ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 380/653/23

адміністративне провадження № К/990/18910/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Каверіна Сергія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (суддя Костецький Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (головуючий суддя Запотічний І. І., судді: Довга О. І., Матковська З. М.)

І. Суть спору

У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону ДПС України (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з отриманих нею документів з питань грошового забезпечення дізналась, що під час звільнення її з військової служби відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04 жовтня 2022 року № 672-ос «Про особовий склад» капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку з сімейними обставинами).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 05 жовтня 2022 року № 675-ос «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачці одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачці десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску до канцелярії суду, електронного кабінету чи електронної пошти суду.

Представником позивачки на виконання вищезазначеної ухвали подано заяву, у якій, посилаючись на дотримання строку звернення з даним позовом, передбаченим статтею 233 КЗпП України, просив вирішити питання щодо строку звернення до суду з урахуванням викладених доводів та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір стосується проходження позивачем публічної служби, а тому частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є спеціальною нормою по відношенню до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Водночас представником ОСОБА_1 не подано до суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що представник позивачки звернувся до суду 10 січня 2023 року, при цьому не обґрунтував поважності причин пропуску місячного строку у проміжку між 04 жовтня 2022 року (дата звільнення позивачки з військової служби) до моменту звернення до суду, а тому правові підстави для поновлення такого відсутні. Суд не може взяти до уваги покликання представника позивача щодо запровадження на території України карантинних заходів, оскільки відсутні належні докази, яким чином такі заходи вплинули саме на позивача.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

25 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2023 року визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог представник позивачки посилається на постанову Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, в якій вказано, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Скаржник зазначає, що позивачка звільнена з військової служби 05 жовтня 2022 року, позовна заява була подана до суду 05 січня 2023 року, тобто у тримісячний строк, установлений статтею 233 КЗпП України. Крім того, представник позивачки стверджує, що її звільнення з військової служби та звернення до суду з цим позовом відбулося в період дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з 12 березня 2020 року на всій території України до моменту розгляду цієї справи у суді.

7 прикордонний Карпатський загін ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі. Зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальний процесуальний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки позивач проходив публічну службу і не погоджується з виплатами.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Повертаючи позовну заяву, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачка пропустила місячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

На обґрунтування позиції скаржник наголошує на тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, які складають три місяці з дня одержання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Надаючи оцінку доводам дотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів виходить з того, що спір щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

Отже, до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати строки звернення, визначені нормами КАС України (статті 122).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була звільнена 05 жовтня 2022 року і саме цього дня з отриманих документів з питань грошового забезпечення позивачка дізналась, що їй не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби. Указана обставина не оспорюється відповідачем.

Водночас, згідно з відтиску поштового штемпеля на конверті, який міститься у матеріалах справи, убачається, що позовна заява була направлена до Львівського окружного адміністративного суду Валерською К. С. 05 січня 2023 року. Тобто, у строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України (з урахуванням положень частини дев`ятої статті 120 КАС України).

Таким чином, твердження судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачка звернулась до суду 10 січня 2023 року є помилковими, оскільки 10 січня 2023 року це дата реєстрації вхідної кореспонденції до суду (у даному випадку дата реєстрації судом цього позову).

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви є передчасними, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Що стосується доводів скаржника щодо продовження строку, у зв`язку з тим, що звернення до суду з цим позовом відбулося в період дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з 12 березня 2020 року на всій території України до моменту розгляду цієї справи у суді, Верховний Суд уважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки факт пропуску строку звернення з цим позовом судом не установлений, а тому відсутні підстави для його продовження чи поновлення.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції перешкоджають подальшому провадженню у справі, а також не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, то вони підлягають скасуванню.

З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року скасувати.

Справу направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська