Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №127/11919/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 127/11919/17

адміністративне провадження № К/9901/16356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 127/11919/17

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про призначення пенсії на пільгових умовах;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області (суддя Прокопчук А. В.) від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Драчук Т. О., Полотнянка Ю. П., Загороднюка А. Г.) від 15 листопада 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця, в якому просив:

- поновити термін звернення до суду з 16 лютого 2016 року;

- визнати неправомірним протокол від 18 жовтня 2016 року № 1746 комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови в призначенні пільгової пенсії згідно ст. 13 Закону України «про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 16 лютого 2016 року пільгову пенсію згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- стягнути в повному розмірі сплачений судовий збір.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 16 лютого 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, в призначенні пенсії йому було відмовлено через відсутність пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Із зазначеною відмовою позивач не погоджується, оскільки йому безпідставно не було враховано період роботи з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року без жодних пояснень причин такої відмови.

Щодо терміну звернення до суду, позивачем зазначено, що ним дотримано термін звернення до суду з позовом. Також він зазначав, що 16 лютого 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії, однак 12 квітня 2016 року йому було відмовлено. В результаті цього, він 10 травня 2016 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом для захисту своїх прав. В липні 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким задоволено позов частково. Це рішення було звернуто до виконання, під час якого відповідачем було повторно відмовлено у призначенні пенсії з тих самих підстав, що і 12 квітня 2016 року. В зв'язку з цим позивач подав до суду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, проте йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду з адміністративним позовом. Отже, між поданням заяв проміжок часу не перевищує 6 місяців.

3. Постановою Вінницького міського суду вінницької області від 19 вересня 2017 року. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, поновлено ОСОБА_2 термін звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії; позов задоволено частково:

- визнано неправомірним та скасовано протокол від 18 жовтня 2016 року № 1746 комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пільгової пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»№ 148, отримавши рішення комісії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області по цьому питанню;

- в решті позовних вимог - відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 320 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького міського суду вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 127/11919/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 27 лютого 2019 року відзив або заперечення на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_2 12 лютого 2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

12. 29 березня 2017 року комісія ГУПФУ у Вінницькій області розглянула заяву ОСОБА_2 та прийняла рішення про зарахування останньому періоду роботи з 01 жовтня 1991 року по 21 серпня 1992 року до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. Період роботи з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочого місця позивач, а період роботи з 12 квітня 1989 року по 30 вересня 1991 року неможливо зарахувати оскільки посада муляра не передбачена Списком № 2, про що листом від 07 квітня 2016 року № 710/06-35/02 повідомлено позивача та відповідача.

13. Рішенням (протоколом) від 12 квітня 2016 року № 1746 УПФУ в м. Вінниці відмовило позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

14. Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням про відмову у призначення пенсії звернувся з позовом до суду, який постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року у справі № 127/9743/16-а скасував рішення від 12 квітня 2016 року № 1746 та зобов'язав УПФУ в місті Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», який надано скаржником до суду.

15. 27 вересня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист № 127/9743/16-а.

16. 03 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом.

17. Згідно постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н. Ю. від 25 січня 2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/9743/16-а закінчено, у зв'язку з виконанням боржником рішення суду.

18. На виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року рішенням (протоколом) від 18 жовтня 2016 року № 1746 УПФУ в м. Вінниці відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» відсутні.

19. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Оцінюючи доводи сторін, суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходили із протиправності рішення (протоколу) відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач діяв в порушення норм чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 19 Конституції України.

21. Такі висновки суду першої інстанції були зроблені також з посиланням на ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, п. 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383. Суд апеляційної інстанції також посилався на Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року № 18-1.

22. Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуваний протокол відповідача щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пільгової пенсії, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», отримавши рішення комісії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області по цьому питанню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі скаржник зазначав, що:

- на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року у справі № 127/9743/16-а за позовом ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком по Списку № 2. Підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року, враховуючи копію наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» (до того ж, не посвідчену у встановленому порядку) в управління відсутні;

- управління діє правомірно та в межах чинного законодавства, та будь-яких прав чи свобод позивача не порушено;

- заперечує щодо стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, оскільки Управляння не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету. Та стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління порушить норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо недопустимості нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, порушить його право та інтереси, а також створить умови щодо порушення механізмів належного фінансування пенсійних виплат.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

27. Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

28. Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

29. Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок №18-1).

30. Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

31. У п. 6 Порядку №18-1 визначено, що основними завданнями Комісії є, зокрема, розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

32. Відповідно до п. 15, 16 Порядку № 18-1 Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у містах та районах, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

33. Отже, вирішення питання про зарахування до пільгового стажу по Списку № 2 періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.

34. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Будівельне управління, в якому працював позивач в період з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року, ліквідоване. Отже, рішення про зарахування вказаного періоду, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, має прийматись Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

35. Відповідач оскаржуваним рішенням (протоколом) № 1746 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 22 серпня 1992 року по 15 листопада 2001 року з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» відсутні.

36. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії, без рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, є передчасним та підлягає скасуванню.

37. Колегія суддів також вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обрання способу захисту позивача, а саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню від 30 червня 1996 року № 148 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», отримавши рішення комісії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

38. Також правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, тобто за рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

39. Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність коштів для сплати судового збору та стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління, колегія суддів звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

40. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів зазначає, що, вони дублюють позицію Пенсійного органу, викладену в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

41. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

43. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук