Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №420/5845/18

адміністративне провадження №К/9901/13202/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (суддя-доповідач: Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Коваль М.П.)

у справі № 420/5845/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з вимогами про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Як підставу свого позову він зазначив, що відповідач прийняв неправомірне рішення про відмову йому в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Одеський окружний адміністративний суд своїм рішення від 11 березня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку з тим, що скаржник подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд першої інстанції.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційну скаргу слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до вимог статті 297 КАС України в редакції, що була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Таким чином, судом не враховано положень процесуального законодавства, якими встановлено право особи звертатися з апеляційної скаргою безпосередньо до апеляційного суду.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, де зазначив, що апеляційна скарга була подана позивачем з порушенням порядку її подання, тому ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У відповідності до вимог статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно з підпунктом 15.16 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: суд видає виконавчі документи в паперовій формі. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Разом з цим, частиною 1 статті 186 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) встановлено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Здійснивши аналіз викладених норм, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виходячи з принципу пропорційності при здійсненні судочинства, особа, яка подає апеляційну скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, зокрема статті 297 КАС України, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).

У справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому є таким, що підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Мартинюк

Судді А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко