Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2019 року

Київ

справа №820/4221/16

провадження №К/9901/26806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування висновку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року (суддя Нуруллаєва І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (судді Сіренко О.І., Любчич Л.В., Спаскіна О.А.),

І. Суть спору

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ), в якому з врахуванням уточнень просила скасувати висновок Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 29 червня 2016 року № 225/10/20-23-13-50.

2. Позов обґрунтовує тим, що висновок ОДПІ від 29 червня 2016 року №225/10/20-23-13-50 прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин, з порушенням вимог чинного законодавства. Також наголошувала, що з огляду на її посаду вимоги Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VIII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VIII) щодо проходження перевірки на неї не поширюються.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 працює у Військово-медичному клінічному центрі північного регіону на посаді операційної сестри операційного відділення військової частини А 3306 та з листопада 2012 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

4. 13 квітня 2016 року командир військової частини А 3306 видав наказ № 76 «Про початок проведення перевірки передбаченої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VIII «Про очищення влади».

5. Під час перевірки контролюючий орган скерував запити Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Державіаслужби, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

6. За результатами перевірки ОДПІ оформила висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» №226/10/20-23-13-50 від 29 червня 2016 року.

7. Зокрема, у висновку зазначено, що відповідно до Інформаційної довідки з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держреєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 60698048 від 06 червня 2016 року за позивачем зареєстровані:

земельна ділянка, павільйон НОМЕР_2 площею 0,0047 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, на підставі договору оренди землі серія та номер: 217 від 17 вересня 2004 року;

торгівельний павільйон НОМЕР_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_1 від 20 липня 2010 року.

8. За змістом висновку зазначені земельна ділянка та торгівельний павільйон позивач не вказала у позиції 23 та 28 розділу ІІІ декларації, у зв'язку з чим ОДПІ вирішила, що позивач зазначила недостовірні відомості, визначені пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VIII.

9. Суди встановили, що позивача викликали для надання пояснень та документів щодо встановлених недостовірностей.

10. 21 червня 2016 року позивач надала письмові пояснення на ім'я голови комісії з реорганізації ОДПІ, відповідно до яких про згаданий торгівельний павільйон у декларації не згадано помилково, адже декларацію позивач подає вперше і не ознайомлена з правилами її заповнення.

11. Щодо земельної ділянки, то позивач пояснила, що така перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чугуїв. Листом від 15 липня 2014 року вона надала ОДПІ інформацію про вказану земельну ділянку, тому на її думку додатково повідомляти контролюючий орган не було необхідності.

12. Суди зазначили, що ОДПІ врахувала пояснення позивача при оформленні спірного висновку, про що безпосередньо відображено в його описовій частині.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позову.

14. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 грудня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

15. Такі рішення суди мотивували тим, що з огляду на встановлені обставини справи висновок ОДПІ обґрунтований і підстав для задоволення позову немає.

16. З приводу доводів позивача про те, що на неї не поширюються вимоги Закону № 1682-VIII суди попередніх інстанцій зазначили, що такі безпідставні. До такого висновку суди дійшли з огляду на те, що згідно з пунктом 3 статті 2 Закону № 1682-VI до посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації): належать військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації. Відтак суди зазначили, що позивач подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік; 01 травня 2015 року позивач подала заяву на ім'я командира військової частини А3306 щодо проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682-VI, в якій вона надала згоду на: проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону та надала копії всіх необхідних документів, на підставі чого військова частина А3306 подала запит про проведення перевірки.

IV. Касаційне оскарження

17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

18. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1, серед іншого, зазначила, що суди не з'ясували, чи належить посада операційної сестри операційного відділення військової частини, яку вона обіймає, до посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

19. З покликанням на частину дванадцяту статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) позивач ствердила, що з огляду на посаду, яку вона обіймає, вона не є військовою посадовою особою у розумінні вказаного Закону, тому заходи з очищення влади до неї не застосовуються.

20. Позивач також додала, що проведення щодо неї перевірки відповідно до Закону № 1682-VI за фактом подання декларації та заяви про проходження цієї перевірки, на що покликаються суди, аргументуючи свої рішення, але за відсутності законних підстав для проходження такої перевірки, є неправомірним.

21. З урахуванням наведеного позивач вважає, що ОДПІ безпідставно провела щодо неї перевірку, а самі висновки, яких дійшла ОДПІ, є безпідставними.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

22. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. За змістом пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір припиняється з підстав, визначених Законом України «Про очищення влади». За змістом частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

24. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1682-VII очищенням влади (люстрація) є встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

25. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

26. Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону України «Про очищення влади»).

27. Згідно зі статтею 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: <…> 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; <…>.

28. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

29. За частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.

30. Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

31. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100 (далі - Порядок № 1100) загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

32. Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону № 1682-VII керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

33. До відповідного районного, міського (міст обласного значення), районного у містах територіального органу державної влади за місцем проживання особи, до компетенції якого належить проведення перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає запит про перевірку відповідних відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до якого додається копія декларації особи.

34. За частинами десятою, одинадцятою статті 5 Закону № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

35. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

36. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Аналізуючи наведені положення Закону № 1682-VII, зокрема його статті 2, в контексті обставин цієї справи насамперед треба звернути увагу на те, що «військовими посадовими особами», щодо яких застосовуються заходи очищення влади (люстрації), є військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством (частина дванадцята статті 6 Закону № 2232-ХІІ).

38. Суди попередніх інстанцій, коли констатували, що доводи позивача в цій частині є безпідставними, керувалися тільки тим, що вона самостійно подала заяву відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1682-VII і надала згоду на проходження перевірки відповідно до вказаного Закону.

39. На думку колегії суддів, за встановлених обставин цієї справи такий висновок судів є поспішним і необґрунтованим. Для вирішення питання про те, чи правомірно позивач проходила перевірку відповідно до Закону № 1682-VII потрібно, окрім іншого, з'ясувати чи належить посада, яку вона обіймає, до посад, щодо яких застосовуються заходи з очищення влади (стаття 2 Закону № 1682-VII).

40. Судячи зі змісту судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій цих обставин не досліджували, водночас висновки, яких вони дійшли в цій частині, ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

41. У цьому зв'язку треба додати, що з огляду на основні засади очищення влади, визначені у статті 1 Закону № 1682-VII, подання заяви про проходження перевірки та декларації ще не є достатньою підставою для того, щоб проводити стосовно особи, яка їх подала, перевірку, передбачену Законом № 1682-VII, та застосовувати на цій підставі заборони, встановлені цим Законом.

42. Висновки, яких дійшов відповідач за наслідками перевірки позивача, є похідним (наступним) питанням від того, чи були законні підстави для такої перевірки. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини, які є істотними для правильного вирішення справи в тій частині, їхні висновки про обґрунтованість висновків ОДПІ щодо позивача теж є поспішними.

43. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

44. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги межі касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій справі треба скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року в цій справі скасувати і направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич