Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №812/133/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2019 року

Київ

справа № 812/133/16

провадження № К/9901/28908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання незаконним та скасування висновку, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (суддя Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (судді Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Гайдар О.В.),

І. Суть спору

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - Управління ПФУ), Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС України у Луганській області (далі - ДПІ), в якому просила:

1.1 визнати незаконним висновок ДПІ про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII), від 09 грудня 2015 року № 4111/12-09-17-02 в частині недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік;

1.2 визнати незаконним та скасувати наказ Управління ПФУ від 29 січня 2016 року № 5-ос про звільнення з роботи ОСОБА_1;

1.3 поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Управління ПФУ;

1.4 стягнути з Управління ПФУ на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 січня 2015 року по 22 лютого 2016 року в сумі 5946,65 грн.

2. В обґрунтування позову зазначила, що підставою для прийняття наказу від 29 січня 2016 року № 5-ос слугував висновок ДПІ від 09 грудня 2015 року, за яким у декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік встановлено недостовірність вказаних позивачем відомостей відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII.

3. Позивач твердить, що цей висновок вона отримала 09 грудня 015 року, а продовжувала працювати до 29 січня 2016 року, що є порушенням строку притягнення до відповідальності, встановленого частиною чотирнадцятою статті 5 Закону № 1682-VII. Окрім того, сам висновок є неправомірним, позаяк його складено без урахування усіх обставин, що мали значення під час перевірки достовірності задекларованих відомостей.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 27 листопада 2012 року призначена на тимчасову посаду провідного спеціаліста відділу обслуговування громадян Управління ПФУ за строковим договором на підставі наказу № 77 від 27 листопада 2012 року

5. Згодом дію трудового договору неодноразово продовжували, свідченням чого є записи у трудовій книжці.

6. 24 березня 2015 року ОСОБА_1 подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, у якій в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно, що перебуває у власності, в оренді чи іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним» у пункті 24 зазначила про квартиру загальною площею 35 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

7. Управління ПФУ наказом № 60-ос від 17 червня 2015 року призначило перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою-четвертою статті 1 Закону № 1682-VII.

8. 08 липня 2015 року позивач подала заяву про надання згоди на проведення перевірки відповідно до Закону № 1682-VII.

9. За результатами перевірки складено висновок від 09 грудня 2015 року № 4111/12-09-17-02.

10. За цим висновком, позивач у декларації вказала достовірні відомості щодо майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які відповідають наявній податковій інформації про її майно. Водночас, під час перевірки встановлено, що майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел. У розділі ІІІ згаданої декларації зазначено квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яку придбано за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII. Вартість задекларованої квартири не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

11. Суди попередніх інстанцій встановили, що для перевірки податковий орган отримав запит про перевірку, копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а також копію трудової книжки, заяви позивача на проведення перевірки передбаченої Законом № 1682-VII,

12. Крім того, ДПІ надіслала запити про надання відомостей про позивача до Державної авіаційної служби України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, УДАІ УМВС України у Луганській області.

13. У висновку ДПІ зазначено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача, остання має право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, яку придбано за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII. Вартість квартири перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

14. Між тим, у висновку відсутні відомості як про вартість придбання вказаної квартири, так і про суму отриманого позивачем доходу на час придбання квартири, а також про те, чи надавала ОСОБА_1 пояснення та документи під час перевірки.

15. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу квартири від 19 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, остання купила однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 35,00 кв.м, за 20600,00 грн.

16. Згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік ОСОБА_1 у 2012 році проживала та мала спільний побут та бюджет разом з чоловіком ОСОБА_5, донькою - ОСОБА_7. та батьками чоловіка - ОСОБА_6Г та ОСОБА_6

17. Дохід ОСОБА_1 у 2012 році склав 1698,00 грн., а дохід членів сім'ї декларанта - 61653,00 грн.

18. Суди попередніх інстанцій констатували, що пояснення позивача від 11 листопад 2015 року про те, що квартиру придбано за рахунок збережень її чоловіка та батьків ДПІ до уваги не взяла та не перевірила, відповідно не аналізувала цієї інформації у своєму висновку, який слугував підставою для звільнення.

19. Листом від 16 грудня 2015 року Управління ПФУ просило ДПІ провести додаткову перевірку для уточнення отриманої інформації щодо висновку стосовно ОСОБА_1

20. У відповідь на цей лист ДПІ листом від 28 грудня 2015року повідомило про відсутність підстав для проведення додаткової перевірки, оскільки не надано додаткової інформації, яка впливає на суть раніше надісланого висновку.

21. Відтак на підставі висновку ДПІ складено довідку від 09 грудня 2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII та прийнято наказ № 5-ос від 29 січня 2016 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Управління ПФУ з 29 січня 2016 року з підстав, передбачених Законом № 1682-VII та на підставі пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

22. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2016 року позов задовольнив.

23. Визнав протиправним та скасував висновок ДПІ № 4111/12-09-17-02 від 09 грудня 2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII.

24. Визнав протиправним та скасував наказ Управління ПФУ № 5-ос від 29 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1

25. Поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Управління ПФУ з 01 лютого 2016 року.

26. Стягнув з Управління ПФУ на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу (з 01 лютого 2016 року по дату ухвалення судового рішення про поновлення на роботі) у сумі 7917,76 грн. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

27. Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

28. Такі рішення суди мотивували тим, що перевірку щодо позивача провели поверхово, не дотримуючись принципів презумпції невинуватості та індивідуальної вини. До такого висновку суди спонукало, зокрема, те, що під час перевірки того, чи відповідає вартість набутого майна офіційним доходам декларанта не взято до уваги доходів членів сім'ї позивача, з якими вона проживала та вела спільний побут і про доходи яких теж вказала у декларації.

IV. Касаційне оскарження

29. У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

30. В обґрунтування касаційної скарги ДПІ зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону № 1682-VII, є суперечливими і безпідставними.

31. Зокрема відповідач зауважив, що під час перевірки використовували тільки податкову інформацію щодо позивача і пояснення, які надала остання, не узгоджувалися з цією інформацією.

32. З приводу того, що згадану квартиру придбано у тому числі за рахунок коштів, отриманих в подарунок від батьків, ДПІ зазначила, що в такому разі позивач мала б сплатити податок з такого подарунку, однак відомостей про це немає.

33. ДПІ наголосила, що дослідження розміру та джерел доходу членів сім'ї та близьких родичів особи, щодо якої проводиться перевірка, законом не передбачено.

34. Позивач подала заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що оскаржені судові рішення законні та обґрунтовані, підстав для їх скасування немає. Зокрема наголосила, що суди дійшли правильного висновку щодо повноти проведеної фіскальним органом перевірки та його висновків за її наслідками.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

35. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України «Про очищення влади». За змістом частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

37. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1682-VII очищенням влади (люстрація) є встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

38. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

39. Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону України «Про очищення влади»).

40. Згідно зі статтею 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: <…> 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; <…>

41. Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

42. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100 (далі - Порядок № 1100) загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

44. За правилами частини десятої статті 5 Закону № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

VI. Позиція Верховного Суду

45. У справі встановлено, що підставою для висновку ДПІ про недостовірність зазначених позивачем відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік було те, що вартість її задекларованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 перевищує вартість доходів позивача, отриманих на час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII.

46. Такий висновок ДПІ, як встановили суди попередніх інстанцій, ґрунтується на тому, що офіційні доходи позивача, отримані за період перебування на посадах, визначених у пункті 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, значно менші аніж вартість вказаної квартири. Водночас доходів членів сім'ї декларанта, як висновується зі встановлених обставин справи, ДПІ, коли проводила перевірку та готувала згаданий висновок, до уваги не брала.

47. Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи треба зазначити, що під час перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, контролюючий орган повинен з'ясувати усі обставини, які можуть вказувати на невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, офіційним доходам декларанта. На думку колегії суддів, доходи членів сім'ї декларанта, з якими останній веде спільне господарство, теж повинні братися до уваги, коли потрібно дати оцінку тому, чи міг декларант набути у власність майно, перебуваючи на посадах визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII.

48. Висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи, стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які підтверджують таку невідповідність/недостовірність.

49. За встановлених обставин цієї справи колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що оскаржений висновок ДПІ не містить обґрунтування причин не взяття до уваги пояснень позивача, а сам висновок про неспівмірність офіційних доходів позивача з вартістю набуто нею майна є необґрунтованим.

50. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

51. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, тому касаційну скаргу треба залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець