Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №460/742/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 460/742/19

адміністративне провадження № К/9901/34697/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (судді: Кухтей Р. В. (головуючий), Нос С. П., Шевчук С. М. ) у справі №460/742/19 (857/9489/19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004621401 від 22.03.2019 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 419784,96 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 335827,97 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 83956,99 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_1 та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (суддя Дудар О. М. ) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що операції між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_1 не підтверджені належними первинними документами, а надані позивачем документи в своїй сукупності не відображають суть господарських операцій, з огляду на умови договору, що їх регламентує, та не підтверджують фактичного отримання позивачем від ФОП ОСОБА_1 посередницьких послуг.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову Товариства, оскаржуване в частині податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат по спірним господарським операціям з огляду на їх фактичне здійснення, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №439/17-00-14-01/40841356 від 01.03.2019, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Західноукраїнська м'ясопереробна компанія" податкового, валютного законодавства за період з 19.09.2016 по
30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 19.09.2016 по 30.09.2018, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано, зокрема, тим, що господарські операції з контрагентом ФОП ОСОБА_1 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на ненадання позивачем належного документального підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента в межах договору про надання посередницьких послуг, оскільки не надано первинних документів, якими зафіксовано факт замовлення позивачем посередницьких послуг (завдань щодо кількості та якості ВРХ), документів з яких вбачається зміст та обсяг наданих ФОП ОСОБА_1 посередницьких послуг, розрахунку їх вартості залежно від кількості. Надані документи не розкривають змісту наданих послуг, відсутні дані які саме послуги, в якій кількості та вартості були фактично надані позивачу.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване в частині податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_1 відбувались у межах договору про надання посередницьких послуг №01/04 від 01.04.2017.

Відповідно до п.1.2 замовник (позивач) дає завдання, а посередник (контрагент) зобов'язується надавати замовникові за рахунок останнього такі посередницькі послуги: пошук потенційних постачальників ВРХ. Згідно з п.2.1, п.2.2 договору ціна складається із суми всіх платежів, отриманих посередником від замовника в якості винагороди за надані посередницькі послуги протягом усього строку дії договору. Розмір винагороди за виконання обов'язків становить 7 (сім) % від загальної вартості поставки ВРХ. Замовник сплачує винагороду за умови, що Посередником будуть виконані всі умови договору.

Відповідно до розділу 3 договору замовник надає посереднику завдання, яке містить кількість, якість ВРХ, яку замовник має на меті отримати від потенційного постачальника та строк виконання такого завдання. Посередник в строк 14 робочих днів з моменту отримання завдання, надає замовнику перелік потенційних постачальників із зазначенням умов здійснення поставки від таких постачальників. Завдання вважається виконаним, якщо умови, зазначені в п.3.1 договору, відповідають умовам здійснення поставки замовника від потенційних постачальників. В такому випадку сторони підписують акт наданих посередницьких послуг.

В підтвердження реальності отримання вказаних послуг позивачем було надано копії документів: договір про надання посередницьких послуг від 01.04.2017 №01/04; загальна оборотно-сальдова відомість за період з 19.09.2016 по 30.09.2018; платіжні доручення; акти наданих послуг.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на порушення, які допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, зазначає про безпідставне не врахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо неправомірного формування витрат за операціями без належного документального підтвердження фактичного проведення таких господарських операцій, що було встановлено під час проведення перевірки та підтверджено рішенням суду першої інстанції.

Зазначає про не надання Товариством документів, які б підтверджували факт отримання послуг від контрагента та безпосередній зв'язок таких послуг з постачанням ВРХ (заготівлю) на користь позивача іншими господарюючими суб'єктами, надані документи не розкривають зміст та обсяг наданих ФОП ОСОБА_1 посередницьких послуг, розрахунку їх вартості залежно від кількості та якості ВРХ, не надано завдань, що містить кількість, якість ВРХ, яку замовник має на меті отримати від потенційного постачальника та строк виконання такого завдання, а тому Товариством безпідставно сформовано дані податкового обліку за такими операціями. Не надано позивачем і будь - яких доказів, які б свідчили про необхідність та доцільність придбання таких робіт, послуг, як не надано і доказів того, що отримані роботи (послуги) мали економічний ефект для позивача.

11. Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом та підтвердження таких первинними документами та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податковий кодекс України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

13. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

14.1. Пункт 5.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

14.2. Пункт 6.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

14.3. Пункт 7.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

14.4. Пункт 9.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

14.5. Пункт 11.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка входить до складу витрат, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. В свою чергу, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

14.6. Пункт 15.

До складу загальновиробничих витрат, зокрема, включаються: витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; оплата послуг сторонніх організацій тощо).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат.

18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

19. До витрат включаються в тому числі і вартість придбаних робіт (послуг), що безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Посередницькі послуги належать до безтоварних операцій, а тому для формування витрат за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які мають однозначно свідчити про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідати змісту цієї діяльності.

При цьому, необхідно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі господарських операцій.

У підтвердження фактичного отримання послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, який має містити інформацію щодо суті господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання відповідних послуг, в актах виконаних робіт (наданих послуг) має бути конкретний перелік наданих послуг, місце, дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат, критерії для визначення вартості послуг, розрахунок вартості послуг, тощо.

Лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на посередницькі послуги до складу витрат.

20. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження належними первинними документами операцій з отримання послуг (надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують фактичне отримання посередницьких послуг), а також не підтвердження безпосереднього зв'язку послуг ФОП ОСОБА_1 з постачанням ВРХ (заготівлю) на користь позивача іншими господарюючими суб'єктами, а відповідно і неправомірність формування Товариством витрат за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати за такими операціями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

- не надано документів, які б містили надане позивачем контрагенту ФОП ОСОБА_1 завдання щодо кількості, якості ВРХ, яку Товариство має отримати від потенційного постачальника, та строк виконання такого завдання, як це передбачено п.3.1 договору №01/04;

- не надано перелік потенційних постачальників із зазначенням умов здійснення поставки від таких постачальників, що згідно умов договору мав надавати контрагент позивачу;

- не надано документів, в яких зазначено зміст, обсяг та розрахунок вартості наданих посередницьких послуг, залежно від кількості, якості отриманих замовником ВРХ, часового періоду виконання таких послуг. В актах про надання послуг зазначено лише, що надано послуги заготівлі ВРХ, вказано загальну вартість послуг. Будь - якої іншої інформації щодо суті господарської операції акти не містять, не вказано періоду здійснення послуг, їх обсяг, не зазначено складових розрахунку вартості послуг;

- акти про надання послуг не містять інформації відносно того пошук яких саме потенційних постачальників ВРХ було здійснено контрагентом ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору з позивачем. Не можливо також встановити той факт, що зазначені у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" контрагенти позивача, які постачали ВРХ, були залучені до заготівлі ВРХ саме ФОП ОСОБА_1.

Крім того, позивачем також не надано і будь - яких документів, які б підтверджували необхідність придбання таких послуг та економічний ефект від таких послуг.

24. Тобто, фактично позивачем не було надано документи, що підтверджують фактичне отримання послуг та зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю, оскільки надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису послуг, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, не вказано конкретних господарюючих суб'єктів, які були залучені ФОП ОСОБА_1, обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин (не вказано загальну вартість поставки ВРХ), не надано документів, які передбачені умовами договору (завдання, перелік потенційних постачальників).

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що всі необхідні документи позивачем були надані, а у актах про надання послуг містяться усі необхідні дані, для встановлення реальності господарських операцій між Товариством та ФОП ОСОБА_1, проте вказане не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг.

Відносно додатків № 1 до договору №01/04, які суд апеляційної інстанції взяв до уваги при прийнятті рішення, та в яких вказано суму постачання за відповідний місяць та суб'єктів господарювання, які здійснили постачання на користь позивача, то слід зазначити, що такі позивачем під час перевірки контролюючому органу не надавались, про що свідчить акт перевірки від 01.03.2019, підписаний керівником та головним бухгалтером Товариства та відповідь на запит контролюючого органу про надання документів по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 (а. с. 95-96), як не надавались такі і після закінчення перевірки в порядку визначеному абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, проте судом апеляційної інстанції не обґрунтовано чому такі документи ним прийнято в якості доказу з огляду на приписи абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того вказані додатки № 1 до договору №01/04 також не дають змогу встановити, що зазначені в них господарюючі суб'єкти були залучені як постачальники саме ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору з позивачем.

25. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно сформовано витрати за операціями з контрагентами, що не підтверджені належними первинними документами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

27. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів щодо неправомірного формування витрат за господарськими операціями з контрагентом без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій з огляду на специфіку таких операцій та договору, що їх регламентує.

28. Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

29. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина 1 ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №460/742/19 (857/9489/19) скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Васильєва В. П. Юрченко