Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2019 року у справі №808/1010/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 808/1010/16

адміністративне провадження № К/9901/37746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/1010/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (суддя Семененко М. О.) та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 (головуючий суддя Бишевська Н. А., судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.

А. М. Кузьміна" (далі також позивач, ПАТ "Дніпроспецсталь") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ; правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064600 від 11.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що законодавством у відповідній сфері правовідносин відокремлено господарські операції з транспортно-експедиторського обслуговування (далі - ТЕО) від операцій з міжнародного перевезення (у тому числі морського), у зв'язку з чим їх врегулювання здійснюється різними нормативно-правовими актами, що зумовлює також і відмінності в оподаткуванні цих операцій. Так, між позивачем та ПП "Ексімтранссервіс-Південь" у 2015 році укладено договори-доручення, за якими ПП "Ексімтранссервіс-Південь" зобов'язується за плату і рахунок позивача виконати або організувати виконання послуг з ТЕО із залученням інших підприємств і організацій, з якими безпосередньо ПП "Ексімтранссервіс-Південь" має укладені договори. Позивач стверджує, що оскільки згідно з Податковим кодексом України (далі - ПК України) транспортно-експедиторські послуги, що надаються резиденту, оподатковуються за ставкою 20%, а нерезиденту - 0% (оскільки місце постачання таких послуг вважається поза митною територією України), відтак комплекс послуг, що були надані позивачу ПП "Ексімтранссервіс-Південь" (у тому числі придбаних у перевізника з нульовою ставкою), підлягали оподаткуванню ПДВ саме за ставкою 20% від бази оподаткування. Крім того, позивач зазначає, що ПП "Ексімтранссервіс-Південь" включив весь комплекс наданих позивачу послуг з ТЕО до бази оподаткування ПДВ та визначив податкове зобов'язання з даної суми. Отже, на переконання позивача, він обґрунтовано відніс до складу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, виписані ПП "Ексімтранссервіс-Південь" податкові накладні та правомірно сформував податковий кредит на зазначену суму ПДВ.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами проведеної перевірки СДПІ встановлено, що ПП "Ексімтранссервіс-Південь" при визначенні податкових зобов'язань з послуг міжнародного перевезення морським транспортом вантажів, що належать позивачу, (ТЕО 20-контейнерів та ТЕО 40-контейнерів) в порушення вимог статті 195 Податкового кодексу України застосував ставку ПДВ у розмірі 20% замість 0%, як того вимагає податкове законодавство. Як результат, на думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, податкові накладні на вартість послуг міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, складені ПП "Ексімтранссервіс-Південь", що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 293841,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
10.11.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
27.04.2017 у справі №808/1010/16.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Податковий орган вказує, що оскільки ПП "Ексімтранссервіс-Південь" відповідно до умов договору-доручення надавало послуги міжнародного перевезення вантажів морським транспортом (що підтверджується наданими до перевірки міжнародними перевізними документами (коносаментами), актами виконаних робіт, заявками) на виконання вимог абзацу "а" підпункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України зазначені операції оподатковуються за нульовою ставкою з податку на додану вартість. У свою чергу, бездіяльність позивача полягає у віднесенні до складу податкового кредиту податкових накладних, складених з порушенням підпункту 195.1.3 пункту 195 статті 195 Податкового кодексу України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення. Яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/1010/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 24.11.2020.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ "Дніпроспецсталь" з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Ексимтранссервіс-Південь" за період жовтень 2015 року.

За наслідками перевірки складено акт №12/28-04-46-00/00186536 від 25.02.2016, згідно висновків перевірки Товариством в порушення абзацу "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню по взаємовідносинам з ПП "Ексимтранссервіс-Південь" за період з 01.10.2015 по
31.10.2015 на суму ПДВ 293841грн.

11.03.2016 на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000064600, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 293841грн. та нарахований штраф у розмірі 146920,50грн.

ПАТ "Дніпроспецсталь", вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача неправомірним, звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій посилались на необгрунтованість висновків відповідача відносно того, що ПП "Ексімтранссервіс-Південь" при визначенні податкових зобов'язань з послуг міжнародного перевезення позивачу вантажів морським транспортом (ТЕО 20-контейнера, ТЕО 40-контейнера) повинен застосувати ставку ПДВ у розмірі 0 %, однак протиправно застосував ставку ПДВ у розмірі 20 %, оскільки, виходячи зі змісту первинних документів щодо наданих позивачу ПП "Ексімтранссервіс-Південь" послуг, у позивача були всі законні підстави для включення до податкового кредиту послуг з ТЕО вантажів (ТЕО 20-контейнера, ТЕО 40-контейнера) у розмірі ПДВ 293841 грн., наданих ПП "Ексімтранссервіс-Південь". При цьому, безпосередньо визначена відповідачем вартість міжнародного перевезення належного позивачу товару ПП "Ексімтранссервіс-Південь" як експортної операції не зазначена ані у договорі-дорученні, ані у податкових накладних, коносаментах, рахунках-фактурах і актах про надані послуги. У свою чергу, її вирахування здійснено відповідачем за допомогою похідного методу (методу вирахування зайвого), а, відтак, визначена відповідачем сума вартості міжнародного перевезення не може бути прийнята судом як безумовна; доказів зворотного представниками сторін не надано.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Абзацом "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з: постачання таких послуг: а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом; б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом; в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

Як визначено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.1 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

З наведених правових норм слідує, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту пов'язане виключно з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних), та не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у період, який перевірся, ПАТ "Дніпроспецсталь" мало відносини з ПП "Ексімтранссервіс-Південь" відповідно до договором-доручення від 21.05.2015 №19150294 (далі Договір-доручення), за умовами якого ПП "Ексімтранссервіс-Південь" (Агент) зобов'язалось за плату і за рахунок ПАТ "Дніпроспецсталь" (Вантажовласника) виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів морським та змішаними видами (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО), до яких, зокрема, входять: забезпечення оптимального транспортного обслуговування; пошук перевізника по заявці Вантажовласника; організація перевезення морським та змішаним транспортом; організація експертизи вантажів по заявці Вантажовласника; оформлення документів і організація робіт згідно з митними, карантинними і санітарними вимогами тощо.

ПП "Ексімтранссервіс-Південь" виписані податкові накладні на загальну суму 2' 274' 271грн., у т. ч. ПДВ 379045грн. ПДВ, згідно яких за ставкою 20% оподатковані операції з міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, а саме: ТЕО 20-контейнера, ТЕО 40-контейнера; стафіровка контейнера, сортування, ремонт пачок, навантаження контейнера на судно, льодовий збір, кріплення, компенсація витрат на паливо, компенсація витрат за кур'єрську доставку документів по Україні, зберігання контейнерів, заїзд автомашин, експедирування контейнерів, доставка контейнера на ППК6 та вивезення на ППК1, видання коносамента.

На виконання Договору-доручення ПАТ "Дніпроспецсталь" надано заявки на доставку контейнерів, в яких, зокрема, зазначено умови поставки вантажів на адресу отримувачів вантажу-нерезидентів, номер експортного контракту, вартість перевезення цих контейнерів в дол. США., та з яких вбачається, що ПАТ "Дніпроспецсталь" здійснювало операції з реалізації продукції власного виробництва на експорт за контрактами купівлі-продажу, укладеними між ПАТ "Дніпроспецсталь" (Продавець) та Компанією "DSS International SA" (Покупець) (т.1, а. с.133-198; т.2, а. с.1-11,82-141), акти про надані послуги, складені позивачем та "Ексімтранссервіс-Південь", та інші товаросупровідні документи (міжнародні транспортні накладні (СМR), залізничні накладні, звіти ПП "Ексімтранссервіс-Південь", рахунки, акти виконаних робіт, заявки на доставку контейнерів, коносаменти), а також платіжні доручення, що підтверджують оплату позивачем послуг ПП "Ексімтранссервіс-Південь" (т.1, а. с.121-132; т.2, а. с.12-141).

При цьому, з первинних документів, наданих Товариством на підтвердження факту міжнародного перевезення, вбачається, що морські перевезення здійснювались перевізниками-нерезидентами (Hapag-Lioyd, Maersk Line та ін. ) (т.1, а. с.157-180).

Суди констатували, що як свідчать наведені обставини, ПАТ "Дніпроспецсталь" продавало власну продукцію покупцям-нерезидентам, для експорту якої придбавало послуги з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) у ПП "Ексімтранссервіс-Південь". При цьому для перевезення вантажів морським транспортом залучались треті особи - перевізники-нерезиденти.

За визначеннями, наведеними у статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV (далі - Закон №1955):

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу а договором транспортного експедирування.

Згідно з частинами 1,11-13 статті 9 Закону №1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У свою чергу, статтею 134 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

За позицією відповідача експедитор - ПП "Ексімтранссервіс-Південь", при передачі результатів послуг по міжнародному перевезенню замовнику - ПАТ "Дніпроспецсталь", повинен був застосувати ставку ПДВ у розмірі 0% при нарахуванні податкових зобов'язань, оскільки згідно абзацу "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України по ставці 0% обкладається постачання послуг міжнародного перевезення без прив'язки до особи, що її здійснила, при цьому у вказаному пункті немає обмовки, що ставку у розмірі 0% може застосувати тільки перевізник, в зв'язку з чим ПАТ "Дніпроспецсталь" має відобразити операції з міжнародного морського перевезення у складі податкового кредиту по ставці ПДВ 0%.

При цьому, аналіз вищенаведених норм (у контексті спірних правовідносин) свідчить, що вартість послуг з міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 0% у разі, якщо платник податку діяв як експедитор в інтересах споживача послуг з міжнародних перевезень вантажу морським транспортом, організовував такого роду перевезення, отримував на свій рахунок грошові кошти від замовників цих послуг, перераховував ці кошти перевізнику, тобто здійснював операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів морським транспортом.

За ставкою ж 20% в податковому обліку має оподатковуватись обсяг продаж з операцій з постачання експедиторських послуг (вартість винагороди експедитора).

Колегія суддів апеляційного суду звертала увагу на те, що згідно з частиною десятою статті 9 Закону №1955 у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Разом з тим, посилаючись на порушення позивачем "а" підпункту 195.1.3 пункту
195.1 статті 195 ПК України, відповідач в акті перевірки від 25.02.2016 встановив, що Товариством до складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), наданих ПП "Ексімтранссервіс-Південь", включено вартість міжнародного перевезення вантажів ПАТ "Дніпроспецсталь" морським транспортом на адресу нерезидентів.

Такі обставини встановлено податковим органом за результатами співставлення даних разових заявок на перевезення, товаросупровідних документів, рахунків-фактур, актів про надані послуги та коносаментів, за якими податковим органом зроблено висновок, що вартість послуги ТЕО визначається на підставі вартості, що зазначена в разових заявках на перевезення у дол. США з урахуванням курсу США на визначену дату. При цьому вага, що зазначена в коносаментах, співпадає з даними товаросупровідних документів, накладних на перевезення.

Зі свого боку позивач заперечує, що Товариством до складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), наданих ПП "Ексімтранссервіс-Південь" включена вартість міжнародного перевезення вантажів ПАТ "Дніпроспецсталь" морським транспортом на адресу нерезидентів.

Позивач звертає увагу, що договором на ТЕО з ПП "Ексімтранссервіс-Південь" не розмежована окремо вартість транспортно-експедиторських послуг та вартість послуг з міжнародного перевезення, отже, експедитор ПП "Ексімтранссервіс-Південь" купує послуги з перевезення у третіх осіб та продає їх замовнику - ПАТ "Дніпроспецсталь", тому експедитор оподатковує ці послуги ПДВ в загальному порядку - в дохід Агента включається вся виручка від наданих послуг (у т. ч. і вартість перевезення, яка здійснюється третьою особою субпідрядником - перевізником), при цьому вартість перевезення відноситься до видатків. Проте, агент за умовами договору не є перевізником безпосередньо, в той час як право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до статті 195 ПК України має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, які надає експедитор.

Суди зауважили, що Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі Порядок №727), встановлено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відтак, акт перевірки являється доказом, який фіксує виявлені перевіркою порушення норм податкового законодавства платником податків, наявність якого підтверджується первинними документами.

Разом з тим, відповідачем всупереч приписів КАС України, не доведено надання позивачем податковому органу первинних документів, які б фіксували обставини включення вартості міжнародного перевезення вантажів ПАТ "Дніпроспецсталь" морським транспортом на адресу нерезидентів до складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), наданих ПП "Ексімтранссервіс-Південь". Вищезазначені та досліджені докази у їх сукупності, на переконання судів, засвідчують необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Ексімтранссервіс-Південь" 293841,00грн. та завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів у даній справі, позивачем не вказано.

Враховуючи зазначене, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №808/1010/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду