Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа №415/2185/17

провадження №К/9901/34750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017

у справі №415/2185/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області

про визнання дій неправомірними.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

2. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10.05.2017 позов задоволено.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ. Стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», на дату звернення становив 21 рік 06 місяців 07 днів.

6. Листом від 06.04.2017 №4262/08-31 відповідачем відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного стажу. На думку відповідача, згідно чинного законодавства для призначення пенсії за вислугу років необхідно у випадку позивача необхідно мати 23 роки стажу, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

7. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Оскільки для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає стажу роботи відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, суд апеляційної інстанції вказав на правомірність дій Пенсійного органу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує його право на призначення пенсії, набуте під час роботи в органах прокуратури.

11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу до суду не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2016 по 30.09.2017 - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

15. Судами встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 28.03.2017.

16. Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії, стаж його роботи на прокурорських посадах складав 21 рік 06 місяців 07 днів.

18. Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

19. Щодо покликання позивача на той факт, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років, Суд зазначає наступне.

20. У період дії ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011 (діяла до 01.10.2011) пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

21. Разом з тим, станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

22. Відтак, у період дії ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції, яка діяла до 01.10.2011, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав ОСОБА_2

23. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

24. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

26. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі №415/2185/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб