Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа №260/3162/22

адміністративне провадження № К/990/6073/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Уханенка С. А., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/3162/22

за позовом ОСОБА_1

до Печерського районного суду міста Києва

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Печерського районного суду міста Києва

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року, прийняту у складі судді Гебеш С.А.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді Гінда О.М., Пліш М.А.)

УСТАНОВИВ:

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського районного суду міста Києва, в якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду міста Києва щодо належного оформлення в паперовій формі двох виконавчих листів у справі №757/36490/20-ц на примусове виконання рішення даного суду від 18.11.2020 року і додаткового рішення цього ж суду від 17.12.2020 року та щодо надіслання оригіналів таких виконавчих листів на поштову адресу представника Шимана Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 );

1.2. зобов`язати Печерський районний суд міста Києва належним чином оформити в паперовій формі два виконавчі листи у справі №757/36490/20-ц на примусове виконання рішення даного суду від 18.11.2020 року і додаткового рішення цього ж суду від 17.12.2020 року та надіслати оригінали таких виконавчих листів на поштову адресу представника Шимана Юрія Васильовича (а/с 9-Д, ВЗ Ужгород, 88000);

1.3. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) всі судові витрати по справі, а саме 992,40 грн. судового збору і 10000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

2. 04 листопада 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року, закрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2.1. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

2.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного суду міста Києва (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 4, код ЄДРПОУ - 02896745) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 3500 (три тисячі п`ятсот гривень).

3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем самостійно відновлено законні права та інтереси позивача, тому провадження у справі слід закрити на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Також вказав, що враховуючи те, що суд ухвалою закриває провадження у справі, суд вважає за можливе повернути позивачу, сплачений при поданні позову, судовий збір в розмірі 992,40 грн, а також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 грн.

ІІ. Касаційне оскарження

4. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції в частині повернення судового збору та стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу Печерським районним судом міста Києва подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 лютого 2023 року.

5. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено частину першу статті 189, пункт 2 частини першої статті 238, частину першу, другу статті 245 КАС України, а також неправильно застосовано положення частини другої статті 134, частини восьмої статті 139, пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат.

7. Додатково зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини восьмої статті 139 КАС України, викладених у постановах від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303 та від 24 червня 2021 року у справі №810/3180/18.

8. Крім того, відповідач з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 наголосив, що стягнуті витрати на правову допомогу не відповідають критеріям визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсності; 2) необхідності; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

9. Таким чином, на переконання скаржника, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, порушив норми процесуального права, а саме: частину другу статті 134 та статті 139 КАС України та, закриваючи провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, протиправно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

10. Виходячи з вищевикладеного, у зв`язку із закриттям судом першої інстанції провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, у суду першої інстанції були відсутні законні підстави відповідно до статті 139 КАС України для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

11. Також відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 5 частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір», чим порушено порядок повернення сплаченого судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, оскільки позивач з таким клопотанням не звертався, натомість просив стягнути сплачену суму судового збору з відповідача.

12. Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати в повному обсязі постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

13. 09 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження та обставин, які свідчать, що наведені скаржником аргументи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи.

14. Верховним Судом витребувано справу №260/3162/22 з Закарпатського окружного адміністративного суду.

15. 20 березня 2023 року справа №260/3162/22 надійшла до Верховного Суду.

16. Відзив від позивача на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

18. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

21. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

22. Статтею 238 КАС України регламентовано підстави закриття судом провадження у справі, зокрема:

якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 2);

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8).

23. Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

24. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

ІV. Позиція Верховного Суду

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. За приписами частини другої статті 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

27. Так, судові витрати, за приписами частини першої статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

28. Позивачем у справі заявлено до відшкодування саме суми сплаченого судового збору й витрати на професійну правничу допомогу.

29. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).

30. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

31. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн відповідно до квитанції від 24.08.2022. Також, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

32. За висновком суду апеляційної інстанції, хоч Закон України "Про судовий збір" вказує на те що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, однак скасування ухвали суду першої інстанції з вказаної підстави свідчитиме про надто формалізований підхід при вирішенні справи та призведе до необхідності вчинення позивачем додаткових процесуальних дій з метою стягнення сплаченого судового збору, на яке він має право відповідно до закону. Вказане не буде суперечити нормам КАС України.

33. Верховний Суд не погоджується з вказаним висновком, з огляду на відсутність клопотання, якого вимагає закон, що унеможливлює здійснення відповідної процесуальної дії судом під час винесення рішення.

34. Разом з тим, слід зазначити, що сплачений позивачем судовий збір у цій справі може бути повернуто за клопотанням позивача у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

35. Витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України КАС України.

36. Однак, зі змісту цієї норми КАС України, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.

37. Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

38. З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, Суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

39. З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині повернення судового збору та стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме положення частини другої статті 134, частини восьмої статті 139 КАС України та пункту 5 частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

40. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

41. Враховуючи зазначене, касаційна скарга Печерського районного суду міста Києва підлягає задоволенню, а ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року - скасуванню з ухваленням нового рішення в частині.

VI Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Печерського районного суду міста Києва задовольнити.

2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року в частині повернення судового збору та стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у розподілі судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач Н. В. Шевцова

Судді В. Е. Мацедонська

С. А. Уханенко