Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 160/14919/22

адміністративне провадження № К/990/7985/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Федосєєва Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року (головуючий суддя Врона О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (головуючий суддя Іванов С. М., судді: Панченко О. М., Чередниченко В. Є.)

І. Суть спору

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Петропавлівська селищна рада), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Петропавлівської селищної ради від 19 листопада 2021 року № 582-11/VІІІ «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Петропавлівського селищного голови ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним звільнення з публічної служби в органах місцевого самоврядування - з виборної посади Петропавлівського селищного голови Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді селищного голови Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області з 23 листопада 2021 року;

- стягнути з Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2021 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку 812,04 грн в день без урахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішення Петропавлівської селищної ради від 19 листопада 2021 року № 582-11/VІІІ є протиправним та незаконним, прийняте з порушенням законодавства та Регламенту без визначення конкретної підстави, що суперечить принципу юридичної визначеності.

ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 призначений на посаду селищного голови Петропавлівської селищної ради на підставі рішення від 25 листопада 2020 року № 1-1/VІІІ.

Рішенням Петропавлівської селищної ради від 19 листопада 2021 року

№ 582-11/VІІІ висловлено недовіру Петропавлівському селищному голові ОСОБА_1 та достроково припинено його повноваження.

Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Установлено позивачу термін для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду нової обґрунтованої заяви щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач у позовній заяві лише посилається на факт введення воєнного стану, але не обґрунтовує, яким чином запровадження цього стану унеможливило своєчасне звернення його до суду. Крім того, суд зауважив, що у грудні 2021 року позивач вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року у справі № 160/24946/21 позовна заява ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії була повернута без розгляду. Така ухвала суду була оскаржена позивачем до Третього апеляційного адміністративного суду, який 18 травня 2022 року постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги. Позивачем не надано доказів перебування за межами України в період з 19 травня 2022 року (після оскарження ухвали від 06 січня 2022 року в апеляційному порядку і прийняття Третім апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення від 18 травня 2022 року у справі № 160/24946/21). Крім того, позивач весь час діяв через представника, з яким укладено договір про надання правової допомоги від 03 грудня 2021 року, і неможливість представника звернутись з позовом в період з 19 травня 2022 року також необґрунтована.

На виконання вимог цієї ухвали суду, 13 жовтня 2022 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення процесуального строку із зазначенням підстав для такого поновлення. Зазначено, що строк звернення до суду був пропущений позиваечм з поважних причин, оскільки з огляду на введення на території України режиму воєнного стану, він зі своєю сім`єю вимушений був покинути межі Дніпропетровської області. Також зауважено про перебування представника позивача добровольцем у складі добровольчого формування Дніпровської міської територіальної громади «Варта Дніпра» та, як наслідок, неможливості подання адміністративного позову у більш ранні строки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду на подання позовної заяви до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки апеляційної скарги, оскільки мотиви, викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не обґрунтовують поважність пропуску такого строку. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивачем не було подано до суду будь-яких доказів перебування за межами Дніпропетровської області з зазначенням конкретних дат (періоду) та, як наслідок, неможливості подання адміністративного позову у більш ранні строки (зокрема через засоби поштового зв`язку з території інших областей України). Крім того, посилання скаржника на той факт, що його представник перебуває у складі добровольчого формування і неможливості вчасно звернутися до суду з позовом, суди попередніх інстанцій уважають безпідставним, оскільки позивач не був позбавлений можливості укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

06 березня 2023 року адвокат Федосєєв Є. О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не врахували доказ щодо контракту добровольця територіальної оборони Федосєєва Є. О. та не надали йому належної оцінки, оскільки представник позивача не мав об`єктивної можливості виконувати умови договору про надання правничої допомоги.

Також позивач стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, останній разом з сім`єю виїхав за межі Дніпропетровської області, оскільки місцезнаходження смт. Петропавлівка знаходиться недалеко від адміністративного рубіжу Дніпропетровської та Донецької області, а також на межі з Харківською областю. Маючи можливість повернутися до міста Дніпра у серпні 2022 року, позивач з`явився до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, що підтверджується розпискою про отримання копії судового рішення у кримінальній справі № 188/230/22, датованою 09 серпня 2022 року.

Крім того, скаржник зазначає, що ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року про повернення апеляційної скарги щодо первісного позову у справі № 160/24946/21 ОСОБА_1 не отримував, в Єдиному державному реєстрі судових рішень ця ухвала опублікована 26 травня 2022 року, в той час коли реєстр був закритий для загального доступу.

Поряд з цим, позивач наголошує на тому, що повторний поданий адміністративний позов разом з додатками був великий за обсягом документів (216 документів, 108 з яких мали були відправлені відповідачу), належним чином засвідченням копії документів власноручно займався ОСОБА_1 , у зв`язку з чим потребувало значний обсяг часу, щоб надрукувати додатки та засвідчити їх.

При цьому, скаржник посилається на неврахування практики Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 та постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 620/2924/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 826/6756/18. Разом з тим, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, яка не узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, від якого Велика Палата Верховного Суду відступає, що свідчить про те, що вказана справа може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подавали, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).

Частиною другою статті 123 КАС України установлено, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9 частини четвертої статті 169 КАС України).

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання строків звернення до суду.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

З аналізу викладеного вище законодавства убачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, з первинним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у межах, встановленого законом місячного строку звернення до суду. Проте, позовна заява була повернута ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року, а згодом апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції повернута позивачеві ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (справа № 160/24946/21). Повторно представник позивача звернувся до суду з цим позовом лише 23 вересня 2022 року.

Так, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт повернення (позовної заяви) апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої (позовної заяви) апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати (позовну заяву) апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку (звернення до суду) на апеляційне оскарження судових рішень.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 620/2924/19.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, Суд зауважив, що якщо зважити на фактор звернення позивача до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням строків звернення, на дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, який, зокрема, суд першої інстанції визнав таким, що не зовсім відповідає вимогам закону; на реалізацію позивачем гарантованого права на оскарження цього рішення й тривалість перегляду оскарженого рішення, на яку позивач чи його представник об`єктивно не могли вплинути; на зміст та характер порушень порядку подання позовної заяви, які встановив суд першої інстанції і які за наслідками перегляду справи апеляційним судом не були визнані очевидними й однозначними настільки, щоб визнати їх винятково продуктом помилкових вольових дій позивача чи його представника; на поведінку позивача після отримання рішення суду апеляційної інстанції й ознайомлення з окремою думкою суддів апеляційного суду; нетривалий відтинок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, то у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі.

Тобто, аналізуючи вказане вище, колегія суддів уважає, що вирішуючи питання про визнання причин пропуску строку поважними та їх поновлення після повторного звернення особи до суду з відповідним позовом, суди мають з`ясувати, серед іншого, чи був тривалий (нетривалий) відтинок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, а також поведінку позивача після отримання рішення суду апеляційної інстанції у первинному позові.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку (а саме з 19 травня 2022 року) позивач посилається на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України останній до серпня 2022 року перебував за межами Дніпропетровської області і не міг змоги вчасно звернутися до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість таких доводів скаржника, оскільки не було подано до суду будь-яких доказів перебування за межами Дніпропетровської області з зазначенням конкретних дат (періоду) та, як наслідок, неможливості подання адміністративного позову у більш ранні строки (зокрема через засоби поштового зв`язку з території інших областей України). Крім того, аргументи позивача про те, що повторно поданий адміністративний позов разом з додатками був великий за обсягом документів, у зв`язку з чим потребувало значний обсяг часу, щоб надрукувати додатки та засвідчити їх, колегія суддів також уважає безпідставними, оскільки вчинення таких дій не може займати тривалий час (повторне звернення позивача з цим позовом відбулося майже через 4 місяці).

Також Верховний Суд погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перебування представника позивача - адвоката Федосєєва Є. О. добровольцем у складі добровольчого формування Дніпровської міської територіальної громади «Варта Дніпра» не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися особисто з відповідною позовною заявою або укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог КАС України.

Посилання скаржника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 щодо звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, є безпідставним, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях питання щодо сплати судового збору або звільнення від сплати не вирішувалось. Водночас, якщо судами у справі № 160/24946/21 не вірно, на думку позивача, застосовано вищенаведену норму права, він не позбавлений можливості оскарження цих судових рішень в касаційному порядку, однак, матеріали цієї справи докази такого не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неповажності підстав пропуску строку на подання позивачем адміністративного позову в межах даної справи та правомірності його повернення на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Федосєєва Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року залишити без змін.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова