Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/3438/15

адміністративне провадження №К/9901/3612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2015р. (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015р. (судді - Федотов І.В., Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Актив-Банк», про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» Шевченка О.В. включити ОСОБА_1 до переліку кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк»;

-зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами безпідставно не включено її до переліку кредиторів та загального реєстру кредиторів «Комерційний банк «Актив-Банк».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам, у зв'язку з якими нею було пропущено строк звернення до Уповноваженої особи з заявою про визнання її кредитором Банку. Зазначає, що гарантована сума відшкодування у розмірі 200 000 грн. їй повернута, водночас залишок не повернутих коштів складає 174 403,19 грн.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2014р. між позивачем та ПАТ «Актив-Банк» (банк) укладено наступні договори банківського вкладу:

- договір №ДФО-11-177439 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок в доларах США та приймає на нього грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США;

- договір №ДФО-11-177438 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок в доларах США та приймає на нього грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США;

- договір №ДФО-11-177437 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок в доларах США та приймає на нього грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США;

- договір №ДФО-11-177434 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок в доларах США та приймає на нього грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США;

- договір №ДФО-11-177425 строкового вкладу "Вільна сімка", відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривні та приймає на нього грошові кошти у сумі 20 000,00 грн.;

- договір №ДФО-11-177426 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривні та приймає на нього грошові кошти у сумі 30 000,00 грн.;

- договір №ДФО-11-170149 строкового вкладу «Вільна сімка», відповідно до якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривні та приймає на нього грошові кошти у сумі 500,00 грн.

За умовами вказаних договорів кожні сім днів вкладник має право на повернення вкладу, а банк при цьому повертає вклад та сплачує нараховані проценти.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 18.11.2014р. на користь позивача вирішено стягнути з ПАТ «Актив-Банк» суми банківських вкладів за вказаними вище договорами банківського вкладу, що укладались у валюті - долар США, у розмірі 20 000,00 доларів США, 12% річних у розмірі 870,53 доларів США, 3% річних в сумі 104,64 доларів США, всього 20 975,01 доларів США (що еквівалентно 320 081,09 грн.) та суми банківських вкладів за договорами банківського вкладу, що укладались у валюті - гривня, у розмірі 50 500,00 грн., 25% річних у розмірі 2 035,15 грн., 3% річних у розмірі 263,40 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 523,50 грн., а всього 54 322,10 грн.

Судами встановлено, що на користь позивача Банком сплачено гарантованоу суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн., залишок заборгованості за вкладами складає 174 403,90 грн.

05.02.2015р., з метою отримання решти суми за вкладами, що перевищує гарантовану суму відшкодування, позивач звернулась до Уповноваженої особи із заявою щодо включення її до реєстру кредиторів та виплати боргу за судовим рішенням у сумі 174 403,19 грн.

Листом від 04.03.2015р. №659/07-4-1 Уповноважена особа повідомила позивача, що заяви кредиторів, подані після 26.01.2015р., є такими, що подані з пропуском строку, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому вимоги до банку вважаються погашеними.

Позивач вважаючи протиправним не включення її до реєстру кредиторів звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свої вимоги до банку, що ліквідується, кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, вимоги, що надійшли після закінчення такого строку вважаються погашеними; до реєстру акцептованих вимог кредиторів підлягають включенню лише ті вимоги, що заявлені у межах 30-денного строку, визначеного у статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суди встановили, що відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Актив-Банк» опубліковано 27.12.2014р. у зв'язку з чим граничним строком заявлення кредиторських вимог в даному випадку є 26.01.2015р.

Враховуючи дату звернення позивача до Уповноваженої особи із кредиторськими вимогами - 05.02.2015р., тобто після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, суди дійшли висновку, що вимоги позивача вважаються погашеними та не підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Суди дійшли висновку, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає можливості поновлення чи продовження строку для звернення із кредиторськими вимогами незалежно від причин поважності пропуску такого строку, а тому посилання позивача на неможливість звернення із кредиторськими вимогами до банку у строк до 26.01.2015р., у зв'язку із тривалим лікуванням та необізнаністю про будь-які строки звернення до банку із вимогами, - є безпідставними.

Крім того суди дійшли висновку про помилковість посилань позивача на обов'язковість виконання судового рішення про стягнення банківського вкладу у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», оскільки у межах спірних правовідносин позивач не оскаржує дії чи бездіяльність державного виконавця, а положення зазначеного Закону не регулює питання виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7532/16 з аналогічними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії; предмет позову - зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги ОСОБА_5 у розмірі 4562668,22 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», зобов'язання Фонд затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо внесення кредиторських вимог ОСОБА_5 у розмірі 4562668,22 грн.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018р. дійшла наступного правового висновку.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 ст. 22 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За правилами частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У справі, що розглядається, предметом позову є спір про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 242 343 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015р. - скасувати.

Провадження у справі №826/3438/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Актив-Банк», про зобов'язання вчинити дії, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук