Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №810/2775/17

адміністративне провадження №К/9901/46598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Протексім»

на постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017(суддя - Щавінський В.Р.)

та Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (судді - Костюк Л.О., Бужак Н.П., Троян Н.М.)

у справі №810/2775/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протексім»

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Протексім» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДФС) від 29.05.2017.

Позов мотивовано тим, що ДФС безпідставно дійшла висновку про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентом не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Тому, у відповідача не було підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

ДФС у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Норд Вест ЛТД" за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 складено акт від 13.09.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Норд Вест ЛТД", в наслідок чого завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 123 438 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року.

На цій підставі ДФС 29.05.2017 прийнято податкове-повідомлення №0019541411 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 123 438 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та "Норд Вест ЛТД" господарський договір реально не виконувався, не призвів до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДФС про те, що господарські операції з ТОВ "Норд Вест ЛТД" не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договору поставки сільськогосподарської продукції від 25 січня 2017 року.

При цьому судами враховано наявність доказів того, що ТОВ "Норд Вест ЛТД" об'єктивно не мало можливості здійснювати поставку позивачу сої в межах вищезгаданого договору

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Протексім» залишити без задоволення, постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер