Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.05.2018 року у справі №815/5349/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 815/5349/17

адміністративне провадження № К/9901/50850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

секретар судового засідання - Томах О. О.,

за участю:

представника позивача - Александрової Н. М.,

представника відповідача - Лич С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (суддя Єфіменко К. С. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя Потапчук В. О., судді: Шляхтицький О. І., Семенюк Г. В. ) у справі №815/5349/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Тренд" до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Тренд" (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (надалі - відповідач, митний орган, Митниця), в якому просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнати протиправними та скасувати 269 рішень про коригування митної вартості товарів та 269 карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору та не містили обґрунтованих розбіжностей. Митницею не наведено доказів того, що документи, подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року визнано протиправними та скасовано 269 рішень про коригування митної вартості товарів та 269 карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначено обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких витребовувались додаткові документи від декларанта, та після проведення процедури консультацій, скориговано митну вартість товарів.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу митного органу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано 269 рішень про коригування митної вартості товарів та 269 карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд апеляційної інстанції відзначив про неповне дослідження судом першої інстанції обставини справи, що призвели до правильного по суті вирішення спору, однак без належного дослідження всіх необхідних доказів, які додатково було надано до апеляційного суду і які підтверджують певні обставини. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було скориговано у зв'язку із тим, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідач посилається на ненадання Товариством документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України та документів, які містять відомості про вартість страхування і відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; неврахування судами, що товар поставлявся на умовах CIF та за офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплати фрахт, необхідний для поставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Зауважує про відсутність фактичної оплати за поставлений товар та відсутність у інвойсах будь-яких відміток про те, що оплата товарів здійснена на умовах "past payment", тобто після сплати. Зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке відобразилось у тому, що позивач 17 разів звертався до суду із вказаним позовом та виконав умови ухвали про залишення без руху лише у даній справі, тим самим позивач обрав суддю для вирішення даної справи через маніпулювання з автоматизованою системою розподілу справ та зловживання правом на позов.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов до наступного висновку.

Судами встановлено, що між 18 липня 2017 року Товариством (Покупець) та Компанією "INFORT TRADE LTD", ОАЕ (Продавець) укладено контракт №2-17 на поставку товарів, ціни, кількість та асортимент яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього договору.

Пунктами 2.1,2.2 контракту передбачено, що ціни товарів, їх кількість та асортимент, що поставляються за договором, зазначені у інвойсах на кожну окрему поставку, а загальна сума контакту складається з сум інвойсів.

Пунктами 3.1-3.7 контракту визначено, що продавець зобов'язується поставити товари, що поставляються за договором, у строки, зазначені у інвойсах, але не пізніше ніж 180 календарних днів від дати оплати покупцем партії товару на умовах передплати. Продавцеві надається за погодженням з покупцем, право дострокової поставки товарів, а покупець зобов'язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах договору. У випадку прострочення поставки товарів проти строків, установлених цим Договором, Продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,1% від вартості простроченої поставки. Поставка товарів виконувалася на умовах CFR, CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT границя України (Інкотермс 2010). Упаковка товару має відповідати встановлених стандартам та забезпечувати збереження вантажу за час транспортування. На кожне місце має бути нанесено маркування щодо найменування товару, номер місця, вага нетто та вага брутто. Продавець повинен здійснити страхування товару від звичайних ризиків у незалежних страхових на суму партії товару, яка поставляється у відповідності з їх правилами транспортного страхування. У разі відмови продавця від страхування товару, відповідальність за його збереження покладається на продавця.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем протягом 2 місяців 2017 року імпортовано в Україну на адресу позивача, на митну територію України через різні пункти митного пропуску (Одеса, Чорноморськ) товари у 269 контейнерах, по 8-15 тон товарів у кожному контейнері. При цьому у 104 контейнерах містилось взуття торгових марок: "Vitto Rossi", "Bosca", "Bontec", "Veritas", "Carini", "Dali Fashion", "Soprano", "Polan", "Vensi".. та інших, а у 165 контейнерах тканина, полотно, білизна та інші товари торгових марок: "New Sample", "Startex", "Maya Collection", "tag1Full Home" (перелік не є вичерпним), (надалі - товари).

Всі товари вироблені в Китаї та відправлялись позивачу продавцем - компанією "INFORT TRADE LTD", якою оформлювались рахунки (інвойси) відповідно до укладеного контракту.

В усіх 269 випадках переміщення товарів, що надходили на адресу позивача, здійснювалось на умовах поставки CIF (Чорноморськ, Одеса) відповідно до вимог міжнародних Правил Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) поставка CIF (Cost, Insurance and Freight (named port of destination). "Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення)" здійснюється за умови, якщо продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно умов поставки CIF (Інкотермс 2010) продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу та оплатити його перевезення. Після поставки на митну територію України, покупцем за свій рахунок переміщався товар під митним контролем до Київської митниці ДФС, де заявлявся до митного оформлення.

З метою митного оформлення товару Товариством до Митниці подано 269 відповідних електронних митних декларацій; надано пакет документів, який складався з інвойсу, контракту, огляду товару митним органом, електронної митної декларації; вибрано перший метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту). Задекларована позивачем вартість товарів відповідала цінам зазначеним в інвойсах продавцем.

Митниця у всіх 269 випадках затребувала у Товариства відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткові документи щодо страхування товару, договори (контракт) з третіми особами, пов'язані з контрактом на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі здійснювались; виписку з бухгалтерської документації; каталоги; специфікацію; прейскуранти виробника товару; копії митних декларацій країни відправника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач надав відповідь на відсутність у нього зазначених документів.

Митним органом відмовлено у митному оформленні з підстав сумніву в ціні товару, у зв'язку з чим прийнято відповідні 269 рішень про коригування митної вартості товарів, на підставі яких були оформлені відповідні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (надалі - картки відмови). При коригуванні митної вартості товарів відповідач використовував другорядний резервний метод.

Митницею не були застосовані методи за ціною договору щодо ідентичних або аналогічних (подібних) товарів, при цьому відповідач використовував, як підставу, ціну товару визначеною за раніше оформленою митною декларацією на подібний товар.

Товари було випущено митницею у вільний обіг за відповідними митними деклараціями з урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України та у зв'язку зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованих товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм статей 49, 50 Митного кодексу України. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 статей 49, 50 Митного кодексу України (частини 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України).

Так частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) Митного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1, 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частин 1, 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частин 1, 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У даній справі суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, посилаючись лише на наявність у матеріалах справи інвойсів. При цьому судами не досліджено і не надано оцінку даним, які міститься у цих інвойсах, а лише зазначено, що в них міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Водночас, суди не зазначили, які саме дані містяться у інвойсах і на підставі яких даних суди дійшли до такого висновку.

Також судовими інстанціями не досліджено, не перевірено та не надано оцінку доводам відповідача про неподання Товариством основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України; неправильності проведеного розрахунку митної вартості; встановлення ним розбіжностей у пакетах документів, поданих до митного оформлення; відсутності підтвердження ціни товарів, інших витрат, які мають становити митну вартість відповідно до умов поставки товарів (CIF) за правилами Інкотермс 2010; невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

За приписами пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до умов контракту постачання товарів здійснювалось на умовах CIF (порт Чорноморськ, Одеса). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за правилами Інкотермс 2010).

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення дійшли до висновку, що в даному випадку вантаж, який є предметом контракту, не страхувався продавцем товару та відповідно страхові платежі не включені до ціни товару. Незважаючи на це, ціна товару не залежить від факту страхування.

Разом з тим, судами не встановлено та не досліджено, чи дійсно мав факт відмови Продавця від страхування товару, чи є письмове підтвердження та підстави, за яких Продавець відмовився від страхування товарів. Не досліджено та не надано оцінку доводам митного органу про ненадання декларантом до митного оформлення документів, які б дозволили обрахувати та переконатись в тому, що витрати, понесені продавцем за страхування товару включені в ціну, що підлягала сплаті за поставлений товар.

За змістом положень статті 53 Митного кодексу України, банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо рахунок за поставлений товар сплачено.

Відповідно митного законодавства України розрахунково-платіжним документом є інвойс, в якому зазначаються суми до сплати покупцю, та, як встановлено судами попередніх інстанцій, в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних випадках розрахунки за поставлений товар на умовах передплати не відбувались. Водночас судом не зазначено, на підставі яких доказів суд дійшов до такого висновку. Поза увагою суду залишилися і доводи Митниці про ненадання до митного оформлення прайс-листів від виробника та надання прайс-листів від третіх осіб по деяким деклараціям, відсутності у інвойсах будь-яких відміток про те, що оплата товарів здійснена на умовах "past payment", післяплати.

Судами також не надано оцінку посиланням відповідача на вилучення під час обшуку у позивача печаток Компанії "INFORT TRADE LTD" (продавця), ОАЕ. Встановлення цих фактів у кримінальних провадженнях по справах №757/740/18-к, №756/15222/17 (1-кс/756/16/18), №11-сс/796/6192/2017, на думку відповідача, мають значення для вирішення даного спору.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи митного органу про порушення судом норм процесуального права, яке відобразилось у тому, що позивач 17 разів звертався до суду із вказаним позовом та виконав умови ухвали про залишення без руху лише у даній справі та зловживання позивачем правом на позов, колегія суддів не приймає, оскільки рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом та прийнято нове рішення.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року скасувати, справу №815/5349/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник