

- стягнути на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН"" суму судового збору у розмірі ~money0~ за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2019 року позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу строк до десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, позовну заяву повернуто позивачу. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, при цьому не наведено поважних причин його пропуску, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 123 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та передати справу на розгляд до окружного адміністративного суду м.

Києва. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що строк оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної становить 1095 днів, не залежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове врегулювання спору, а також, що строки, визначені у ст. 102 ПК України, застосовуються не лише щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, а й щодо оскарження будь-якого рішення податкового органу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Частинами 3, 4 статті 122 КАС України Для захисту прав, свобод та інтересів особи Частинами 3, 4 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених Пунктом 56.18 статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених пункту 102.1 статті 102 ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пункту 102.1 статті 102 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - ~law49~) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття ~law50~ дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина 4 статті 99 КАС України (у відповідній редакції), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини 4 статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України судова палата вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом розгляду цієї справи є рішення Комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної, тобто рішення податкового органу, для якого податковим законодавством передбачено можливість досудового врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою до ДФС України і позивач таким правом скористався.

Так, 16 квітня 2018 року Товариство звернулось до відповідача зі скаргою на рішення Комісії Державної фіскальної служби від 04 квітня 2018 року №630185/34240626 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №18 від 19.03.2018 (а. с. 56-60). Зазначена скарга була розглянута ДФС України і за результатами її розгляду прийнято рішення від 31 травня 2018 року №8462/34240626/2 (а. с. 93).

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку для звернення з адміністративним позовом у цій справі застосовується тримісячний строк, а тому звернувшись з позовною заявою у цій справі до суду 06 грудня 2018 року, позивач пропустив встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду та не навів при цьому жодних поважних причин його пропуску.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, на пропозицію суду першої інстанції, не повідомив. Також Товариством не наведено таких підстав в апеляційній та касаційній скаргах.

Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРДЕН"" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова