Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №810/2784/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №810/2784/18

адміністративне провадження №К/9901/17106/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (суддя Кушнова А. О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуючий суддя Аліменко В. О., судді: Безименна Н. В., Кучма А. Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Імпекс"

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Імпекс" (далі також - позивач/ТОВ "Ліга Імпекс") звернулось до суду із позовом до Київської митниці ДФС (далі також - відповідач/Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2018 року №UA125000/2018/000022/2.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, і чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Однак митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2018 року №UA125000/2018/000022/2.

Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що відмова Митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 січня 2018 року між ТОВ "Ліга Імпекс" (покупець) та компанією Toray Textiles Central Europe, s. r. o. (резидент Чехії) (продавець) укладено контракт №ТТСЕ-2901/1, на умовах якого продавець продає, а покупець купує товари відповідно до інвойсів, вантажних митних декларацій або товарно-транспортних документів на кожну поставку окремо, які є невід'ємною частиною договору і складаються відповідно до вимог контракту.

9 березня 2018 року ТОВ "Ліга Імпекс" на підставі зовнішньоекономічного контракту від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1 та інвойсу від 6 березня 2018 увезено на територію України товари, а саме, поліестрові тканини у кількості 1778 рулонів.

14 березня 2018 року позивачем подано до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі також - ЕМД) №UA125200/2018/683164, у якій для митного оформлення задекларовано товари, а саме: тканини з синтетичних комплексних ниток, з вмістом нетекстурованих ниток з поліефіру, пофарбовані (тканина зі 100% поліестру типу "С") в асортименті.

Митна вартість товару відповідно до графи 42 митної декларації від 14 березня 2018 №UA125200/2018/683164 становить 14455,76 євро (463721,77 грн. ) на умовах поставки FCA CZ Prostejov.

Відповідно до графи 43 ЕМД митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були подані: зовнішньоекономічний контракт від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1; інвойс від 6 березня 2018 року №20170458 на суму 14455,76 EUR; сертифікат походження товару від 06 березня 2018 року №770247; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), складена 6 березня 2018 року; довідка про транспортні витрати від 9 березня 2018 року №1; договір про надання послуг митного брокера від 31 січня 2018 року №МБ-ТЛБГ-31/01-18.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, 14 березня 2018 року митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також про виявлені у них розбіжності та запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку; прайс-лист виробника; митну декларацію країни відправлення, де зазначена ціна товару та її переклад; біржові котирування вартості сировини для виготовлення заявленого товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит декларант позивача (ТОВ "СіБіЕс ЛОГІСТІК") повідомив митний орган про відсутність на момент митного оформлення товарів додаткових документів та просив митний орган достроково прийняти рішення про визначення митної вартості імпортованих товарів.

14 березня 2018 року Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA125000/2018/000022/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 14 березня 2018 року №UA125200/2018/683164 (14455,76 євро/463721,77 грн. ) скоригував до рівня 27799,12 євро.

При застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів використано митні декларації інших суб'єктів господарювання від 2 лютого 2018 року №UA100010/2018/122702, від 6 червня 2017 року №UA100010/2017/266740, від 18 лютого 2018 року №UA305200/2018/4582 та від 24 січня 2018 року №UA100120/2018/376209.

Також на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2018/00014.

Після здійснення коригування митної вартості товари випущені у вільний обіг шляхом подання нової ЕМД від 14 березня 2018 року № UA125200/2018/683205 та надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

26 березня 2018 року позивач у порядку, визначеному частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, звернувся до митного органу із заявою, в якій просив визнати митну вартість товару, що була зазначена позивачем. До вказаної заяви позивач приєднав додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а саме: копію інвойсу від 8 березня 2018 року №20170458; копію договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 6 березня 2018 року №~organization0~; копію прайс-листа; копію банківської виписки від 5 березня 2018 року; копію рахунку на оплату послуг з оцінки майна від 12 березня 2018 року №СФ-025; копію акта надання послуг з оцінки майна від 12 березня 2018 року №5221; копії пакувальних листів від 8 березня 2018 року.

Розглянувши додатково подані документи, митний орган дійшов висновку про відсутність підстав для визнання митної вартості, задекларованої позивачем, оскільки подані ним документи містять розбіжності і не дозволяють встановити числові значення складових митної вартості товарів.

Залишаючи без змін скориговану митну вартість товарів, Митниця в листі від 30 березня 2018 року №2356/2/10-70-19-47 виходила з такого: - декларантом не було надано документів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення та їх вартість: актів прийому-передачі, заявок, рахунків, складання яких передбачено умовами договору міжнародного перевезення від 6 березня 2018 року №~organization1~; - прайс-лист виробника товару не містить інформації щодо артикулів тканин, що імпортуються за інвойсом, наданим позивачем до митного оформлення; - подані декларантом документи, що свідчать про оплату товару, містять численні розбіжності: інвойс виставлений після відвантаження товару, що суперечить умовам контракту; датою оплати у ньому значиться дата, що передує його складанню та отриманню декларантом; оплата декларантом вартості товару була здійснена до моменту отримання інвойсу та після визначеної у ньому дати оплати (due date); інвойс та платіжне доручення не містять інформації, які б давали можливість ідентифікувати партію товару, яких вони стосуються; - звіт про оцінку майна складений з порушенням вимог пунктів 47,49,54 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Київська митниця ДФС зазначає наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність у них певних відомостей щодо складових митної вартості; митним органом, реалізовуючи дискреційні повноваження, у межах та у спосіб, визначених законом повноважень, було проведено процедуру консультації та витребувано у декларанта додаткові документи з метою усунення сумнівів щодо заявленої митної вартості імпортованого товару, які виникли у органу доходів і зборів. Таким чином, відповідач наполягає на правильності застосування ним другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, Митниця вказує, що позивач не має права посилатися, а суд досліджувати документи, які не надавалися для здійснення митного оформлення на час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а надані у 80-денний термін з метою спростування розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах;

Спірне рішення містить причини, через які заявлена митна вартість не може бути визнана, наявність у митного органу інформації про рівень митної вартості подібного товару, права декларанта здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та оскаржити спірне рішення про коригування;

Стаття 55 Митного кодексу України не містить жодної вимоги чи обов'язку митниці зазначати конкретні документи, що містять неповні відомості чи конкретні розбіжності у документах.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ліга Імпекс" зазначає таке:

Подані позивачем документи у своїй сукупності об'єктивно підтверджують вартість товару, який підлягав декларуванню. При цьому судами не встановлено ознак того, що позивач будь-яким чином намагався занизити митну вартість товару, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товару є незаконним і підлягає скасуванню, а право на таке оскарження є невід'ємним;

Позивачем самостійно надано додаткові документи, які також підтвердили правильність визначення вартості товарів, що декларуються;

Твердження касаційної скарги про те, що посадові особи Митниці не зобов'язані зазначати конкретні документи, які містять неповні або неточні відомості є суперечливими, оскільки в той же час скаржник здійснює посилання на частину 2 статті 55 Митного кодексу України, яка передбачає обов'язок посадових осіб митниці вказувати на обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не можна визнати;

Посилання скаржника на те, що право платника на подання додаткових документів протягом 80 днів з дня випуску товарів має бути реалізовано до моменту прийняття рішення про коригування митної вартості товару і в іншому випадку суд не має права використовувати відомості, які містяться у вказаних документах, при прийняття рішення по суті, є необґрунтованим, оскільки обставини, які підлягають доказуванню, включають в себе і результати додаткових заходів, які вживалися декларантом на підтвердження правильності розрахунку митної вартості за першим методом;

Аргументи Митниці щодо неможливості застосувати будь-який з передбачених методів розрахунку митної вартості (2а, 2б, 2в, 2г, 2ґ) з підстав відсутності відомостей про факти митного оформлення аналогічних товарів є безпідставними, оскільки митна вартість товару позивача ґрунтується на інформації, яка була раніше визначена митним органом.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод.

Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частиною 2 статті 54 Митного кодексу України.

За правилами частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частини 1 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обгрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України (частина 10 статті 55 Митного кодексу України).

Таким чином, подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Позивачем подано до митного органу як основний пакет документів для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (на стадії заявлення митної вартості), так і додаткові документи (після коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів). Подача додаткових документів є правом декларанта та має своїм призначенням визначення належності обраних останнім підходів. На основі системного аналізу відповідних документів (як основного пакету документів, так й додаткових), контролюючий орган встановлює належність застосовуваного методу та власне саму митну вартість імпортованих товарів.

Відмовляючи позивачу у визнані митної вартості, зазначеної ним у ЕМД від 14 березня 2018 року №UA125200/2018/683164, відповідач виходив з того, що обставини оплати позивачем оцінюваного товару суттєво відрізняються від умов зовнішньоекономічного контракту. Крім того, подані позивачем платіжні документи не дають змоги встановити товар та відповідну поставку, що був оплачений. Так, митний орган зауважив, що умовами контракту від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1 передбачено, що товар оплачується на умовах повної передоплати після виставлення рахунку та до моменту відправлення вантажу. Водночас подані позивачем документи підтверджують, що товар ТОВ "Ліга Імпекс" було оплачено напередодні отримання інвойсу. При цьому платіжне доручення в іноземній валюті не містить посилання на інвойс, що унеможливлює ідентифікацію платежу та товару, за який його здійснено.

З даного приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 3.1,4.2 контракту від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1 оплата за товар здійснюється шляхом повної передоплати після виставлення рахунку та до відправки товару. Датою відправки товару вважається дата товарно-транспортної накладної.

5 березня 2018 року позивачем перераховано Toray Textiles Central Europe, s. r. o. кошти у розмірі 14455,76 євро, що підтверджується банківською випискою.

6 березня 2018 року компанією Toray Textiles Central Europe, s. r. o. було виставлено інвойс №20170458 на суму 14455,76 євро.

Цього ж дня Toray Textiles Central Europe, s. r. o. було відвантажено оцінюваний товар, що підтверджується CMR №б/н від 6 березня 2018 року. При цьому вказаний інвойс містить найменування та реквізити продавця Toray Textiles Central Europe, s. r. o. і покупця ТОВ "Ліга Імпекс", умови поставки (FCA CZ Prostejov), найменування товарних позицій (C-grade linings in various types), їх кількість (1778 рулонів 90348,50 метрів), одиницю виміру, ціну (0,160 євро/метр), загальну вартість рахунку (14455,76 євро), валюту, в якій визначено грошове зобов'язання.

Отже, за наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність та вичерпність перелічених відомостей дає можливість ідентифікувати інвойс від 6 березня 2018 року №20170458 з поставкою оцінюваного товару та експортною декларацією країни відправлення.

Крім того, відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Щодо невідповідності фактичного порядку оплати за товар приписам контракту від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1, то суд резюмує, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов'язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони.

Для цілей митного законодавства важливою є об'єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій. У справі, що переглядається, виконання умов відповідного контракту підтверджується на основі системного аналізу юридичних фактів, що пов'язані із виконанням сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що банківські платіжні документи в іноземній валюті містили відомості про призначення платежу, а саме: "prepayment for C-grade linings to contract ТТСЕ-2901/1 from 29 січня 2018 року" або "передоплата за тканини типу "С " згідно з контрактом від 29 січня 2018 року №ТТСЕ-2901/1".

Так, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, Суд погоджується із тим, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Щодо доводів відповідача про непідтвердження такої складової митної вартості як транспортні витрати, судами встановлено наступне.

На підтвердження розміру транспортних витрат позивачем додано до митної декларації міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 6 березня 2018 року та довідку про транспортні витрати від 9 березня 2018 року №1, складену перевізником - ФОП ОСОБА_1, відповідно до якої транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_2 з причіпом НОМЕР_1 становлять 1200,00
євро, у тому числі за маршрутом Простейов (Чехія) - митний пункт "Краківець" (Україна) - 500 євро та митний пункт "Краківець" (Україна) - м. Харків (Україна) - 700 євро.

Разом із заявою про визнання заявленої декларантом митної вартості товару позивачем митному органу додатково було надано договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 6 березня 2018 року №~organization2~ (наявний у матеріалах справи), у порядку та на умовах якого перевізник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язувався прийняти і доставити ввірений йому замовником (ТОВ "Ліга Імпекс) вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу.

Таким чином, вказаними документами спростовано доводи відповідача про непідтвердження позивачем транспортних витрат.

Аргументи Митниці про те, що транспорті витрати обов'язково повинні підтверджуватись актами приймання-передачі виконаних послуг, заявками та платіжними документами правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У справі, що переглядається, інформація про маршрут руху вантажу та автомобільний транспорт, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару, зазначена у довідці про транспортні витрати, узгоджується з інформацією, що зазначена у товарно-транспортній накладній (CMR) від 6 березня 2018 року.

Маршрут руху, умови перевезення відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

Таким чином, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у Митниці підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Також підлягають відхиленню доводи відповідача про те, що наданий позивачем прайс-лист не містить інформації про товар, зокрема його артикул, що не дозволяє використовувати його для порівняння з вартістю оцінюваного товару, оскільки зазначені обставини жодним чином не підтверджують заниження позивачем митної вартості товарів.

Чинним національним законодавством та у міжнародному комерційному праві не передбачено виключного переліку інформації, яку повинен містити прайс-лист.

Відповідно до принципу свободи підприємницької діяльності учасники таких відносин вільні у виборі способів ініціювання та досягнення домовленостей про поставку товарів і послуг, у тому числі шляхом обрання форми і змісту прайс-листа.

Суд також погоджується із позицією попередніх судових інстанцій щодо доводів Митниці в частині невідповідності звіту про оцінку майна вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, оскільки зазначені недоліки не впливають на правильність визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом з огляду на підтвердження позивачем заявленої митної вартості документами, передбаченими частиною 2 статті 53 МК України.

З огляду на викладене, контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування один із другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Митницею порушено вимоги принципу обгрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків.

Отже, суди дійшли правильних висновків про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Таким чином, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувались іншими суб'єктами господарювання за митними деклараціями, є протиправним.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Київської міської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №810/2784/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх