Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №816/978/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №816/978/16

адміністративне провадження №К/9901/11637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/978/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Макаренко Я.М., суддів Мінаєвої О.М., Шевцової Н.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 заявив такі позовні вимоги:

- визнати протиправною відмову від 29 лютого 2016 року Міністерства оборони України (далі - МО) в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975);

- зобов'язати МО призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 182700,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати відмову МО від 29 лютого 2016 № 248/3/6/1098 в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975.

Зобов'язано МО прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядком № 975 стосовно ОСОБА_1 з урахуванням висновку суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту від 12 жовтня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано (з процесуальних підстав).

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову МО від 29 лютого 2016 року № 248/3/6/1098 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, ОСОБА_1

Зобов'язано МО прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Як встановлено, позивач призваний на військову службу з 01 серпня 1975 року та 07 вересня 1992 року звільнений у запас за скороченням штатів.

Витягом із послужного списку особової справи позивача підтверджено, що останній проходив службу в Демократичній Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії.

Згідно з витягом із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (протокол засідання ВЛК Північного регіону № 190 від 22 серпня 2014 року) захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

15 вересня 2014 року Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 (довідка серія 10 ААА № 206772) ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії).

На підставі зазначеного із заявою від 08 лютого 2016 про виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся до Військового комісаріату Полтавського ОМВК про виплату одноразової грошової допомоги, подавши відповідні документи.

11 лютого 2016 Полтавським ОВК направлено до Департаменту фінансів МО висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом з документами.

Департамент фінансів МО листом від 29 лютого 2016 року № 248/3/6/1098 повернув Полтавському ОВК без реалізації документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Відповідач зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюється військовослужбовцям Збройних Сил України, а також особам, на яких поширюється чинність цього закону, проте, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалось міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що позивач є громадянином України, отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги.

У касаційній скарзі відповідач, МО, заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що допомога не виплачується військовослужбовцям інших країн. Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивача не поширюється, оскільки він звільнений зі служби до викладення цієї норми у редакції, відповідно до якої запроваджено виплату грошової допомоги замість обов'язкового особистого страхування.

Інші доводи заявника стосуються незгоди з оцінкою судом зібраних у справі доказів.

Заперечення проти касаційної скарги не надходили.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення зі служби.

Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, у цьому випадку, саме з моменту настання інвалідності у позивача, тобто з 26.08.2014 року, а не з моменту звільнення з військової служби.

Враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.

Відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у розгляді документів для виплати одноразової грошової допомоги з огляду на те, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалось угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування правомірності відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року відповідач посилається на статтю 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15 травня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення й обов'язкове державне страхування військовослужбовців Збройних Сил держав - учасниць Співдружності та інших військових формувань, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Сил Співдружності, Збройних Сил й інших військових формувань колишнього Союзу РСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих військовослужбовців здійснюються на умовах, за нормами і в порядку, що встановлені або будуть установлені законодавством держав-учасниць, на території яких проживають зазначені військовослужбовці та їх сім'ї, а до прийняття цими державами законодавчих актів з цих питань - на умовах, за нормами і в порядку, встановлених законодавством колишнього Союзу РСР, та вказує, що про виплату одноразової грошової допомоги в цій Угоді не зазначено.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з такими доводами відповідача, оскільки відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

Крім того, Угода від 15 травня 1992 року, на яку посилається відповідач, регулює порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, в той час як в даному випадку спірним є питання права позивача отримання одноразової грошової допомоги, яка не є видом пенсійного забезпечення, а є соціальною допомогою.

Позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом № 2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

Згідно з підпунктом 27 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що відповідач лише приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, тому останній не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визнання протиправною та скасування відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язання МО прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Доводи заявника, які стосуються незгоди з оцінкою судом зібраних доказів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанцій ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту від 12 жовтня 2016 року у справі № 816/978/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду