Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №400/6516/21

адміністративне провадження № К/990/18377/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №400/6516/21

за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2023 (головуючий суддя Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод» «НАРП» (далі також - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення №42414290704, №42014290704 від 20.05.2021.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, контролюючий орган подав апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, просив поновити строк для її подання.

П`ятий апеляційний адміністративний суду в ухвалі від 20.02.2023 визнав обґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, однак залишив її без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Миколаївській області 20.02.2023 о 16:44.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 повернуто скаржнику.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу про повернення апеляційної скарги доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Миколаївській області 07.03.2023, 16:53.

21.04.2023 контролюючим органом, після сплати судового збору, повторно подано через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2023 у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відмовлено на підставі частини 2 статті 299 КАС України.

При цьому, апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідачем пропущено присічний річний строк, протягом якого йому могло бути поновлено строк апеляційного оскарження.

Не погодившись із вказаною ухвалою від 28.04.2023, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, неврахування тієї обставини, що пропуск строку, встановленого статтею 299 КАС України, у даному випадку, не обумовлений його суб`єктивною поведінкою та не залежав від його волі (простій у роботі), просило її скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

В свою чергу, частиною 2 статті 299 КАС України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Тобто ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень.

При цьому, дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Водночас, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, у тому числі, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції 14.02.2022 (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.02.2022) в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (копію ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2021 отримано представником контролюючого органу 20.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення; відзив на позовну заяву подано відповідачем 16.09.2021; крім того, представником позивача 13.10.2021 було подано письмове клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, на якому міститься позиція представника контролюючого органу Мерзлікіна О.С., в якій він щодо вирішення такого клопотання покладається на розсуд суду), проте вдруге апеляційна скарга на це рішення подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду 21.04.2023, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення від 14.02.2022.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції передбачених частиною 2 статті 299 КАС України виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у даній справі не встановлено.

Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується контролюючим органом, копію рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 отримано відповідачем 24.02.2022, а повторна апеляційна скарга подана ним до суду 21.04.2023, тобто після спливу року вже навіть після одержання копії оскаржуваного рішення, обізнаності про його існування та зміст.

Водночас, не можна залишити поза увагою й ту обставину, що при подачі первісної апеляційної скарги (14.02.2023) суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду (простій у роботі), однак остання залишалась без руху та в подальшому була повернута контролюючому органу у зв`язку із недотриманням ним вимог процесуального закону щодо додання документу про сплату судового збору.

Врахувавши наведене вище в сукупності, П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов переконання про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на підставі частини 2 статті 299 КАС України, про що 28.04.2023 постановив відповідну ухвалу.

Доводи ж касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні вказаного судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва